І трошки про найголовніше у користуванні via ferrata-ою — пристрій для страхування:


Він виглядає у формі літери Y, на одному кінці якої мотузки з двома карабінами, а на іншому — коробочка під назвою Bandfalldämpfer, усередині якої знаходиться додаткова мотузка, що не дає вашому хребту зламатися: під час падіння вона висовується на потрібну довжину:


Додатково може бути і третій карабін: це для того, щоб пристібнутися зовсім близько до віа феррати і зробити фотку, випити води тощо. Так виглядає сучасний пристрій для страхування загалом:


Користуватися чимось іншим не рекомендується, якщо ви не профі. Альтернативою або навіть доповненням до цього дівайсу є так зване гальмо, що мертво кріпиться до тросу і може рухатися тільки вгору, але не донизу: таким чином гарантується, що якщо ви зірветеся, то будете застраховані миттєво, а не летітимете до найближчої опори (це може бути і кілька метрів):


Однак, цей дівайс, незважаючи на геніальність, випускає лише один виробник станом на сьогодні — AustriAlpin. Він розрахований лише на певну товщину тросів, хріново працює, коли трос мокрий, плюс метал має властивість стиратися, тобто, його треба регулярно перевіряти, часто міняти і в жодному випадку не розраховувати на нього.

Тобто, може виникнути false sense of security і бажання долати довгі вертикальні підйоми, а в момент, коли він зламається, у вас уже не буде можливості злізти.


Два ж карабіни — це необхідність, для того, щоб бути пристібнутим завжди. Ось так їх перемикають:


На цьому відео via ferrata категорії А, досвічені альпіністи її взагалі без страхування можуть проходити. B — це найскладніше, шо проходив я (мало не здох :), а C/D/E — це уже справжній пиздець.

Основна причина, чому я так довго не хотів купувати сучасний смартфон це відсутність альтернативного до сенсорного екрану способу вводу. Іншими словами, зникнення клавіатури мене дратувало, хоч я і розумію, шо це було зроблено заради більшого екрану.

І тут погляд впав на чи не єдиний апарат, у якого є стилус — Samsung Galaxy Note. Друге, чим він мене привабив, був великий екран, який, однак, був достатньо малий, шоб влізати у одну руку:


Стилусом можна не тільки малювати:


І не тільки тикати у екран в ситуації, коли пальці знаходяться у рукавичках, чи з інших причин не можуть бути задіяні. При високих температурах, наприклад, екран погано починає реагувати на дотик, треба підвищити його чутливість (шо їсть батарею), тому зручніше юзати стилус. Не кажучи про те, шо за 5 років екран може взагалі почати глючити, тому чому б не мати бекап?

У першу чергу, однак, зручно потрапляти стилусом у найдрібніші місця, куди палець потрапити не може: хоч би й клікнути на лінк у бравзері без збільшення сторінки до притомного розміру. Також стилусом зручно:
— писати рукописно у полі вводу. Утім, розпізнавалка рукописного тексту не завжди це коректно робить, розвага на любителя;
— виділяти, копіювати і вставляти текст, шо пальцями робити не надто зручно;
— скролити, не торкаючись екрану: для цього стилус треба наблизити десь на 5–7 мм до нижнього чи верхнього краю екрану і нахилити під кут 45°, екран починає скролитись.

Іншими словами, стилус — це круто:


В скажете, шо для будь-якого пристрою можна купити стилус і приєднати його. Це правда, але не в будь-якому є для нього спеціяльна дірочка, куди його можна сховати. Всередині неї знаходиться сенсор, який знає, коли стилус вставлений, а коли ні:


Зокрема, коли ви з цієї кишені витягаєте стилус, екран автоматично розблоковується і готовий чекати на його сигнали. Крім того, є функція попереджувати про те, шо ви забули стилус, якщо ви починаєте від нього віддалятися. Треба сказати, шо у мене вона працює зі змінним успіхом і часто фігачить false alarm, коли я користуюся стилусом на ходу. Але сама ідея цікава, може, її допилять якось.

Моя стара Нокія перестала бачити мою сім-картку: видно, контакти трохи стерлися, і я знав, шо якщо замовлю ерзац-картку, то вона почне бачити її знову. Добре, шо я не очікував у ці дні жодного важливого дзвінка, тож повідомив, кому треба, шо я без телефона, але так ризикувати я більше не міг. Доведеться відправити телефон на пенсію раніше запланованого мною терміну (2018 рік), у зв’язку з цим пишу цю рецензію-некролог. Всі пишуть рецензії невдовзі після купівлі телефона, але ніхто не пише рецензії на його смерть. Я зроблю це.

1. Тривалість життя
Цим телефоном можна забивати цвяхи, ви в курсі. Він падав багато разів, на екрані жодної подряпини. Фарба стерлася з металевих частин, але шо цікаво: клавіші не стерлися, зовсім. Річ у тім, шо літери і цифри там були не фарбою нанесені, там два шари пластику — білий внизу та чорний на горі. У чорному пластику робляться дірки, шо дістають до білого пластику. Так Нокіа зробила вічні клавіші, дивіться як чітко видно літери по стількох роках:


А от тримач сім-картки там хріновий і почав глючити, як і слот для картки microSD, шо періодично відмовлявся її впізнавати. Також в гумових клавішах збоку — регулятор звуку, увімкнення, камера — вся гума стерлася, і тепер там самі дірки, де треба нігтем або голкою тягнутися до голого вимикача. Я дозволю собі не показувати це з поваги до честі покійного.

Словом, відмова від механічних кнопок — це, напевно, правильний крок еволюції, хоча саме ці кнопки, які у мене відвалилися, в сучасних смартфонах теж механічні.

Батарейку міняв двічі, у 2013 році та в березні цього року. Останню батарейку мені надіслали без голограми Нокії (такої фірми-то не існує вже), і вона шось не надто довго тримає.

Поза тим, все працює, ніяка функція не глючить у цьому телефоні. Я вставив туди іншу сім-картку, і навіть стало можливим дзвонити з нього (чим я користувався, тестуючи функцію дзвінків у новому телефоні).

2. Зарядка
Зарядка — найслабша деталь у цьому телефоні. Там дуже тонкий кабель, який легко гнеться і перестає розпізнаватися телефоном. Знали б ви, які танці з бубном доводиться робити, шоб телефон заряджатися почав. Обійдусь без фоток з поваги до покійного: хто мав Нокію, той знає, про шо я.

Словом, слава microUSB!

3. Зради під час купівлі
До чого я звик, а до чого ні порівняно з першими днями користування?
— Звіт про доставку SMS. Схоже, усі виробники телефонів ховають його так, шоб відразу не знайшов. Він там є, у спеціальному табі «звіти». Повідомляти про звіт вібрацією, як у попередньому телефоні (Motorola T190), або як у сучасному (хороші рішення таки рано чи пізно повертаються), в принципі необов’язково: можна періодично заглядати в той таб;
— Я писав «вмикається і вимикається телефон не кнопкою завершення дзвінка, а спеціальною кнопочкою, що знаходиться на верхньому торці телефона. При цьому її надійно захистили від випадкового натиснення, тож натиснути на цю кнопочку не так просто і теж доводиться використовувати ніготь. Я б все-таки волів, аби телефон вмикався/вимикався довгим натисненням кнопки завершення дзвінка.» Я-то звик до цієї зради, але підписуюсь під нею і сьогодні. В сучасних смартфонах кнопок нема, тому це невдале рішення перенесли до них. Дарма: вимкнення-увімкнення довгим натисненням кнопки Home було б ок, і на одну кнопку було б менше;
— «Клавіатура блокується нетривіальною комбінацією клавіш «ліва кнопка вибору+зірочка», тоді як я звик довго утримувати зірочку «*» або ґратку «#». Хоча це не смертельно. Шкода тільки, що немає можливості змінити цю дефолтову комбінацію.» Це зайобувало протягом усього часу користування, так і не звик;
— «Якщо я змінив мову вводу, коли писав sms, то ця зміна автоматично запам’ятовується на весь телефон. Це незручно, бо я міг писати sms українською, а контакти у мене всі латиницею, і в телефонній книзі нема можливості змінити мову.» Саме через це я був одним із тих динозаврів, шо продовжував писати смски транслітом, коли у всіх вже були андроїди-айфони. Хто пам’ятає ці часи? Колись трансліт у смсках був чимось універсальним, а кирилиця — рідкістю;
— „І, нарешті, найбільше розчарування: телефон не бачить контактів, які записані на сім-картці. Він вимагає спеціальної функції «копіювати контакти SIM в пам’ять телефона», і аж тоді можна отримати до них доступ. Відповідно, нові контакти не можна записати відразу на sim, а треба виконати ідіотську функцію «записати контакти на SIM».“ Усі контакти записував на телефон. Може, і добре, шо не записував на SIM: по-перше, старий телефон не розпізнавав картку, а новий вимагав microSIM, при чому обрізати саме мою картку було радше неможливо, бо у неї контакт був майже по всій поверхні картки, невідомо, де безпечно відрізати. Крім того, при зміні країн я міняв сім-картки, і недобре було б лишитися без контактів. Словом, як на ті часи збереження контактів на телефоні — правильний крок. Тепер це зроблено набагато зручніше, вирішено проблеми міграції не тільки карток, а й телефонів (їх стали частіше міняти). Словом, оце єдина зрада, як точно не зрада.

4. Як я користувався телефоном
Незважаючи на свій вік, це зовсім не тупий телефон. Там є Google Maps та навігатор від Дойче Бана, наприклад, бравзер Opera Mobile, музичний плеєр і навіть Putty, якою я свого часу піднімав у потязі сервери, шо впали.

А от камера в ньому ну дуже паскудна, майже не користувався з нею.

Крім очевидного, я телефон використовував для:
— перевірки Wi-Fi-я перед тим, як зробити це на компі;
— Google Maps без GPS-а. Розташування він визначає за ідентифікаторами базових станцій, з який телефон тягне мобільний зв’язок. Знаючи координати базових станцій, легко приблизно оцінити розташування телефона. Чим більше базових станцій у околиці, тим точніше. За моїм досвідом, на селі похибка була від 800 м до 4 км, у міста — 80–200 м, в середньому 100 м. Точність GPS-а (без калібрування на Wi-Fi мережі) 15-20 м, я нагадаю.

У німецьких детективах часто показують, як поліція слідкує за злочинцем за положенням його телефона, так там показують, ніби точність GPS-на. Це неправда, і хоча поліція і справді вміє знаходити людей за їх телефонами, треба розуміти, шо координати, які вони отримують — це коло радіусом від 100 м до 4-5 км. Цього ніде не розповідають, я дізнався це, користуючись моїм телефоном, і ділюся цим з вами.

5. За чим я буду сумувати?
За можливістю подивитися дату і час, без увімкнення екрану. За ось цією темною смужкою, яка не споживає батарею зовсім:


Якщо у вас виникло питання про вигоряння екрану, то ця смужка щохвилини «стрибає». З екраном нічого не сталося за роки.

6. Кінець
Писати «спочивай з миром» не буду, бо телефон загалом ще працює. Ймовірно, я буду його брати в поїздки як «emergency phone»: без сім-картки з нього можна набрати 112 (універсальний номер рятунку в Європі). Або для відвідання не надто безпечних криміногенних місць, де можуть пограбувати.

І тим не менш, напишу: дякую, Нокія. Спочивай з миром, і шкода, шо тебе більше нема.

Новини щодо рентґена у мого стоматолога: і дійсно, я минулого разу не помітив, але спершу на мене вдягають шкіряне пальто з чимось важким усередні, я так розумію, свинцевими пластинами.

Двері дерев’яні, це точно, у них ше є віконце з одним склом якраз на одному рівні з їблом пацієнта. Апарат спрацьовує рівно в момент, коли двері повністю зачиняються: видно, саме тому і зачиняють, там якийсь контакт замикається.

Ця схема, я так розумію, придумана виробником апарату і її мета — це шоб рентґен випадково не спрацював, поки лікар все ще у кімнаті.

...Вирішує основну її ваду: відсутність гальмування двигуном. Раптом ви це бачили, але боялися спробувати, коротке резюме.


1. Отже, ручний режим вмикається переведення ручки ліворуч від положення D. Це (на відміну від інших положень) можна робити як під час руху, так і перед його початком. При цьому на бортовому комп’ютері буде показуватися поточна передача (M3 — третя, M2 — друга тощо).

2. Далі ви перемикаєте передачі, натискаючи важіль коротко від себе або тягнучи на себе. Це електронний перемикач, а не справжній, тому з ним є кілька нюансів. Зокрема перемикання можливе тільки послідовне (з третьої тільки на другу або четверту), так шо забудьте про використання для розгону/гальмування на автобані, наприклад.

3. Є, однак, простий лайфхак, як перемкнутися з третьої відразу на п’яту/шосту: розігнатся на третій, перейти в автоматичний режим (D), після чого автомат це зробить сам.

4. Він не дає підвищити передачу, якщо 1500 обертів або менше. Логічно, він же не знає, шо ви відразу газку дасте після цього. Коротше, звички з механічної коробки треба міняти: спершу дату газку до 2000, потім підвищувати передачу. Підозрюю, шо аналогічний ліміт існує на пониження (напевно, десь вище 4000), але мені це не доводилося перевірити на практиці: коротше, вважайте, шо понижувати передачу можна завжди.

5. Додатково, він сам її понижує при < 1000 обертів, тобто, можна не паритися при гальмуванні на світлофорах тощо. Але ахтунґ: у мене кілька разів було, шо я забував, шо я в ручному режимі, стартував зі світлофора і дивувався, шо мотор так реве. Коротше, ліпше взяти правило: зупинились — перейшли в автоматичний режим (або P).

Навіщо це взагалі потрібно?
— У горах при русі донизу. У старих автоматах цю ж функцію виконує режим L2 (максимум друга передача), тут у тебе є більше свободи підбору передачі, яка найбільше підходить до даного серпантину. З переходом на першу перед особливо крутим поворотом, а потім на другу-третю для розгону взагалі нема проблем. При русі догори в принципі потреби немає: автомат сам підбере низьку передачу;
— при русі по дуже тяжкому бездоріжжю, коли автомат починає глючити, і він хаотично міняє передачі, не розуміючи, шо відбувається. Я особисто бачив, як коробка перегрівається в такому випадку, і автомобіль не може їхати далі. Тут треба залізною рукою вхуярити йому другу та їхати на ній;
— екзотичні ситуації типу зйобу від грабіжників або цунамі. Утім, сучасні автомати зазвичай такі ситуації розпізнають (за різкістю натиснення на газ) і переходять у режим kick-down.

Які мінуси?
— це не замінник механічної коробки, у тебе нема ніякого контролю над зчепленням;
— він розроблений так, шоб працювало «для дебіла», тобто шоб автомобіль ні в якому випадку не заглох. Мінусом є відчутно підвищене споживання. Мене навчили екологічного водіння, яке полягає в тому, шо автівки чудово їздять і на малих обертах (на рівнині, звісно), зокрема не треба понижувати передачі при гальмуванні на світлофорі: треба гальмувати на четвертій, і коли обертів стане < 800, витискати зчеплення. Цей автомат такого зробити не дасть, мовчу вже про стартування з другої, коли ти під’їжджаєш до світлофора, він перемикається на зелений, а ти ше не зупинився.

У той час, як телеконвертер, шо накручується на лінзу, має свої мінуси (зменшення діафрагми, проблеми з мотором автофокусу тощо), абсолютно не западло накрутити на об’єктив ширококутну лінзу:


У порівнянні з зум-об’єктивами ти можеш накрутити її на хороший об’єктив (35 мм/f1.8) і мати добру світлосилу.


Я так і не зрозумів, яка в результаті виходить фокусна відстань. В інтернетах пишуть, шо треба все множити на кроп-фактор 1.6, тобто 35х0,45х1,6=25,2 мм. Ну, візуально, схоже, так і є:




Додатково, ця лінза розбирається на дві частини, одна з яких є макролінзою. З нею можна робити шось таке:




Я не фанат такого, але якщо є можливість, чому не скористатися нею? Коротше, широкий кут і макро в мене є. Шо б тепер такого придумати, шоб 500-600 мм мати, не купуючи об’єктив за дві штуки єврів?

Дуже зручна штука, як виявилось, а коштує копійки:


Абсолютна необхідність для фоток зі штатива, особливо уночі: тоді фотоапарат не зазнає впливу навіть найменших вібрацій. Додатково, оскільки пульт інфрачервоний, можна перевірити, чи підходить фотік для інфрачервоної фотографії. Мій підходить:


Річ у тім, шо інфрачервоні промені — то не дуже добре для матриці, а тому виробники встановлюють фільтр, шо їх не пропускає. Тому для повноцінної інфрачервоної камери треба цей фільтр нахуй з сенсору прибрати, шо є добрим або для лабораторій, або для людей, яким не шкода назавжди угробити одну камеру для таких фоток.

Якщо ж фільтр пропускає хоч шось (це можна перевірити, посвітивши пультом у камеру в режимі Live View), значить, він не всі інфрачервоні промені блокує, а тому можна думати в бік фільтру, шо блокує всі промені, крім інфрачервоних. Це мені в голові на майбутнє, скажімо так.

Поза тим пульт може допомогти довести, шо Земля крутиться (5 хвилин витримки тут):


Чому небо такого хуйового кольору? Бо знімав у місті поруч з ліхтарями. Дуже багато говориться про світлове забруднення, але побачити його можна лише з фотіком на великій витримці. Підозрюю, шо в мегаполісі було б ше хуйовіше.

Мінуси:
— пульт працює лише коли в меню виставити опцію «зйомка з пульту». Не проблема: інфрачервоний сенсор їсть батарею, по дефолту вимкнений — ок. Але якщо фотоапарат «засипає», або його вимкнути, то він забуває про цю опцію і вимикає її. Ах ти ж, блять! А я думав про таку ідею: поставити фотік на штатив у машині та робити пультом фоточки, коли виникає потреба. Хуй там — купуй GoPro, noddeat, і не вийобуйся! Я б так і зробив, але не потребую аж настільки розбудованої камери, шо юзають під водою і при падінні на парашуті. Є шось попростіше і подешевше? Dashcam-и дивився, шось ні на що око не впало поки шо.
— Також шкода, шо пультом не можна запустити відео. Ну, можливо, більш розбудованими пультами і можна, або у більш крутих камерах, а в моєму випадку нема такої опції.

Чи помітили ви, шо у мене став трохи ліпший фотоапарат? Я думав спершу опитування замутити, але все одно правду ніхто не скаже :) Я думаю, не є таємницею, шо одна і та ж фотка сприймається по-іншому, залежно від того, чи заявлено буде, шо її зроблено на телефон, чи на дзеркальну камеру. Тим не менш, прийшов час, і я купив велику дзеркалку, сумочку для неї — оце все.

Сумочка для фотоапарата

Об’єктив поки шо ні, наразі в мене 18–55 мм, F3.5-5.6. 18 буває замало в приміщенні, але у продажу я бачив тільки фіксовані об’єктиви 10-12 мм. Можливо, розживусь їм, або заб’ю і буду просто юзати мильницю. 55 мм — однозначно замало, як і діафрагми 3.5. Раз уже купив дзеркалку, то хочеться фоткати дорожні знаки типу, шоб були в фокусі, а все інше розмите. Ну типу як цей келих, тіки ліпше:


Ну і для гір та пташок треба об’єктив типу 200-300 мм, як мені здається. Бачив у продажу об’єктиви для мандрівника 18-300 мм. Коштує як сама камера, тому не дивно, шо стандартний об’єктив такий обмежений. Ну це ше в мене є час почитати/розібратися.


1. Ціна
Я не купував дзеркалки рівно тому, шо 1000 єврів за фотоапарат не хочу віддавати. Тому хитра фірма Нікон хоче, шоб я віддав ці 1000 єврів, але протягом років: за другий-третій об’єктив, штатив, ше може шось. З іншого боку, об’єктиви можна юзати і в наступних фотіках, так шо нічого страшного.

Нікон 5100 — це модель 2011 року, за 5 років вона подешевшала у кілька разів. Ну і чудово, я все одно не заціню переваги нової моделі (якщо такі є).

2. GPS
У камері його нема, але підтримується можливість під’єднати зовнішній дівайс. Взагалі, професійні фотографи трохи нагадують лінуксоїдів: вони на твоє питання готові відповісти, чому це тобі не треба :) Словом, вони радять шукати фотоапарат не за наявністю GPS.

Не знаю, мені здається, шо для любительської фотографії похуй, яку модель брати, а от необхідність вішати додаткову хуйню напрягає. Геотагінг — це у мандрівної фотографії ключова штука: ну як це, нема функції позначення, де ти це фото зняв?

Чому я все-таки взяв фотоапарат без GPS, тоді як він є в його наступника D5300?
— тому шо це +200 єврів. Зовнішній GPS коштує 50-60 чи шось таке, місця займає десь як додатковий спалах;
— з досвіду користування мильничкою, внутрішній GPS без допомоги через інтернет довго і нудно шукає супутники. Якщо перелетів через океан, то взагалі пизда, може просратися тільки через кілька днів. Тому, незважаючи на наявність GPS-а, у мене багато фоток без позначених координат.

Коротше, треба чекати дзеркалок з A-GPS (assisted GPS), а ше ліпше дзеркалок з сім-картою, шоб не залежати від вайфая (який є не скрізь). А наразі я юзаю свою мильницю в режимі GPS-трекера і завантажую в папку зі світлинами свій шлях.

3. Не розпізнається, як флешка. Дебільна файлова система
Це біда і кенонів, і ніконів: при приєднанні кабелем до компа він не розпізнається як флешка, а розпізнається як камера. Шо це значить? Це значить, зчитування відбувається не через стандартну файлову систему NTFS (чи шо там, не FAT32 же?), а через недофайлову систему Нікона, коротше, читається файл Nikon.DSC (чи шось таке), де збережений список фоток. Шо це значить? Дві речі:
— менша швидкість. Суттєво менша швидкість копіювання файлів з камери на комп;
— комп не бачить папки, які я створив за межами камери, коли вставляв картку у свій планшет.

А я нашо це робив? Я кожен день перекидав фотки з папок з нечитабельними назвами у читабельні папки типу Antwerpen, Bruxelles, Beer museum і тп. Приїхавши додому, я виявив, шо ці всі папки комп не бачить, хоч ти усрись! Довелось іти на планшет, де є кардрідер, і перекидати фотки з картки на іншу флешку. Пиздець!

Я тут не можу сказати, яка з двох недофайлових систем дебільніша, напевно, у Нікона. У Кенона ти можеш виставити автоматичне створення нової папки кожен день, у її назві буде поточна дата. Це полегшує подальше сортування фоток. На цьому, однак, кенонівські можливості налаштування обмежуються.

У Ніконі такої опції нема, але можна обрати назву для папки, в якій зберігати фото. Обмеження 5 символів, такого фашизму нема навіть в MS DOS! І в реальності він створить папку D5100_5літерназви. Ну і то хліб: можна, будучи в Антверпені, зберігати фотки в папці D5100_Antwp, а будучи в Ґенті, взагалі пощастить: папка буде D5100_Gent_. Так-так, він додає знак підкреслення, якщо літер менше від п’яти.

У новішій моделі D5300 є вайфай і перекидання фоток в соцмережі, шо свідчить про те, шо тамтові інженери мислять як інженери і абсолютно не розуміють, шо треба людині, які купила дзеркалку. Їй нахуй не треба викладати фоточку в інстаграм — для цього є телефон. Але їй не завадить автоматичний бекап усіх фоток на Google Drive, Dropbox чи внутрішні сервери Кенона/Нікона. Адже людина, яка юзає дзеркалку, спершу обробляє фото, обирає найліпші, а потім викладає.

З іншого боку, є така хуйня як eye-fi. Вони декларують підтримку цієї камери і шо там якесь меню для неї з’являється наче. Ця штука вміє через Wi-Fi автоматично бекапити фотки на свої сервери. Не зрозуміло, як то працює з лінуксом. Ну, тобто, якийсь софт є, треба буде вивчити, перш ніж купити.

4. Кришка об’єктиву не знімається автоматично і автоматично не надягається назад
Уже тут сноби-професійні фотографи засміються і почнуть розповідати, шо професійній камері таке не личить. Однак, я абсолютно відмовляюся розуміти, чому перехід на ліпшу камеру означає деградацію такої важливої функції? Я же не прошу фокусну відстань кнопочкою змінювати!

Окей, бо об’єктив великий, і робити такий механізм зі шторками, як у мильниці, для нього дорого. Тоді чому кришку просто не закріпити жорстко на об’єктиві, ну типу, шоб вона була як двері, до нього приєднана? Це вже точно не високі і не дорогі технології, а допомагає її не загубити/не забути/не думати над тим, куди покласти.

І це може чомусь неможливо, або якось заважає фотографувати? Окей, тоді, БЛЯДЬ, чому вона просто не на ниточці хоча б прив’язана? Так, я знаю, шо продаються і вся хуйня, але але я ніколи не зможу толерувати необхідність таку ниточку окремо купувати, і не сильно розумію, чому її немає стандартно. Я же не штатив прошу!

5. Бібікалка при наведенні фокусу — wtf?
Я помітив, шо в сучасних смартфонах зникла колишня їхня біда — вони знімають мовчки. Видно, багато людей звичні до того, шо камера має бути гучною, тому і в телефони, і в мильнички додавали по дефолту звук, який довго треба було шукати в меню, як вимкнути.

Не подумайте: мені подобається дзвук дзеркала, яке перед зйомкою швидко піднімається, а потім опускається назад. Але я до нестями не люблю штучні звуки в камері, просто ненавиджу. Так от, у дзеркалки, де, здавалося б, стіки природніх звуків, теж вони є: при наведенні фокусу вона бібікає! От нахуя це? Шоб почути, шо фокус навівся? Нє, хуйня, навіть такий глухий, як я, дуже добре чує, як у об’єктиві лінзи рухаються. Плюс, у видошукачі в цей час миготять точки, де фокус навівся (у цій камері їх одинадцять). Тобто, бібікалка виконує суто декоративну функцію, яку ніхто не вимикає, бо не знає, як.

А, здавалося б, сноби-фотографи мають сказати, шо бібікалка непотрібна? А ні: бібікалка — потрібна, а кришка, зафіксована на об’єктиві та GPS — ні.

6. Ледве розібрався, як спалах вимикається
Такої опції, як вимкнути назавжди спалах і забути про його існування, тут немає. Є кнопка увімкнення спалаху, але вона його не дозволяє вимкнути, ну охуїти. Є два автоматичні режими: один, дефолтовий, там спалах вмикається автоматично в разі потреби (потребу камера придумує сама), вимкнути його неможливо. Я мало не усрався, коли думав, як це зробити. Однак, виявилось, шо треба було користуватися другим автоматичним режимом — він завжди без спалаху.

Вже потім я почитав і про режим P, де теж все є автоматом, крім тих параметрів, які ти сам вручну зміниш, там теж можна налаштувати вимкнений спалах.

Трошки по-дебільному зроблено це все, але я звик.

Спалах, слід зазначити, в дзеркалці можна юзати, і фотки навіть непаскудні виходять з ним, але я його не юзаю з інших причин: для мене фотографувати зі спалахом — це то само, шо їхати з дальнім світлом — мудацтво, словом, тому без реально нагальної потреби я нікого не сліплю цим (сліпити спалахом, нагадаю, можна не тільки людей, а й тварин).

Взагалі, було б круто, якби вбудований спалах був зйомним, і його можна було б викинути (і замінити на GPS звільнене місце). Ага, помрій.

7. Не сильно зрозумів, чому витримка обмежена 30 секундами.
Ну тобто зрозуміло, що в 99.9% випадків це більш, ніж достатньо, і все ж: чому я не можу лишити фотоапарат на 5 хвилин, наприклад? Є якась об’єктивна цьому причина, навмисне обмеження (типу в дорожчих моделях його немає) чи просто «цього нема, бо тобі це не треба»? Написав цей абзац, а через пару днів відкрив для себе режим «Bulb», де витримка ніяк не обмежується. Але все одно це незручно: треба постійно тримати натисненою кнопку фотографування. Тобто, якщо хочеться витримки 5 хвилин, то п’ять хвилин стій, як дебіл, з натисненою кнопкою. Це незручно, якщо ти хочеш поставити фотік на штатив і направити його на зоряне небо. Шось типу такого тоді повинно вийти (це 180 хвилин витримки).

Ну але і то хліб. І все-таки шкода, шо є тіки 30 секунд і Bulb. Хай би хоч до трьох хвилин зробили.

До мінімальної витримки (1/4000 c) у мене жодних претензій нема, звісно. До речі, у «старшого брата» D7000 максимальна витримка ідентична — 30 с, відрізняється лише мінімальна, вона менша — 1/8000 с. Чесно кажучи, єдина користь від витримки 1/4000 — це можливість сфотографувати лампочку:


Ну або там сонце під час затемнення ше.

Шо можна робити з ше меншою витримкою, я не уявляю.

8. Низький час життя батареї і дебільна зарядка
У оглядах пишуть, шо вистачає на 600 фоток. Не вірте тим, хто це пише! Двісті, або на 1 повний день, заряджати треба щовечора. Один раз мені вдалося зробити 400 фоток за день, але тільки тому, шо я багато фоткав серіями по 4-5 штук за раз: коли він робить серію (4 фотки за секунду), то по ходу батарея витрачається так само, як у випадку однієї фотки. Підозрюю, цифру 600 фоток придумали фотографи-сноби, як тільки серіями і фоткають, завжди.

Ну, ви можете сказати, шо це тому, шо багато механіки, на це витрачається енергія, але у мильниці теж об’єктиві при кожному увімкненні виїжджає/заїжджає.

Але найбільша ненависть — це дебільна зарядка, яка не має власного штекера. Якщо таку вставити у подовжувач, вона займе відразу дві розетки. У кенона хоча б в цьому ліпше зроблено все.


9. Немає вбудованої пам’яті
Насправді є, але вона використовується тільки як буфер. Тобто після фотографування фотки спершу потрапляють в буфер, потім з часом записуються (або після вимкнення фотіка), це все для швидкості, звісно. Як я зрозумів, у буфері може бути навіть сто фоток, шо при зйомці серіями дуже актуально.

Але чому немає можливості пофоткати, коли не вставлена в камеру картка? Ну і хай би ці фотки видалялися після вимкнення, я тільки для тестування. Враховуючи ше, шо камера продається без картки, це виглядає дивним. Але є стандартом, ще однією функцією, як тобі «не потрібна».

10. Немає можливості виставити горизонт
Точніше, є, але лише в режимі LiveView — це коли дзеркало піднімається, і ти на екрані бачиш те, шо буде на фотку, як у мильничці. Я так і не зрозумів, чим цей режим гірший від стандартного режиму, коли ти дивишся через видошукач те, шо тобі дзеркало показує, а під час фотографування дзеркало від матриці прибирається. Але фоткати мені більше подобається саме так. І у видошукачі нема намальованої сітки, спеціально, шоб я завалював горизонти і стовпи! Можна трохи орієнтуватися по фокусних точках — вони в рядок намальовані, але це все не то.

11. Неконфігурабельність стандартних режимів
Авжеж, є купа на колесику режимів для новачка: макро, портрет, гори, спортивні змагання тощо. Фотографи-сноби ці режими тупо ігнорують, обмежуючись P/M/A/S. В цих режимах можна виставити спосіб фокусування та ISO. І це все. Хотілося б, аби в таких режимах фотограф сам обирав, які параметри виставити, а які лишити автомату. І хай би ці стандартні режими по-своєму сконфігурував, навіть «неправильно»: просто тоді б в нього було кілька готових схем фотографування, які мають такі умовні назви. Шо, я хочу, шоб була більше, ніж одна кнопочка P? Саме так! І шоб для кожної кнопочки свої параметри запам’ятовувалися. А то якщо виставиш ISO 200, і воно таке буде у всіх режимах — неок.

12. Не фоткає, якщо фокус не навівся
Я пробував знайти, як це пофіксити, але не знайшов поки: якщо автофокус, на думку камери, погано навівся, зробити фотку неможливо. Це трохи нагадує поведінку продукції Apple: типу, ми ліпше за тебе знаємо, шо тобі треба. Зокрема таке трапляється вночі: камера не бачить, на чому можна сфокусуватися і не робить фотки. Але це зовсім нічого не значить: якщо виставити довгу витримку та ISO 6000, виходять досить прийнятні світлини.

Спершу я дурив камеру: наводив її на шось, шо можна підсвітити, а потім переводив у місце, яке мені треба, і фоткав. Потім відкрив для себе ручне фокусування: виявляється, це просто і повністю ліквідує проблему (але все одно це все бісить). Може заразом це може підвищити час життя батареї, бо підозрюю, шо мотор автофокусу багато жере? Хз, не пробував ще.

І чучуть не моєї критики
Існує стереотип, шо виробникам вигідні тільки фап-фап відгуки, а критичні їм не вигідні. Хуйня! Я сам спершу уважно прочитав критику цього фотоапарату, а потім тільки прийняв рішення його придбати. Критика, утім стосувалася зовсім не тих речей, які я тут перерахував, а тому, може, мій огляд комусь стане в нагоді (не для цієї, так для іншої моделі Нікона — думаю, багато з цього їх усіх стосується).

А ось і критика від фотографів:
— в камері немає власного автофокусного мотору. Це означає, шо старі об’єктиви без мотору до нього не підходять. Це також означає, шо для цієї камери треба купувати об’єктиви з мотором, подорожче. У інших оглядах я почитав, шо це хуйня і шо зараз всі об’єктиви мають мотор. Ну хз, але цей мінус для мене мінусом не є;
— немає кнопочки чи крутилки для зміни ISO, його можна поміняти тільки через меню. Це і правда незручно, навіть для такого новачка, як я, але хоч виставляти ISO і незручно, але не занадто незручно: чотири кліки в меню, якщо бути точним. Проживу без цього, але років за 3-5 матиму на увазі це при апгрейді;
— в режимі LiveView неможливо виставляти діафрагму, та сама фігня у відео. Взагалі, я відео не записував ще на цю камеру, але шось там скаржиться народ, шо не можна виставляти параметри на льоту;
— тільки 11 точок фокусування. Ну хз, мені поки шо і їх вистачає, хоч би з ними розібратися. В деяких випадках вручну поставити одну точку фокусування дає ліпші результати: одного разу я примудрився, фоткаючи келих з пивом, сфокусувати все, крім цього келиха — він вийшов у розфокусі!
— в ручному режимі колесико змінює витримку. Щоб змінити діафрагму, треба крутити колесико при натисненій кнопці +/–. У інших моделях натомість два колесика — одне для витримки, інше для діафрагми. Це дрібна незручність, яка може перерости у велику в ситуації, коли треба багато і часто міняти ці два параметри. Поки шо такої потреби не виникло;

І трошки позитиву, нє?
Ну, крім самого факту поліпшення фоток від використання дзеркалки, тре відмітити такі зручності:
— екран, що повертається. Як я без цього жив раніше? Повернути під кутом екран, увімкнути LiveView, перекинути камеру через паркан і, тримаючи її високо над головою, бачити, що буде в кадрі — це безцінна функція;
— непотрібно взагалі вмикати екран (який жере батарею) у більшості випадків: значення витримки, діафрагми, ISO дублюються у видошукачі;
— хороший хелп в меню, будь-яка фіча коротко пояснюється при натисненні кнопки. Це допомогало розібратися, шо до чого;
— в усіх пунктах меню по дефолту обраний той, де ти був попередній раз;
— стабілізатор в об’єктиві (VR), я хуй знаю, шо робить, але з ним у сутінках є більше часу попрацювати без штатива, перш ніж світлини почнуть розмазуватися. Утім, на високих ISO вони не розмазуються;
— «внутрішній фотошоп» має навіть більше «свистоперділок», ніж у моїй мильничці. Серед цікавих для мене варіантів обробки є режим «selected color» (обираєш колір, і він все, крім цього кольору, робить чорно-білим. нормально працює для яскравих, контрасних кольорів. інакше трапляються збої типу білий папір стає зеленуватим і тп) та режим перетворення фотки на малюнок. Все інше не зацікавило.

Вперше у житті їхав на машині з максимальною швидкістю, шо вона може їхати. Не планував цього, але було сонячно і сухо, а автобан прямий і з мінімумом машин, тож нога сама натискала на газ, аж поки педаль не вперлася в підлогу. 176 км/год, з гірки місцями доходило до 179. Шо цікаво, не було взагалі страшно так їхати:


Двигун трициліндровий 1,2 л, шо дає потужність 60 кВт при 5750 обертах на хвилину. Паспортна максимальна швидкість 175 км/год, що досягається на горизонтальній поверхні. На підйомах вона падає до 166-168.

Це стереотип, шо на машинах зі слабим двигуном не можна швидко їхати: такі машинки довго розганяються, але вже як набрала швидкість, то їде.

Споживання палива на максимальній швидкості десь 7 л/100 км, шо цілком непогано. В документах пишуть, шо вона спалює 4,5 л, але це вони мали на 80 км/год міряти, бо потім ми з’їздили 100 км на постійній швидкості 100 км/год і там вийшло 5 л.

Взагалі це цікава задача — порахувати оптимальне співвідношення часу, швидкості й споживання палива, час і паливо тут мають бути мінімально можливими, звісно. Вважається, шо найбільша швидкість з економічним споживанням палива знаходиться у автомобілів між 80 і 110 км/год (остання передача і 2-3 тищі обертів), потім споживання починає зростати експоненційно, тому я думаю, шо рекомендована урядом швидкість 130 км/год в принципі є доброю для відстаней до 500 км.

У Німеччині діє Rechtsfahrgebot — обов’язок їхати правою смугою, ліві смуги тільки для обгону. Звичайно, нема сенсу повертатися в праву смугу, якщо в цей же момент доведеться знову обганяти, але як тільки з’являється достатньо велика дірка, треба негайно повернутися в праву смугу (навіть якщо через хвилину знову обганяти тре). Недотримання цього правила збільшує ймовірність потрапляння у ДТП. Ось що буває, коли не дотримуватися Rechtsfahrgebot-у (на 1:35):


Взагалі ліва смуга — небезпечне місце, якого краще уникати. Ви ж розумієте, шо відбійник захищає лише від легкових автівок? Якщо з зустрічної смуги прилетить фура — це смерть на місці (а це трапляється не так рідко, як можна б подумати).

Дивіться, який шедевр електрощиткового дизайну висить у одній ґренобльській квартирі:


Дві прості кнопочки — «вирубити» і «врубити». Внизу під цим щитком висить сучасний щиток, де дві гарні кнопочки деградовані до незручного тумблера, а зате їх шість штук, для різних ділянок квартири. Лінь людей, які не демонтували старий щиток, дозволяє насолоджуватися старим дизайном і зараз.

Наступною деградацією дизайну буде, напевно, сенсорний екран. А після цього хтось придумає геніальний новий нанощиток з кнопкою «вирубити» і «врубити», але це буде аж через 50 років.