noddeat | Entries tagged with graphic design

Expand Cut Tags

No cut tags

У деяких сучасних потягах в тамбурі біля дверей є зручне табло, і ось як це там показують:
20160721_000602

У часи тестових терміналів на кожну літеру виділявся прямокутник однакового розміру, тому існувала вимога перекреслювати цифру 0, шоб відрізняти її від літери O. У наш час ані жодна літера не обмежена ніяким прямокутником, ані нема такої вимоги: все на розсуд розробника шрифтів.

На автомобільних знаках, однак, місце обмежене, а тому кожна літера теж обмежена прямокутником. Ось так німецький шрифт розрізняє О і 0:

Цікаво теж, шо німецький тест зору — єдине медичне дослідження, шо мусять пройти автомобілісти — це табличка з кільцями, де треба вгадати, де у кільці розрив:

Виглядає так:
Tanken ohne Tankdeckel

Ви просто берете і засовуєте пістолет, який і відчиняє клапан. Витягаєте пістолет — клапан зачинився. Якщо треба налити з каністри, то для цього в бак треба засунути лійку, що буде тримати клапан відчиненим.

Проста система, запатентована Фордом, не зустрічається на жодному іншому автомобілі. Чому? Заправка автомобіля — це операція, що здійснюється регулярно, чому не зробити її дещо комфортнішою? Всі мінуси цієї системи, що мені вдалося нагуглити, зводяться до примарної неможливості налити паливо з каністри/пляшки. Але для цього, як я написав, треба лише вставити лійку, problem solved. Злити бензин з такого баку, натомість, доволі проблематично: там існує додатковий захист, що не дає йому литися у протилежний бік. Інтернети пишуть, шо є це ще у каділаків і крайслерів.

Додатковий плюс цієї системи: ви не можете заправити бак хибним паливом. Як відомо, дизельні пістолети ширші, ніж бензинові, а тому заправити бензин дизелем ви не можете і так. Однак бензиновий пістолет входить у бак для дизеля, а це — пизда мотору, що вимагає ретельного його чищення. Так от, в цьому випадку клапан не відкриється, бо система вимагає, шоб ширина пістолета була строго такою, як у стандартних дизельних.

Є дві речі, яким дизайнери автівок приділяють чомусь мало уваги: це кришка бензобаку та внутрішня перегородка у багажнику. Це дуже парадоксально, бо і те, і іше не є чимось екзотичним і рідким у користуванні. Заправляються люди кожен божий день, і багажник юзають теж.

Отож, багажник здорової людини:

Зручна перегородка, що ховається всередину. Її не можна, щоправда, відчинити лише на половину, але це і так набагато ліпше, ніж перегородка у багажнику курця:

Мало того, шо піднімається вона тільки разом з дверима багажника, вона ше й тримається на соплях! Обидві фотки, шо цікаво, це машини того самого виробника.

Використання першого чи другого типу багажника не залежить від вартості автомобіля, я багажник курця, поки гуляв виставкою, бачив зокрема на Порше. Неймовірно, автомобіль за 200 тищ єврів і перегородка на ниточках!

Цікаво, чому так? Чи є в цьому якийсь глибокий і незрозумілий мені сенс?

Не знаю, як у інших країнах, а в Німеччині машини автошкіл завжди розмальовані по всьому кузову. Табличку з написом «автошкола» вішають далеко не всі (необов’язково?), але розмальоване Comic Sans-ом авто важко сплутати з чимось іншим.

У містечку Ратен, що в Саксонії, мені зустрівся ось такий гумористично-мінімалістичний дизайн автівки інструктора:

Дизайн нового паспорта ще не ідеальний, але вже ліпший від усього, шо було:

Наступний етап:

Україна
Ukraine
乌克兰

Паспорт

Слово «паспорт» можна за бажанням теж перекласти, але я в цьому не бачу жодного сенсу. Про те, шо це саме паспорт, а не студентський квиток, третя особа дізнається і так, розгорнувши його на сторінці з персональною інформацією. А інфа на обкладинці потрібна лише для того, шоб пасти громадянство тих, з ким стоїш, наприклад, у черзі на паспортний контроль.

Сторінку усередині теж би належало апґрейдити, додавши туди французьку та іспанську мови.

Я би точно не пожалкував грошей. У той час як гугл всі сили пускає на версії софту для андроїда (і він там годний), продукти для десктопа деградують з кожним роком. «Нові» гугломапи не знають, де я знаходжуся і показують мені кожен раз Канаду. Старі й відсталі гугломапи показують Байройт і адресу мого будинку:

Клікнув «порахувати маршрут», і початкова точка вже вписана:

А чому в нових мапах нема цієї функції? Та тому, шо вони спижжені з Андроїда, де початкова точка — це твоя позиція. Цим вони і хуйові, бо я часто хочу подивитися маршрути не з того місця, де я знаходжуся, а це в андроїдових мапах неможливо.

Коротше, поки шо рятує ось це посилання: https://www.google.com/maps?output=classic.

Але чи надовго? Я вже серйозно починаю думати про перехід на OpenStreetMap. Поки шо з прокладанням маршрутів там хуйовенько, але, думаю, якраз у той момент, коли гугл остаточно спаскудить свої мапи, OpenStreetMap будуть більш ніж юзабельні.

Під час катастроф правильне інформування — це взагалі найважливіше. Позиція багатьох, шо якщо приховувати правду якомога довше, то це не спричинить паніки. Це хибна позиція:

Ніколи не стикався, але якщо літак не розбився а, скажімо, пішов на посадку в інший аеропорт, шо пише табло в цьому випадку?

Вмикаю задню передачу, повільно відпускаю зчеплення — глохне. Шо за херня? Відпускаю зчеплення — глохне. Я ж не на гірці, але може газку треба дати? Глохне. Ах ти ж блять, ручник! У старій версії ручників палка була піднята під кутом, шо було очевидним сигналом, шо ручник увімкнений. У новій версії немає цьому жодного індикатора, тільки лампочка (P) на панелі, яку я й провтикав:

Схоже, це стає модою і модою дуже хуйовою. У Ауді хоча б новий ручник постачається разом з механізмом, що його автоматично розблоковує, якщо ти намагаєшся рушити. Або є ще в деяких машинах попередження-бібікалка за пару секунд до того, як машина заглохне — достатньо, шоб роздуплитися і зреагувати.

Мені ще сказали, шо з новим ручником незручно (неможливо?) здійснювати «поліцейський розворот». Ну, це насправді дуже небезпечний маневр, німецька поліція точно його не здійснює, та й американська теж ніби.

З іншого боку, старий інтерфейс теж не надто зручний для зняття насправді. Якби я подумав над «покращення» ручника, я б зробив його у вигляді перемикача в електричному щитку:

Ось іще 999’999-й доведення того, шо на інформаційних табло треба писати тільки кінцеву станцію та можливі проміжні, але ні в якому разі не початкову. На вокзал у Цвікау приїжджають два потяги — «Дрезден—Нюрнберґ» та «Нюрнберґ—Дрезден», відправляються з сусідніх колій на тій самій платформі, з інтервалом у 5 хвилин. Ось таке табло дозволяє їх не переплутати:

Якщо комусь захочеться дізнатися, звідки потяг їде, він може це зробити у паперовому розкладі прибуттів, шо має сенс, адже ця інформація потрібна лише тим, хто зустрічає потяг. А кому треба їхати на ньому далі, вона заважає і дезорієнтує.

А ось люди намагаються перекласти оголошення київських фунікулера та метра з бюрократичної мови на українську:

Це ті самі люди, що колись зробили зручну мапу ліній, до речі.

Може виглядати, наприклад, так:

Ніби і тривіально, а боти не пройдуть: розпізнавати тест з картинки вже можливо, а там, де неможливо, букви спотворені так, шо і люди не завжди їх розпізнають, а от читати і інтерпретувати текст боти поки шо не вміють, тоді як для людей це жодна проблема.

Багатомовність — це завжди проблема, бо одну і ту ж інформацію треба повторити двічі, це складно зробити так, аби не було інформаційного засмічення. У потязі Австрійської залізниці трапився дуже правильний варіант:

Для нетерплячих зазначу, шо це ґіфка, інтервал зміни кадрів на ній приблизно відповідає інтервалу в реальному потязі (~5 с). Голосом ця інформація дублюється так само: «Nächster halt...Next stop... Aiching».

Це ніби очевидно все, але у абсолютній більшості потягів чи автобусів спершу пишуть (кажуть) «Nächster halt Aiching», а потім «Next stop Aiching». Так робити неправильно, адже основне правило багатомовного інтерфейсу — не повторювати те, шо пишеться (читається) однаково.

З 1 липня цього року. Для мене він помер значно раніше, коли вони оновили його дизайн, і він став для мене неюзабельним. Шукаючи, чим замінити, я перейшов на feedly — це онлайновий RSS переглядач, який використовує Google API і де факто є надбудовою на Google Reader-ом. Ну, тобто там є своя власна система підписки, але я її не юзав, просто дозволяю йому імпортувати мої підписки з гугла.

І от, розробники повідомили, що все гаразд, вони вже нафігачили свій власний двигун, і оновлення пройде непомітно для користувача. Словом, якщо комусь цікаво, у блозі є інструкція з переходу з ґуґлорідера на feedly.

Що можна сказати? Я і так юзаю більше послуг ґуґла, ніж пересічний користувач, тому воно і добре, що монополії його приходить кінець. І, шо цікаво, цей кінець ґуґл робить своїми власними руками. Тепер слід чекати, коли помре Picasa як незалежний фотохостинг (не то гівно, яке отримують користувачі ґуґлоплюса), поки шо я не придумав, куди мігрувати. Є 23HQ, але щодо його надійності я не дуже впевнений. А флікр, імеджшлак тощо гавно.

Вуличні таблички просто шикарні:

А шикарні вони тим, що літери об’ємні:

А там, де не літери, вся табличка має об’єм:

Це ті дрібниці, які не коштують якихось фантастичних грошей, а разом з тим роблять місто приємним для життя й туризму.

Світлофор для пішоходів:

~~Вулиця газети Правда~~ Велосипедна доріжка імені газети «Солеградський часопис»:

Складна схема руху:

Загалом, на велосипедних знаках дуже багато корисної інформації:

Ну не дивно, велосипедне ж місто:

Австрійський автомат набагато зручніший від німецького для купівлі квитка. Він відразу пропонує купити квиток з деякою стандартною конфігурацією (1 людина, 2 клас, без знижки, на зараз), та зручні кнопки для зміни опцій:

У німецькому автоматі треба продиратися через десятки «кроків» тільки для того, щоби купити сраний квиток (так, є кнопка «Direkt zur Fahrkarte», але вона мало рятує).

В усьому іншому, крім купівлі квитка, австрійський автомат — повне гівно.

В баварському Пассау та австрійському Зальцбурзі (обидва прикордонні) є і німецькі, і австрійські автомати. В австрійських автоматах можна купити Bayern Ticket, а в німецьких — його австрійський аналог Einfach-Raus-Ticket, без комісії. Однак, одноразові квитки по Австрії у німецьких автоматах на пару єврів дорожчі (а для власників німецьких BahnCard — навпаки, дешевші). Австрійські же автомати квитки у міжнародному сполученні не продають в принципі. Крім квитків до Пассау, який вони чомусь вважають австрійським містом.

Їдеш собі такий по джі-пі-есу, слухаючи тріскотіння Bayern 3, а тут хуякдорогуперекрилиблякудитеперїхатисука! У цей момент корисно звернути увагу на жовтий знак з написом «Umleitung»:

Ці знаки дуже лаконічні, часто це просто літера U зі стрілочкою:

Зазвичай умляйтунґ поведе вас через такі єбеня, що ви охуїєте. Але рано чи пізно виведуть куди треба. Слідкуйте за умляйтунґами!

Офіс Катерини:

Дурень:

Банкоматик:

Таблички з назвами вулиць у Істанбулі червоно-зелені. На червоному фоні — назва вулиці, на зеленому — район міста:

Особливо зручно це те, що на табличці вказано, в який бік як номери будинків знаходяться:

Трапляються й такі таблички:

Азійський бік Істанбула має теж свою власну навігацію:

Ксерокс у Туреччині зненацька називають фотокопіром:

Окремий шедевр — це райони, де тусуються військові. Вони огороджені парканом, на якому вішають такий знак:

На вході у військову частину завжди лежать мішки та стоїть вартовий з автоматом, готовий застрелити тебе прямо зараз. Фотографувати це я не наважився.

Дорожні знаки
Туреччина — одна з небагатьох країн, що вирішила локалізувати знак «STOP»:

Фірмова кнопка для пішохідних світлофорів:

upd.:

expialidociouz каже, шо це канадська кнопка

Попередження про радар:

Велодоріжки теж присутні. Виглядають приблизно так:

Така розмітка дає підстави думати, що доріжки намалювали для понтів, але от є навіть паркінги:

І автоматизована оренда:

Тобто, не можна сказати, що для понтів.

Щось мені все більше і більше не подобаються всі оновлення інтерфейсів. Якийсь пиздець на всіх фронтах відбувається: Ґуґл з його уйобищними інноваціями (спасибі, хоч Gmail ще не пересадив на новий говноінтерфейс), пиздецовий Gnome 3, пиздецове Unity, пиздецові нові коментарі в ЖЖ, пиздецові всі версії Windows, починаючи з Vista-а, а скріншоти Windows 8 — це взагалі адовий пиздець.

От раніше можна було поскаржитися «ааа, вони зіпсували KDE», «ааа, вони зіпсували Google», то зараз пиздець практично у всіх нових інтерфейсах. Таке враження, що всі одночасно йобнулись головою об бруківку Львова.

Або я став надто консервативним.

Іще останнім часом стало зрозуміло, як небезпечно переносити всю свою активність у веб: рано чи пізно підарас-розробник вирішить насрати на твої звички й переробить все на гівно. Але ж зручно, сука. Шо робити?

Цікаво, але ніхто з дописувачів з попереднього посту не звернув увагу на деталь, що мені особисто «ріже вухо»: офіціянт звертається до відвідувачів на «ви», а вони йому «тикають», хоч з ролику не випливає, що вони знайомі, або що офіціянт запропонував перейти на «ти». Про елементарне «будь ласка» теж немає мови. Коли таке ставлення до працівників сфери послуг зустрічаєш в реальному житті, це пояснюєш тим, що людину не навчили добрих манер. Більше дивує, коли це показують у рекламному ролику на телебаченні. Цікаво от мені, чи творці ролика зробили це навмисне, щоб «донести меседж до „пролетаріату“», чи просто вважають це чимось нормальним? Повторюю ролик на всяк випадок: