Ну шо, я оновився, тепер у мене 64-бітна архітектура, можу жити як диктатор Зімбабве. Найновіша убунта 14.04 (я її не ставив, ставив виробник ноута) потішила відсутністю преінстальованого Synaptic-а та відсутністю можливості скролити на тачпаді. Я спершу подумав, шо це апаратна хуйня, шо в мене тачпад гімно (я ж ноут купив дешевий, за 350 єврів), але погугливши знайшов, як вирішити проблему:

$synclient VertEdgeScroll=1
$synclient VertTwoFingerScroll=1

Перша команда вмикає скрол за правим краєм тачпада: так, як я звик, в принципі. Друга команда дозволяє скролити уже по всій території тачпада, але двома пальцями.

Далі справа техніки — пхаємо ці дві команди у скрипт /bin/scroll (або інший):
#!/bin/bash
synclient VertEdgeScroll=1
synclient VertTwoFingerScroll=1

Вставляємо його у автозапуск в Unity, і вуаля. Якщо ноутом користується більше, ніж одна людина, то автозапуск треба створити у /etc/xdg/autostart, там копіюєте довільний файлик і редагуєте його, вставивши команду /bin/scroll.

Без сексу лінуксу не буває, діти, навіть якщо всього 30 секунд.

Edit: насправді можна обійтися і без скрипта, однією командою synclient VertEdgeScroll=1 VertTwoFingerScroll=1 (цінне зауваження від tivasyk-а)

Заюзав перловий скрипт ljbackup.pl. Працює як казка, але за раз тіки 1000 записів бекапить, після чого ЖЖ банить на годину. І то хліб.

Він з’єднується під моїм логіном і стягує файли у хронологічному порядку, інкрементом. Звісно, вже стягнуті файли не пробує перестягнути, як довбаний wget.

Мінус: індекс не стягує, файли збережені у форматі day-дата.html. Ну і то хліб, головне, шо вони є. Тепер закриття сервера мені не страшне.

У 21 столітті камера обнуляє нумерацію файлів після 10’000 кадрів. Ну добре, цього року я близько 10’000 і зробив, але я ж серіями не фоткаю, як виживають ті, хто знімає більше? Я розумію, шо існує сортування за датою, але у мене горить пукан, шо файл DSC_8867.JPG зроблений раніше, ніж DSC_0176.JPG.

Допомагає поки шо це:
rename -v 's/DSC_0/DSC_10/' *.JPG

Результат:
DSC_0093.JPG renamed as DSC_10093.JPG
DSC_0094.JPG renamed as DSC_10094.JPG
DSC_0095.JPG renamed as DSC_10095.JPG
DSC_0096.JPG renamed as DSC_10096.JPG
DSC_0098.JPG renamed as DSC_10098.JPG
DSC_0099.JPG renamed as DSC_10099.JPG

Інтернети пишуть, шо це перловий скрипт, шо існує тіки у дистрибутивах на базі Дебіана. Утім, його встановлення на інші дистрибутиви не повинно бути проблемою.

Минулого місяця у мене спиздили дані платіжної картки, тепер спиздили персональні дані (ім’я, адресу, телефон) і надіслали фішінговий спам нібито від Амазона.

Тема: Lastschriftmandat bestaetigen!
Guten Tag noddeat,
Ihr Konto entspricht nicht dem Stand der aktuellesten Richtlinien.
Damit mit Ihrem Konto keinerlei Probleme auftreten, ist es von Nöten eine Aktualisierung durchzuführen.
Aus diesem Grunde werden Sie dazu aufgefordert, Ihre Daten zu bestätigen oder zu ändern.

І далі мої дані і посилання на фішінговий сайт, де треба ввести дані банківського рахунку, шо «підтвердити» їх — стара, як світ, розводка. Текст трохи «по-дебильному написан»(с), але на перший погляд навіть і не видався мені підозрілим: я на Амазоні платив саме тією платіжною карткою, яку заблокував нещодавно, а тому подумав, шо він скаржиться, шо вона більше не працює (хоча я ж нічого не купував там з того часу, але це я вже потім подумав).

На другий погляд, звісно, я зрозумів, шо це фішінг: шахраї переплутали Lastschriftmandat з Lastschrifteinzug-ом. Щоправда, я у будь-якому випадку не користуюся на Амазоні прямим дебетом з рахунку (Lastschrift-ом), але навіть якби користувався, ніякого мандату там бути не могло: мандат — це коли в тебе контракт з конторою на періодичне надання послуг (а ля інтернет, електрика тощо) і ти їй дозволяєш стягувати гроші з рахунку і назавжди забуваєш, шо таке «ой, вимкнули за несплату». Latschrifteinzug же — це одноразовий такий дозвіл під час купівлі — власне, випадок Амазона. Окей, це я знаю ці деталі, підозрюю, шо більшість німців ні, тому ок.

Далі клікаю на сайт, шоб подивитись, як професійно він здизайнений — завжди це роблю, але домен (який взагалі не містить слово «амазон») уже випиляли. От ідіоти, не могли завести домен а ля amazon-finance-service десь у далекій острівній країні, шо не париться копірайтами. Завели лівий домен в зоні .de — на нього поскаржилися — випиляли.

А далі найцікавіше — дивлюся оригінал листа. Виявилося, шо німецька мафія аутсорсить розсилання спаму... куди б ви думали? Дивіться самі:

Return-Path: 
Received: from mail.avk.ua (mail.avk.ua. [185.9.41.41])
        by mx.google.com with ESMTP id a3si6309540lak.61.2015.03.05.23.05.20
        for <***@gmail.com>;
        Thu, 05 Mar 2015 23:05:20 -0800 (PST)
Received-SPF: fail (google.com: domain of service@amazon.de does not designate 185.9.41.41 as permitted sender) client-ip=185.9.41.41;
Authentication-Results: mx.google.com;
       spf=fail (google.com: domain of service@amazon.de does not designate 185.9.41.41 as permitted sender) smtp.mail=service@amazon.de;
       dmarc=fail (p=QUARANTINE dis=QUARANTINE) header.from=amazon.de
Received: from localhost (localhost [127.0.0.1])
 by mail.avk.ua (Postfix) with ESMTP id CF747D71C5C
 for <***@gmail.com>; Fri,  6 Mar 2015 09:05:19 +0200 (EET)
Received: from mail.avk.ua ([127.0.0.1])
 by localhost (mail.avk.ua [127.0.0.1]) (amavisd-new, port 10032)
 with ESMTP id L8mDfcmN15pv for <***@gmail.com>;
 Fri,  6 Mar 2015 09:05:17 +0200 (EET)
Received: from localhost (localhost [127.0.0.1])
 by mail.avk.ua (Postfix) with ESMTP id 3053ED71C59
 for <***@gmail.com>; Fri,  6 Mar 2015 09:05:17 +0200 (EET)
X-Virus-Scanned: amavisd-new at dkf.avk.ua
Received: from mail.avk.ua ([127.0.0.1])
 by localhost (mail.avk.ua [127.0.0.1]) (amavisd-new, port 10026)
 with ESMTP id 0Ngqvxo2Kzel for <***@gmail.com>;
 Fri,  6 Mar 2015 09:05:17 +0200 (EET)
Received: from [89.163.212.23] (unknown [95.80.108.179])
 by mail.avk.ua (Postfix) with ESMTPSA id 1D12BD71C54
 for <***@gmail.com>; Fri,  6 Mar 2015 09:05:13 +0200 (EET)
Message-Id: 
Mime-Version: 1.0
From: service@amazon.de
To: "noddeat" <***@gmail.com>

АВК — це така шоколадна фабрика, головний офіс якої знаходиться у зоні АТО, ну, ви знаєте. До речі, її продукція все ще продається? По ходу, адмінам фабрики затримують зарплату, і вони підробляють розсиланням спаму з серверів компанії. Євроінтеграція України починається з інтеграції мафіозних структур, по ходу.

Правда, whois IP 185.9.41.41 (mail.avk.ua) виходить зовсім не на Донецьк:

inetnum:         185.9.40.0 - 185.9.43.255
netname:         UA-DENOVO-20121106
descr:           Limited Liability Company "De Novo"
country:         UA
org:             ORG-LLCN6-RIPE
...
org-name:        Limited Liability Company "De Novo"
org-type:        LIR
address:         Limited Liability Company "De Novo"
address:         Sergiy Avramenko
address:         Pivnichno-Syretska street, 1-3
address:         04136
address:         Kyiv, POB 126
address:         UKRAINE

«Де Ново», блять, — це київська контора, шо надає хмарові сервіси. У мене нема сумніву, шо вони непричетні до спаму: по ходу, «АВК» орендує в них серваки, а підараси-адміни розсилають спам (тепер неясно, вони у Києві чи таки на Донбасі).

Цікаво, є сенс скаржитись і куди? Яка ймовірність, шо це закінчиться чимось серйознішим, ніж маханням пальчиком «но-но-но, не роби так»? Бо я колись давно писав в аб’юз українського провайдера, відповідь була в стилі «доведіть, шо на Донбасі є російські війська».

«
The Italian Supreme Court (Corte di Cassazione) issued a judgment that bans the "Microsoft tax," a commercial practice that discourages users from converting their PCs to GNU/Linux or other free operating systems by forcing them to pay for a Windows license with their PCs. PC producers in Italy now cannot refuse to refund the price of the license to purchasers that will not run Windows.
»

Стаття за посиланням на сторінці FSF написана адвокатом Марком Чіурчіною, що брав участь у процесі проти Hewlett Packard Italiana.

В принципі не знаю, чи тут можна чомусь радіти: повернути податок можна було і раніше в багатьох країнах, але виробники максимально ускладнювали та вбюрократизовували цю процедуру. Враховуючи, шо це Італія, можна очікувати того самого, тому більшість людей заб’ють на це діло і не будуть повертати податок.

Чого б хотілося, так це вільного вибору, хочеш ти комп з операційною системою чи без, і якщо без, то шоб було відчутно дешевше. В Німеччині є лише (наскільки мені відомо) один такий виробник, за межами країни нікому невідомий, у нього ноутбуки без Windows коштують на 64 євра дешевше.

З іншого боку, цей вирок відкриває двері для тих, хто купить MacBook Pro і знесе там MacOS, така людина теж має право на компенсацію. Хе-хе.

Більшість програм користуються певними системними функціями для визначення розміру диску чи файлу на ньому, які, в свою чергу, читають таблицю розділу, що знаходиться на його початку. Там, власне, розташована інформація про розмір розділу та список файлів на ньому. Маніпуляцією з таблицею розділів можна «збільшити» розмір диску до тищі петабайтів, увесь софт не помітить підвоху, лиш при переповненні диску і наступній спробі шось записати буде вилітати помилка запису.

У квітні мені треба буде поховати один сервак, і я вчора вирішив потренуватися, відформатувавши один з розділів, який і так непотрібний був. Але сервак знаходиться у Києві, тому вирішив захиститися від спецслужб і відформатувати по-дорослому, заповнивши розділ нулями:

dd if=/dev/zero of=/dev/sda1

Це і призвело до такого ефекту:


Шоб побачити найобку, треба звернутися до fdisk, він ніколи не бреше, бо рахує фізичні головки і циліндри:


267 мегабайт на /dev/sda1 як було, так і лишилось. Іше цікаві ефекти: ls -l зависає при спробі прочитати кореневу директорію цього диску, а mc видав якусь паніку файлової системи, мені аж страшно стало, шо сервак помре передчасно, а я його почистити не встигну.

І це зовсім не про ґеїв у армії США. Саме таку політику офіційно оголосив проект Fedora щодо громадянства її розробників. Цей дистрибутив формально належить американській компанії Red Hat, яка зобов’язана дотримуватися економічних санкцій проти країн «осі зла» — Ірану, Сирії, Куби, Північної Кореї та Судану. Донедавна це стосувалося в першу чергу недоступності дистрибутива з ІР цих країн, але нещодавно деякий Мохаммед Ісам запостив на баґзіллу власноруч розроблений файловий менеджер, а тамтовий менеджер побачив, що цей чувак суданець і написав, шо він мусить сконтактувати з юристами.

26 лютого в тій гілці з’явилося повідомлення, що юридичні претензії до розробника знімаються. Не знаю, чи вплинув на це той факт, що він мешкає у Катарі, на який жодні санкції не поширюються.

5 березня з’явився звіт із зібрання Fedora Engineering Steering Committee, де і було офіційно оголошену політику щодо громадянства та місця перебування розробників:
«
current countries that are export restricted are: cuba, iran, north korea, sudan, and syria. (pjones, 18:59:37)
* Sponsors (or any other contributors) in Fedora should not make any effort to determine a contributor's nationality, country of origin, or area of residence. (notting, 19:00:00)
* If a potential contributor independently (and explicitly) reveals their nationality, country of origin, or area of residence, and that nationality, country of origin, or area of residence is in one of the export restricted countries, then they are required to bring that information to the attention of Fedora Legal (notting, 19:00:25)
* In the specific case that prompted this ticket, Fedora Legal has deemed the contributor is OK. (notting, 19:00:50)
»

Від себе додам, що всі санкції — колективістське лайно, коли хуйню робить одна людина, а карають це за це сотні й тисячі зовсім інших людей, які споріднені з цією людиною за якоюсь ознакою. Ну це як раніше мужик із села Задрищeєве убив мужика із села Дрищeвате та з’їбався, а мешканці Дрищeватого потім спалили все село Задрищeєве і убили всіх його мешканців. В наш час щось таке уже не повинно статися, а от ні: людей з інтелектом мешканців села Дрищeватого не бракує.

...Але перед тим встановіть і запустіть у пеклі FreeeBSD на комп’ютер з увімкненим UEFI SecureBoot. А після того, як вам це вдасться, згоріть, будь ласка!

Я то ставив Убунту, яка ніби як на UEFI має працювати, але інструкція зі встановлення нагадує шаманський обряд з ритуаламі бубнотанців. Мій колега придумав свій обряд, який трохи відрізняється від того, шо за посиланням, але теж шаманський і зводиться до колупання у вже-не-Біосі і всовування-висовування інсталяційного диска. А система там, я нагадаю, не бачить навіть Grub, якщо SecureBoot увімкнено.

Додатково, новий біос не зміг знайти той же Ґраб, бо він знаходився на другому вінчестері. Нахуя, спитатися, існує науково-технічний прогрес, якщо біос не може шукати операційну систему на комп’ютері з двома дисками?

Ну і цей геморой зі встановленням ОС. Якщо на хвилинку забути про конспірологію і про бажання Майкрософта продовжити монополію своїх ОС, у яких проблем із SecureBoot немає, то можна задуматися, яку ж проблему він вирішує? Я знаю, у мене в 1997 році був на комп’ютері досівський вірус, що модифікував завантажувальний секстор і запускався до завантаження операційної системи. Відповідно, на всі антивіруси йому було насрати (крім тих, які запустити, якщо завантажитись з сідюка). Ну, в 90-х роках взагалі такі віруси були популярні. Ну, і тепер Майкрософт придумало, як цю проблему вирішити: заборонити запускатися операційним системам, чий завантажувальник було пошкоджено і він не відповідає своїй «легально підписаній» версії. Ну, спасибі, блять, а то я 15 років сидів і не знав, шо без вас робити!

Настав той момент, коли я зрозумів, що бекапити інфу з мого компа на зовнішні диски, які фізично знаходяться в тій самій квартирі, що й основний комп, не є добре: пожежа або злодій можуть зробити бекапи безсенсовними. Та й необхідність періодично вставляти диск у комп і запускати rsync, чесно кажучи, підзаїбала. Отже, онлайн-бекапи.

1. Dropbox. Дуже зручна штука: накидав у теку символічних посилань, і вони відразу завантажуються на сервак. От тільки швидкість аплоаду в мене якась низька (150 Кб/сек).

Як онлайновий бекап не підійде: мені треба (мінімум) 200+ ґіґ місця, що вийде у понад 200 баксів на рік (за цю суму пропонують 100 ґіґ). Системи версій теж немає: як видалив файл, то він і на дропбоксі видаляється. Булшіт.

update: ні, не видаляється, система версій є, на 30 днів. За додаткову платню — надовше.

2. Diino. Шведська контора, серваки у Швеції, аплоад з максимальною швидкістю мого провайдера. За 50 баксів на рік — безлімітне місце на бекап + 100 ґіґ «storage» для онлайнового sharing-а. Зараз його тестую. Системи версій немає, але при видаленні файл лишається.

Мінус: клієнт на Java-і.

3. Crashplan. Штатівська контора, стверджує, що робить бекапи для Ґуґла, CISCO та NASA. Ціни такі, як у Дііно: 50 баксів на рік за безліміт. Але можна юзати лише на одному компі (зараз це ок для мене, але в майбутньому хотілося б мати єдиний бекап для всіх лептопів). З іншого боку, у них є система версій для файлів (блін, хочу таке мати на рівні файлової системи).

Мінуси: дані будуть передані ФБР на вимогу, клієнт теж на Java-і.

4. iBackup. Власне, це єдина контора, яка пропонує для користувачів лінукса бекап з консолі (власний скрипт). 100 баксів на рік за 100 ґіґ, 200 баксів за 200 ґіґ і так далі. 

В решті контори ціни безсенсовні.

Схиляюсь до Diino, але думаю. А який сервіс юзаєте ви?

Купив кардрідер, встановив Ausweissapp та всякі драйвери, з метою потестити, значить, чіп. Воно, звичайно, кросплатформове все, але написано на Джяві, сука. Плюс додаток до фаєрфокса.

Всі сайти розпізнають мене як німецького громадянина. Я не знаю, чия це провина: розробників Ausweissapp-а чи розробників сайтів, але станом на сьогодні ті сайти, які підтримують цю хуйню (вона називається neue Personalausweiss) розпізнають мій дозвіл на перебування як німецький аусвайс. Тобто, навіть термін дії не питають. Це цікаво, адже ця функція — ніщо інше як онлайнова заміна процедурі PostIdent. Раніше як було: хочеш банківський рахунок відкрити, заповнюєш форму, тобі приходить форма PostIdent, її роздруковуєш і ідеш на пошту з документами. Працівник пошти дивиться і паспорт і засвідчує, що ти — це ти, й відсилає цю форму в банк.

Тепер так: запускаєш Ausweissapp, вставляєш картку в кардрідер, сайт банку просить дані з картки, показує, які саме дані (ім’я, дату народження, адресу і ще щось), дозволяєш йому, вводиш пін-код картки, і вуаля — твою ідентичність перевірено: ти ноддет, народився в такому-то місті (країну не вказано), німецький громадянин. І ніяких походів на пошту.