noddeat | Entries tagged with road safety

Expand Cut Tags

No cut tags

З 2017 року велосипедисти зобов’язані орієнтуватися на світлофори для автомобілів, якщо немає спеціального велосипедного світлофора.

Чесно кажучи, я думав, шо велосипед мусить орієнтуватися на світлофор, що знаходиться на його траекторії: якщо він їде тротуаром, позначеним як спільний з велосипедами, то це буде пішохідний світлофор. А якщо він їде дорогою чи велосмугою, то це буде автомобільний світлофор.

Так раніше і було, а тепер ні. Чесно кажучи, не сильно доганяю сенс цього правила.

Де там ті коментатори, шо казали, як круто мати кислотні знаки переходу. На цьому перехресті все, як ви любите: жирна розмітка червоною фарбою, кислотножовтий знак. Водій ймовірно дуже добре бачив цей знак. Але він не бачив жінку з візком і проїхав перехід на повній швидкості.

Результат:

Винен у цьому, звичайно, дощ і ожеледиця, а аж ніяк не власник ліцензії на право керування транспортним засобом. А ще жінка з дитиною, бо наважились перейти дорогу без мигалки з флюоресцентним жилетом.

Шо треба зробити, шоб такого не траплялося:
— привести правила у відповідність до Віденської конвенції про дорожній рух: проїзд зебр тільки з безпечною для цього швидкістю, при якій можлива повна зупинка; пішоходи повинні мати пріоритет ще до того, як вони стали на зебру. Для тупих можна взагалі вказати проїзд зебри із швидкістю 30 км/год, хоча я особисто вважаю це надмірним: якщо видимість добра, і точно пішоходів біля переходу немає, швидкість можна не знижувати;
— вуличне освітлення спрямувати на місця переходу дороги незалежно від того, є там зебра чи нема;
— ліквідувати усі нерегульовані переходи шириною понад одну смугу, це дико небезпечно. Якщо нема грошей на фізичні бар’єри, можна взяти фарбу і звузити, блять, проїжджу частину, намалювавши серію острівців безпеки. Це заразом вирішить і першу проблему: водії мають тенденцію повільніше їхати вужчою дорогою, тоді як ширшою вони їдуть швидше.

На автобані А9, що перетинає Баварію з півночі на південь, з’явилися отакі знаки:

Вони дозволяють автономній автівці точно визначити своє положення (на підставі картографічних даних). Таких знаків поставили 13 штук на тестовій ділянці 2,5 км. Автобан А9 вже давно використовується німецькими концернами (зокрема BMW та Audi) для тестування як автономності, так і допоміжних функцій для водія типу автоматичного гальмування, русі в смузі зі збереженням відстані та автоматичної зміни смуги.

А це перше будівництво інфраструктури для автономних автівок з боку автобанної дирекції.

Два страшних спогади з мого дитинства:

1. Фура їде з гірки на швидкості, бдижь! — врізається у бетонний стовп — їде далі, заїджджає у подвір’я і завершує свою подорож на стіні багатоповерхового будинку. Фура була без водія.

2. Купа людей зібралося на подвір’ї, підходжу ближче, а там фура, поруч лежить мертвий мужик, всі внутрішні органи видно. Кажуть, шо заліз під машину з метою ремонту, вона його переїхала.

Як мені пояснили у Фейсбуці, у совковому автопромі шось псувалося, якщо паркувати машину на передачі, тому паркували на нейтралці. Взагалі-то треба ще й колеса викручувати плюс ручник, але траплялися випадки, коли цього не робилося. З фатальними наслідками.

Тому нема нічого ліпшого, ніж рефлекс: зупинитися без зміни передачі, на якій їхав, попередньо витиснувши зчеплення під час гальмування, вимкнути мотор, витягнути ручник. Ручник плюс передача гарантовано захистять від самостійного руху автомобіля.

Німецькі суди однозначно вирішують: хто не зупинить авто на передачі плюс ручнику, діє недбало (grob fahrlässig), тобто автоматично стає винним у можливому ДТП з автоматичною пиздою усім бонусам за безаварійну їзду. Страхування каско теж може частково (або повністю) відмовитися від компенсації шкоди.

Дивіться, наприклад, рішення Вищого крайового суду в Карлсруе від 8 березня 2007 року:
«
...У цьому випадку не вибачає обвинувачуваного те, що захист автомобіля від самостійної їзди є рутиною, один із елементів якої припустимо забути виконати за спеціальних зовнішніх обставин, через які водій відволікся... Обвинувачуваний, однак, не довів, що такі обставини мали місце...
»

Це поради для тих, хто не вміє водити автомобіль (або вміє, але чомусь не здогадується, шо так можна), на які мені надихнула ця новина (лінк на оригінал загубив, пардон): поліція зупиняє автомобіль і просить права і техпаспорт. Мужик замість того дає по зйобках (пізніше виявиться, шо у нього не було прав, а ше він був під наркотою), його пасажирка просить зупинитися і випустити, але він заблокував двері.

Пасажирка в результаті опиняється в лікарні зі струсом мозку, проти водія в списку порушених проти нього справ є «незаконне позбавлення волі».

Таких історій є багато, зрештою, водію може просто стати погано, і виникне потреба негайно зупинити автомобіль. Це робиться просто:

1. Увімкнути аварійку (кнопка з червоним трикутничком на панелі);
2. Переставити важіль перемикання передач у нейтралку (вертикальне положення), для цього його треба легко штовхнути пальцями у сторону, протилежну нахилу. У машині з автоматичною коробкою важіль треба переставити у положення N.
3. В результаті цього будь-які дії водія не будуть давати результату, машина буде їхати по інерції.
4а. Якщо водію стало погано, і він не чинить ніякого опору зупинці автомобіля, то треба (слідкуючи за кермом, шоб машина не вилетіла з траси) дістати ногою (ногою!) до середньої педалі (на автоматичній коробці — лівої педалі) і плавно натиснути її до повної зупинки. Утім, якщо ви в стресі переплутаєте педалі, нічого драматичного не станеться, але натискайте плавно, шоб переконатися, шо ви натисли правильну педаль. Якщо машина не зупиняється, а гудить — це газ, натисність педаль лівіше. Після зупинки прокрутіть ключ проти годинникової стрілки та витягніть його.
4б. Якщо водій опирається зупинці, і знову увімкнув передачу після того, як ви виставили нейтралку, залишається більш радикальний метод — ручник — це така палка нижче від важелю перемикання передач. Її треба потягнути на себе до кінця. В цьому випадку машина може опинитися в заносі, а ше в дупу може хтось в’їхати, так шо не робіть так на серпантинах чи мостах, де є шанс злетіти з траси в провалля.

Крім вищеперерахованого є ще можливість витягнути ключ з запалення (прокрутити його проти годинникової стрілки і витягнути) і викинути його у вікно (отже, спершу відчиняєте вікно, потім витягаєте ключ), але є нюанс: із вимкненим двигуном перестає працювати посилення керма (ви не зможете крутити кермо) і взагалі вся розумна електроніка вимикається, шо робить подальшу зупинку менш контрольованою. Але в надзвичайній ситуації з обкуреним водієм-грабіжником це теж вихід, особливо якщо ручник чомусь не спрацював.

Щодо нового світлофора у Києві не маю думки, хоча вважаю, шо він нічого не дає в плані безпеки руху. Але якщо комусь захотілось — хай буде, шкоди від нього теж нема.

Дизайнер Ігор Скляревський, шо придумав багато цікавих рішень для навігації у метрі та не тільки, розкритикував світлофор, але мені його критика не здалася аргументованою. По пунктах:

«Стратегія збільшення видимості та помітності світлофорів полягає у тому, щоб (сюрприз!) збільшити видимість та помітність світлофорів, а не прикрашати гірляндами все навколо, через що помітність самих світлофорів зменшиться. Для цього існують рішення, які показали зниження кількості аварій на 28%, аварій з травмами на 36%, а аварій вночі — на 50%»

В свою чергу, збільшення помітності світлофорів потрібне не для того, шоб ми ліпше бачили чорну коробку з лампочками, а для того, шоб ми бачили сигнал, який цей світлофор показує, нє? Те, шо такі «гирлянди» ніде не застосовуються, це неправда: застосовуються, але в першу чергу для пішоходів, шо мають тенденцію тупити в смартфон, а не на дорогу. Наприклад, в Аґусбурзі (якщо пам’ять не підводить) підлога біля світлофора миготить, коли світлофор червоний, а до нього їде трамвай. «Гирлянда» рятує життя тих, хто на світлофор не дивиться, а тупить у смартфон.

Інша справа, шо для машин таке рішення може блокувати видимість спецтранспорту або важливих знаків біля світлофорів (наприклад, заборона повороту ліворуч). Але посилатися тут на видимість світлофора — абсурд.

«
Договаривающиеся Стороны обязуются принять меры, чтобы было запрещено:
a) помещать на знаке, на его опоре или на любом другом приспособлении, предназначенном для регулирования движения, что-либо, что не имеет отношения к этому сигнальному знаку или приспособлению;

б) помещать плакаты, афиши, производить разметку и устанавливать приспособления, которые либо могут быть приняты за сигнальные знаки или другие приспособления для регулирования движения, либо могут уменьшать их видимость или эффективность, либо ослеплять пользователей дороги или отвлекать их внимание, создавая тем самым опасность для дорожного движения“.

Але ж англомовні дослідження та Віденська конвенція — це не прикольно. А гірлянди — прикольні».
»

Є така риса у багатьох українців — бачити в законі чогось, чого там немає, я навіть не знаю, як їм це вдається. Мені здається, там написано доволі чітко, шо заборонено: вішати гирлянду, покази якої можуть бути прийняті за світлофор. Бо якщо світлофор покаже червоний, а гирлянда буде світитися зелений, водій може поїхати на червоний. Тут же гирлянда дублює світлофор, а прийняти її за сигнал світлофора — це не баг, а фіча. Я не знаю, як треба побачити в цьому порушення Віденської конвенції, але автору це вдалося. Автор, вочевидь, не був у Франції, де дублювання сигналів світлофора меншими світлофорами на тому ж стовпі є нормою (для роверистів та водіїв, шо не хотять постійно голову догори тримати.

А ше в Німеччині під світлофором може бути написано «на червоному вимкни мотор!» — теж, згідно з Ігорем Скляревським, кричуще порушення Конвенції.

Підсумовую: критика — це добре, але ще ліпше, коли вона арґументована.

Подивився передачу про безпеку фур: виявляється, найчастіша причина ДТП з фурами — це в’їзд у автобанну пробку на повній швидкості (80 км/год, хоча деякі фури можуть і 90 топити), бо водій пиздить по телефону, стриже нігті на нозі чи ше якоюсь хуйнею займається.

В Німеччині прийнято вмикати аварійку на автобані, якщо швидкість падає до 40 км/год або нижче. Це дуже правильна штука з точки зору безпеки, не розумію, чому її ще досі нема у правилах руху.

Але про фури. Взагалі-то існує директива ЄУ, згідно з якою усі нові фури мусять бути обладнані аварійним автоматичним гальмуванням. Більшість фур, шо по дорогах країни їздять, його мають, але проблема в тому, шо воно якось заважає здійснювати обгон (я так і не вкурив, чому), тому водії його вимикають, а потім багато забуває увімкнути назад. І найбільша причина ДТП з фурами — в’їзд у пробку на повній швидкості...

Взагалі, звичайно, тут є дилема: з одного боку, у фури додають все більше автоматизації, щоб зменшити людський фактор, але ця автоматизація розслабляє водіїв, вони менше слідкують за дорогою і більше відволікаються (фактор засинання за кермом вже усунули шляхом примусових зупинок та максимального часу водіння), що є збільшенням ймовірності ДТП в критичній ситуації.

Схоже, ця проблема настане і для персональних автомобілів, де відбувається та сама тенденція — багато автоматики, що зменшує необхідність втручання водія, але не усуває потребу в ньому повністю.

Випадок з грудня 2015 року: поліціянт в Нюрнберзі їхав на машині десь о 18 вечора, словом, було вже темно плюс ішов дощ. На дорозі лежав алкаш з 2,75 промілє у крові.

Переїхав на смерть. Прокуратура шось міряла-міряла шлях гальмування і порушила справу за «спричинення смерті з недбалості» (fahrlässige Tötung). Сьогодні завершився з цього приводу суд:
— поліціянта визнано винним, він міг уникнути аварії;
— однак, взято до уваги погану видимість.

Результат: штраф 60 Tagessätze, це дві місячні зарплатні.

Не знаю, як ставитися до цього вироку: ніби і все правильно, можна було уникнути аварії, якби ти постійно очікував алкашів на дорозі побачити. Однак, у Нюрнберзі це не сказав би шо часте явище, особливо на дорозі, шо була далеко за межами історичного центру (де більшість людей і бухає). А якщо ти не очікуєш такого, і відволікся на секунду, шоб кондиціонер покрутити, то все — пизда-тюрма-гелікоптер.

З іншого боку, покарання є дуже м’яким (суддя говорив про «легку недбалість») і навіть не буде записане як судимість (вона починається або від реальної тюрми, або від штрафу у розмірі трьох зарплат).

1. Береш дорогу.
2. Вішаєш знак «велодоріжка».
3. Під ним табличка «автомобілям проїзд вільний».
...
4. PROFIT!
20160915_181805

Ну, якщо серйозно, все трохи не так було: тут ше звужували проїжджу частину з двох смуг+третя для паралельного паркування до однієї смуги+паркування ялинкою. На такій дорозі є менше можливості порушити швидкісний режим 30 км/год, а тому вона приязна для велосипедів, обганяти які немає жодної можливості:
20160915_182232

Я дико проти ґетто-велодоріжок «як у Нідерландах», і таке рішення тільки вітаю. Велосипеди та автівки мусять їздити по тих самих дорогах у місті. За містом можна і ґетто робити, бо там уже інші швидкості.

Використання плантешів чи інших електронних пристроїв є так само небезпечним, але нинішня редакція правил їх не забороняє:
«
Wer ein Fahrzeug führt, darf ein Mobil- oder Autotelefon nicht benutzen, wenn hierfür das Mobiltelefon oder der Hörer des Autotelefons aufgenommen oder gehalten werden muss. Dies gilt nicht, wenn das Fahrzeug steht und bei Kraftfahrzeugen der Motor ausgeschaltet ist.
Хто керує транспортним засобом, не може користуватися мобільним або автотелефоном, якщо мобільний телефон або слухавку автотелефона треба зняти або тримати в руці. Це правило не діє, якщо транспортний засіб стоїть і у моторизованих транспортних засобів двигун вимкнений.
» §23 StVO

Іншими словами, заборонено користуватися мобілкою за кермом навіть на світлофорі, якщо двигун продовжує працювати. З цього приводу існує рішення суду, який дозволяє користування при використанні функції Start-Stop.

Так от, це правило трохи застаріло років на 10, і тепер замість «мобільний телефон» там має з’явитися «будь-який електронний пристрій», що включає планшети, ноутбуки, навігатори тощо. До речі, у Нідерландах мої пасажири звернули увагу на те, що багато водіїв говорить по мобілці за кермом. Це є абсурдно, адже в усіх сучасних машинах мобільний телефон під’єднується одним кліком через блютус, що дозволяє приймати дзвінки через бортовий комп’ютер автомобіля. У Нідерландах про це не знають?

Не знаю, звідки взявся міф, що велосипедист при проїзді зебри має злізти з велосипеда, розвію його: такої вимоги немає.

Зебра (нерегульований пішохідний перехід) дає пріоритет в русі пішоходам, що по ній ідуть, але не дає пріоритету іншим транспортним засобам, будь-то кінь, автомобіль, Segway чи велосипед. Таким чином, велосипедист, що проїжджає зебру, мусить дати дорогу усім транспортним засобам.

Якщо ж він злізе з велосипеда, він стане пішоходом, а, отже, отримає пріоритет в русі. Що при дуже інтенсивному русі є вигідно, а от на дорозі, де машин нема — не має сенсу. У кожному випадку це є вибір велосипедиста, а аж ніяк не вимога.

...Відповідний пілотний проект уже діє в районі Нойхауйзен. В майбутньому червоний сигнал світлофора може виконувати роль знаку «STOP», тобто достатньо буде лише зупинитися, а потім їхати далі, якщо нікого нема.

Самі мюнхенські роверисти ставляться, однак, до ідеї скептично. Так само ставлюся і я: якщо є перехрестя, де так безпечно робити, значить, світлофор там або нахуй треба вимкнути, або налаштувати, шоб він вимикався тоді, коли нема руху.

«
What we know is that the vehicle was on a divided highway with Autopilot engaged when a tractor trailer drove across the highway perpendicular to the Model S. Neither Autopilot nor the driver noticed the white side of the tractor trailer against a brightly lit sky, so the brake was not applied. The high ride height of the trailer combined with its positioning across the road and the extremely rare circumstances of the impact caused the Model S to pass under the trailer, with the bottom of the trailer impacting the windshield of the Model S. Had the Model S impacted the front or rear of the trailer, even at high speed, its advanced crash safety system would likely have prevented serious injury as it has in numerous other similar incidents.
»

Шо я можу сказати: мені здавалося, шо Тесла юзає ультразвук для орієнтування, принаймні так я про це читав: європейські автономні автівки юзають радар, який має більший радіус дії порівняно з ультразвуком, заточені на великі швидкості німецьких автобанів і безпечну відстань у півспідометра. Теслівський же автопілот орієнтований на американський стиль водіння з лизанням бампера авта попереду, шо само по собі не є надто безпечним поза межами клімату Каліфорнії.

Але тут ми бачимо, шо ультразвук юзається не завжди, а дешева камера була засліплена і не побачила причеп! Мені здавалося, шо автономні машини мусять бачити більше, ніж бачать водії, інакше який у них сенс?
«
This is the first known fatality in just over 130 million miles where Autopilot was activated. Among all vehicles in the US, there is a fatality every 94 million miles. Worldwide, there is a fatality approximately every 60 million miles.
»
В Німеччині 4,9 смертей на мільярд кілометрів, що дає 1 смерть на 126 млн миль. Тобто, німецький водій середньостатистично їздить як автопілот Тесли, шо можна розуміти як комплімент для водія, або як зраду Теслі.

Але я написав цей пост не для того, щоб обісрати чи похвалити Теслу: технологія ше не розвинена, тому робити ніяких тут висновків немає сенсу. Я все думаю, як можна було не побачити причеп, хай навіть білий? Мені здається, це був дуже довгий причеп, в Європі такий би або не випустили на дорогу, або виділили конвой з мигалками з обох боків.

Зрештою, «ґіґалайнери», шо довші за дозволені 18 метрів, позначені як «long vehicle» з усіх боків, а в сучасних фурах є ілюмінація по всій довжині саме для того, шоб не було такого, шо її не побачили. Місцями це виглядає як пересувна дискотека, але це дуже безпечно, потім їдеш, бачиш неосвітлені фури і розумієш, наскільки їх гірше видно.

Сподіваюсь, NHTSA завершить розслідування і дійде такого ж висновку: габаритні причепи і фури треба якось позначати на дорозі.

Як мотоцикл може з чимось фронтально зіткнутися? На сільській дорозі — дуже легко, бо вона односмугова:
Hopfenland Hallertau

Небезпека таких доріг у тому, шо по них їде занадто мало машин (і тому односмугова), водії, шо часто їздять, розслабляються і не очікують за поворотом побачити зустрічне авто. А там може вистрибнути автобус...

У цьому випадку поліція припускає, шо мотоциклістку засліпило сонце, шо заходило, і вона джипа не побачила (не вказується, однак, чи джип її побачив, ймовірно, теж ні).

Захід сонця — це узагалі найстромніший час руху, ненавиджу його.

Написав з матюками минулого разу, а тепер трохи позитивно-нейтрального. Отже, те, шо вражає у Нідерландах, це велика кількість вітряків:
20160508_132704

Радіти тут насправді не варто: там, де є вітряки, підказує Капітан Очевидність, дмуть вітри. Бокові вітри, які відчуваються особливо при під’їзді до моря: мою малолітражку починає відчутно водити. Разом із підстрибуванням через нерівність дороги (не покриття: асфальт у Нідерландах ідеально рівний, але сам профіль дороги кривий по вертикалі) водіння у Нідерландах додає азарту, і я починаю розуміти американських реднеків на важких пікапах: їм то вітри зовсім нестрашні.

Шо іше цікавого, шо на деяких автобанах на відбійнику висаджений густий ліс. У Бельгії теж так роблять:
20160510_191910

Дороговкази, як я написав, тупі (для того, хто вперше їх бачить): чому зліва дві стрілочки прямо довгі, а одна коротка? Якщо я буду їхати другою смугою справа, я потраплю до Утрехта? Утім, розмітка більше допомагає розв’язувати ці пазли, ніж дороговкази: по-перше, тут, як у Бельгії та франкофонних країнах, часто пишуть напрямки просто на асфальті. По-друге, напрямки на розв’язках поділяються товстими пунктирними квадратиками. Ось тут на розмітці чітко видно, шо три ліві смуги — в один бік, три праві — в інший:
20160508_164523

Ці ж товсті квадратики використовуються і на трасах:

Нідерландські кільця мене бісять двома речами:
— шо по них не можна проїхатись по колу, подумати;
— а на виїзді з кільця немає знаку, шо додатково підтверджує, шо ти їдеш туди, куди треба.

Ти мусиш заздалегідь зрозуміти, куди тобі на кільці треба та обрати смугу. Позитивом цього є добре розвинене ознакування на під’їзді до кільця:
— спершу тобі показують напрямок тільки праворуч, всі інші напрямки — пунктиром;
— наступний знак — напрямок праворуч пунктиром, право і наліво — позначені.

Це дуже круто, бо зменшує інформаційний шум на дороговказах.

Хитровиїбаною розміткою я їздив, і дійшов висновку, шо про неї мало хто знає. Більшість трас мають дві лінії розмітки в центрі, шо означає швидкість 80 км/год. Це дефолтова швидкість руху за містом. На одній дорозі я бачив зрадницькі херні посеред подвійної суцільної, шо обіцяли проколоти тобі шину, якщо ти її перетнеш:
20160508_130316

На щастя, це була лише одна така дорога. Взагалі, не сильно розумію обмеження 80 на рівній прямій дорозі, і ше й з забороною обгону, але подвійну суцільну при мені ніхто не перетинав.
20160508_103013

От нахуя тут обгон заборонений?

Зелена фарба по центрі означає 100 км/год — «дорога швидкого руху». Утім, приблизно 80% машин не знають про це, а обгон заборонений, тому якщо хтось їде попереду 80, ти не зможеш цим знанням скористатися:

І відразу скажу, шо трас з обмеженням 100 дуже мало було в Зеландії, тому аж багато зеленої фарби нідерландці не витратили. Якщо посередині дороги нема розмітки, то обмеження 60. Такі траси обладнують велодоріжкою з обох боків:

Теоретично ти мусиш їхати по центру і лише для розминання з зустрічним транспортом заїжджати на велодоріжку. На практиці більшість водіїв їхали одним колесом по велодоріжці.

Набагато більше, ніж ця інноваційна розмітка, мені сподобалися кілометрові стовпчики, на яких пише поточне обмеження швидкості:

Такі стовпчики не є регулярними, але зустрічаються доволі часто, на автобанах і трасах. А от там, де зробили цю зелену фарбу, їх чомусь не було (і дарма). Це те, шо Німеччині варто б запозичити, бо часто ти не знаєш, діє ще попереднє обмеження швидкості чи ні. Навігатори вміють підказувати, але в них не завжди актуальні мапи...

З іншого боку, у Бельгії та Нідерландах немає стовпчиків, шо допомагають визначити безпечну відстань: іше один наслідок того, шо там не випадає снігу. От в’їбалося би 10 машин один одному в зад, відразу б зрозуміли, як ці стовпчики дуже корисні. Утім, на дупі (майже) ніхто не сидить, це не Америкоіталія, люди трохи розуміють про відстань гальмування.

Мене завжди дратують люди, шо приїздять у Німеччину зі своїми кліше в голові і починають голосно розчаровуватися, шо тут потяги запізнюються, все ламається, і German efficiency — це міф. «Нема ніякого German efficiency, ти вільний, вали нахуй, звідки приїхав»,— так хочеться сказати, от тільки я ж сам приїжджий і не маю авторитету штовхати такі тексти.

І тут я нещодавно сам потрапив у таку пастку щодо Нідерландів. Я там був багато разів, і мої кліше про цю країну сформувалися в багато чому на підставі побаченого. Я вважав, шо тут найліпші дороги у Європі, шо це столиця дизайну, а тому тут має бути з точки зору дорожнього дизайну ідеально все.

Натомість я побачив тут пиздоваті дороговкази, а подекуди і повна їх відсутність, заїзди на автобани, ніяк не позначені і розташовані буквально в кущах, що я примудрився просрати поворот навіть з навігатором (хто б міг подумати, шо оця фіртка між кущами — це автобан?!), дебільні вказівники на паркінги, по яких неможливо потрапити на паркінг, бо вони в певний момент зникають, і найголовніше це шо автобани криві, як американські гірки в Диснейленді. Знаєте, як сцикотно, коли на швидкості 130 км/год твоя машина несподівано підстрибує?! Деякі нідерландські автобани уночі освітлюються, як у Бельгії, от тільки в останній — тепле жовте лампове світло, а в Нідерландах — біле гімно, від якого кров ллється з очей. Краще б не освітлювали взагалі.

Я думаю, жителі цієї країни, читаючи цей текст, доходять того самого висновку, шо і я у першому абзаці, нє? Комфортна насправді країна для подорожей, але не ідеальна: має свої мінуси. А ідеалу, його нема (або можна сказати, шо він у кожного свій).

Ну, те, що кожного, хто узагальнює Європу як шось єдине і однаке, треба пиздити ламакою, ніби очевидно. Але не всім очевидно, шо Німеччина (і часто, усі німецькомовні країни), хоч і знаходиться в Європі, говорить індо-європейською мовою та виглядає як європейська країна, у певних аспектах має більше спільного з Японією чи Китаєм, ніж з іншими європейськими країнами чи тим паче Америкою.

Один з таких аспектів — це жіночі парковки, які ви побачите лише і тільки в Німеччині. Неочікувано (чи очікувано?) у вікіпедійній статті про це перераховано лише Німеччину, Китай та Південну Корею. Утім, причини наявності таких місць у Азії інші, ніж у Німеччині.

Де можна зустріти жіночі стоянки?
У гаражах та паркхаусах: місця, які, згідно з дослідженнями, жінки після заходу сонця оминають, бо почуваються там не надто безпечно. Ви же не думаєте, шо це дискримінація чоловіків?

Шо буде, якщо запаркуватися на стоянці для жінок?
Рівно то саме, якщо зайти у жіночий туалет: нічого, крім осуду. У правилах дорожнього руху відсутнє таке поняття як «стоянка для жінок» (на відміну від стоянки для людей зі спеціальними потребами — вони у правила прописані). Юридично ці стоянки регулюються «гаражними законами» у деяких штатах, де прописується, скільки відсотків місць має бути, їх розташування тощо. Відповідальності за порушення правил паркування, однак, ці закони не передбачають, тому єдине, шо зупиняє чоловіків — це соціальні плакатики в стилі «Ти шо, не мужик, на бабській стоянці став?»:
Frauenparkplatz Aachen

Слід розуміти, шо «стоянка для жінок» передбачена у першу чергу для самотніх жінок, неофіційно — для родин з малими дітьми (в тому числі тата з дітьми, без мами), тому якщо ви є групою змішаної статі, заїжджати на цю стоянку не варто.

З іншого боку, якщо вільних місць зовсім-зовсім нема, ви об’їздили всі поверхи, то нічого кримінального (в смислі, неетичного) в цьому нема.

Чим стоянки для жінок відрізняються від інших стоянок?
Як я написав, причиною існування цих стоянок є безпека, тому ознаки їх такі:
— ці місця розташовані якомога ближче до виходу, шоб не треба було ходити безлюдним паркхаусом;
— вони ліпше освітлені;
— вони повністю покриті камерами відеоспостереження.

Я читав, шо у деяких паркхаусах вони ше й ширші, але оцей момент викликає бурління говен, як з боку феміністок (чому жінок по дефолту вважають хуйовими паркувальниками?), так і з боку чоловіків (чим новачок-чоловік, шо не вміє паркуватися, принципово відрізняється від жінки, шо не вміє паркуватися? чому просто не зробити стоянку для новачків?) Мій скромний досвід не помітив різниці у розмірі місць для жінок і не для жінок.

Чи скрізь є стоянки для жінок?
Стоянок для жінок нема там, де увесь паркхаус добре освітлений та вкритий камерами спостереження. Наприклад, аеропорт Кьольна-Бонна:
Tiefgarage Flughafen Köln-Bonn Airport

Амстердам:
Tiefgarage Amsterdam

Однак, такі парковки є відчутно дорожчими за ті, шо загалом у Німеччині. Крім того, у тих штатах, де немає гаражного закону, що зобов’язує стоянки для жінок, їх може у певних гаражах чи паркхаусах не бути (зокрема, якщо там всього 1 або 2 поверхи).

Поки шо рейтинг такий:
1. Italy;
2. Netherlands;
3. Belgium;
4. Berlin/Germany & NRW/Germany.

У списку найгірших міст з відривом лідирує Брюсель: ідея запаркуватися недалеко від Ринку була особливо хуйовою: не тому, шо ніде, якраз паркінгів купа, і ціни більш-менш божеські (3 євра за годину). Але, блять, заїзд/виїзд з автобана до центру триває годину (!) Я розумію, шо для жителів мегаполісів це хуйня, але я за годину уже в Нюрнберзі можу бути, а на автобан з центру міста мені їхати три хвилини вночі або п’ять хвилин удень. Коли з автобана до центру треба їхати більше 10 хвилин, я починаю нервуватися.

Амстердам у цьому плані шикарний: по-перше, бібікати тут починають через 3 секунди після зеленого сигналу на світлофорі, а не через одну, як у Брюселі. По-друге, доїзд з автобана до паркінгу в центрі триває дуже швидко і добре ознакований для тих, хто тут уперше. Але, сука, дорогий: за півтори години стояння я сплатив стіки, скіки в Брюселі за цілий день. Велосипедисти в Амстердамі, звісно, охуївші: це єдине місто в світі, де пішохід мусить лякатися в першу чергу їх, а не автомобілів. Але вони тіки в центрі міста, навіть якби їх не було, там би все одно не було жодного сенсу їздити: вузькі вулиці без місць для стоянки. За межами центру ніяких велосипедів нема, майже.

Два кліше про Нідерланди не відповідають дійсності: маріхуану не курять нідерландці. І друге кліше про велосипеди: там не їздить ніхто на велосипедах, Нідерланди — гіперавтомобілізована країна з дорогими потягами. Бельгія має порівняну густину населення з Нідерландами, але при перетині кордону кількість автівок збільшується утричі, а в околицях Амстердама—Гааги—Ротердама кількість смуг така, як у Каліфорнії, і обмеження 100.

Хоча в країні всього 528 машин на 1000 населення (у Німеччині 588, в Італії 682), вони явно їздять на них більше. Німець може тримати машину в гаражі, а на роботу їздити на потязі, у Нідерландах це явно не так.

Чому ж Нідерланди на першому місці у моєму рейтингу? Є дві причини:
— взагалі відсутня ділянка мозку, шо відповідає за правий ряд. Якщо обмеження 100, 5 смуг, то їхати зі швидкістю 100 ти можеш лише у крайній лівій смузі, хоча здавалося б;
— блимання дальнім світлом уночі. Ok, німецькі водії теж так роблять, але вони їздять при цьому набагато швидше: ти бачиш спалах у дзеркалі і через секунду він тебе обганяє. Можна спекулювати, шо швидким водіям це потрібне для безпеки, хоча я їздив уночі з великими швидкостями і не можу сказати, шо тебе вночі погано бачать. Ну в будь-якому разі німецькі водії це роблять, шоб їх не підрізали, а не зі зла. Але тут, блять, ти їдеш 130, якийсь мудак їде за тобою 132 і довго сліпить, не намагаючись обігнати. Якщо ти намагаєшся від нього відірватися, він наздоганяє тебе, сука, і знову сліпить. Єдиний рецепт від таких водіїв це пошвидше доїхати до Бельгії, там кількість світломудаків чомусь набагато менша. Якщо Бельгія далеко, можна ше почати гальмувати, тоді мудак не витримає і піде на обгон.

При цьому не подумайте, шо я ідеальний водій: якраз навпаки, і тому в мене велика толерантність до помилок, спричинених малим стажем водіння. Я не злюся, якщо хтось виїжджає на автобан і не бачить мене. Але тут ми говоримо не про вміння водити, а про етику, яка від стажу не залежить.

Окуляри, що імітують вміст алкоголю 1,3‰:

На цьому відео я намагаюся вставити ключ у замок у цих окулярах. Вдалося тільки тоді, коли я вирішив забити на все, шо бачу, і зробити це навпомацки:

Цікаво, хоча для молоді, на мою думку, більш переконливо буде, якщо дати їм випити, як слід, посадити за кермо і записати це на відео. На навчальному майданчику, звісно:

«У мене нема часу»,— це унила відмазка людей, що не можуть організувати свій час. Пічаль тут у тому, шо вони цим пишаються, а не визнають, як проблему. У коментах на Ютюбі громадянин вгадайте якої країни казав, шо він настільки зайнятий, шо не має зайвих трьох хвилин часу, аби, як ці ввічливі англійці, їхати за лебедем, який йшов по дорозі і створив цим пробку, бо всі покірно їхали за ним. Він, дуже зайнята людина бізнесу, розчавив би його на місці. У мене не було шо йому заперечити.

Ну, крім порівняння ВВП на душу населення Об’єднаного Королівства та країни, шо не можна називати, де всі вічно не мають часу і готові вбивати інших заради економії однієї хвилини. Не тільки тварин, людей теж, адже пригальмувати на пішохідному переході у країні, шо не можна називати, — це страшна витрата цінного часу, якого завжди нема.

Крім того, у мене є переконання, шо хороші манери, ввічливість, тактовність, емпатія не тільки не є «витратою часу», вони (якщо притаманні усьому суспільству) насправді економлять і час, і гроші. Але я поки шо не можу арґументовано сформулювати, чому я так вважаю. Зможу — напишу про це обов’язково.