noddeat | Entries tagged with ciekawostki

Expand Cut Tags

No cut tags

Цікаво, за яким принципом туристи обирають, шо відвідати. Наприклад, у Верхній Баварії замок Нойшванштайн відвідують масово китайці. А вершину гори Цуґшпіце останні роки полюбили громадяни чи то ОАЕ, чи то Саудівської Арабії. Так полюбили, що у Ґарміші вже з’явився персональний знак:
DSC_3901a

Шо тут написано, цікаво? «Аллах не благословляє паркування тут?» Це заїзд на стоянку, якщо що, я не знаю, нахуя такі дивні знаки замість «зупинка заборонена».

Хлопці з GSG9 приїздили вчора до Мюнхена, але не знадобилися. А, між тим, їх створили у 1972 році після кривавого теракту саме в Мюнхені, коли були вбиті спортсмени ізраїльської олімпійської збірної. І тоді от сил поліції було недостатньо, на відміну від вчорашнього дня.

Чим вони прославилися, так це звільненням заручників украденого літака Люфтганзи, знову ж таки, пропалестинськими угрупованнями, шо сталося у столиці Сомалі Моґадішо. Доволі епічна історія:
«
Meanwhile, while the West German Chancellor Helmut Schmidt attempted to negotiate an agreement with Somali President Siad Barre, special envoy Hans-Jürgen Wischnewski and GSG 9 commander Ulrich Wegener arrived at Mogadishu airport from Jeddah in a Lufthansa aircraft co-piloted by Rüdiger von Lutzau (Gabriele Dillmann's fiancé). In West Germany, a team of 30 GSG 9 commandos under their deputy commander Major Klaus Blatte had assembled at Hangelar airfield near Bonn awaiting instructions. The commandos took off from Cologne-Bonn Airport on a Boeing 707 on Monday morning (17 October) planning to fly to Djibouti–within a short flying time of Somalia–while Schmidt negotiated with the Somalis. When they were flying over Ethiopia, agreement was reached and permission was given to land at Mogadishu. The aircraft landed at 8.00 pm local time with all lights out to avoid detection by the hijackers.
...
Several minutes before the rescue, Somali soldiers lit a fire 65 yards in front of the jet, as a diversionary tactic, prompting Akache and two of the other three hijackers to rush to the cockpit to observe what was going on, and isolating them from the hostages in the cabin.[6] At 2.07 am local time, the GSG 9 commandos silently climbed up the blackened aluminium ladders and opened the emergency doors, Wegener, at the head of one group, opened the forward door, and two other groups, led by Sergeant-Major Dieter Fox and Sergeant Joachim Huemmer stormed the aircraft by using the ladders to climb up onto the wings and opened both emergency doors at the same time. Shouting in German for the passengers and crew to hit the floor, the commandos shot and killed two of the terrorists (Wabil Harb and Hind Alameh), and wounded Zohair Akache and Suhaila Sayeh. Akache died of his injuries hours later. One GSG 9 commando was wounded by return fire from the terrorists. Three passengers and a flight attendant were slightly wounded in the crossfire. An American passenger aboard the plane described the rescue: "I saw the door open and a man appears. His face was painted black and he starts shouting in German 'We're here to rescue you, get down!' and they started shooting."[7]
»

Я навіть не знаю, чи є ще в історії такий приклад, щоб поліція літала у протилежний кінець світу, шоб врятувати своїх громадян.

Originally posted by

noddeat at ООН офіційно визнали, що Чеську Республіку можна називати Чехією

Незважаючи на те, що так робили у ряді мов (українською Чехія, польською Czechy, німецькою Tschechien), самі чехи вперто називали свою країну тільки Чеською Республікою (скорочено — ЧР), бо, власне, Чехи (Čechy) — це лише половина її, більш відома за латинською назвою Bohemia (українською Богемія, німецькою Böhmen), а багато міст, що починаються зі слова «чеський» (Ческі Крумлов, ~~Ческі Тєшін~~, Ческє Будейовіце тощо), насправді означають «богемський» (інакше було б абсурдом, що у Чехії в назвах міст є слово «чеський»). Чеська ж Республіка — це Богемія, Моравія та шматок Силезії.

Під впливом чеської діаспори у Штатах англійською мовою країна відома виключно як Czech Republic, що є полонізованим транслітом літери Č.

У квітні 2016 року Чеська Республіка, однак, вирішила, що довга назва та історичні перипетії не сильно зручні та цікаві туристам та людям бізнесу, і вирішила офіційно назватися Чехією (Czechia). 10 липня ця заявка була офіційно схвалена ООН.

У цьому блозі десь з 2012 року я вживав послідовно назву Чеська Республіка, а до цього писав Чехія. Відтепер звільнюю себе від цього обов’язку :)

До десь 1952 року у Німеччини не було свого гімну. Коли канцлер Аденауер здійснив офіційний візит до США, у Чікаґо замість гімну Німеччини заграли цю кьольнську пісню (Аденауер був мером Кьольна до того, як до влади прийшли наці). Шоб ви розуміли, це приблизно то само, як би в 1992 році на офіційному візиті президента України до Канади заграли «Сорок пачок „Верховини“»:

Пісня кьольнською мовою, і тут йдеться про паром між берегами Рейну, що курсував у 1880х, аж поки не збудували міст. Müllemer Böötche = Mühlheimer Boot — Мюльгаймський (на честь району міста) паром. Шо таке Heidewitzka, ніхто толком не знає, існують домисли, шо це така пародія на «Heil Hitler», бо пісня написана у 1936 році.

Її тепер регулярно грають на Кьольнському карнавалі.

Heidewitzka, Här Kapitän
Mem Müllemer Böötche fahre mir su jän,
mer kann su schön em Dunkle schunkele
wenn üvver uns de Stääne funkele
Heidewitzka, Här Kapitän
Mem Müllemer Böötche fahre mir su jän.

Eimol em Johr dann weed en Scheffstour jemaht,
denn su en Faht, hät keinen Baat.
Eimol em Johr well mer der Drachenfels sin
wo köme mir söns hin?
Liebchen ade, mir stechen he
mem Müllemer Böötche endlich en See,
un wenn et ovends spät op Heim ahn dann jeiht,
dann rofe mir vör luter Freud:

Heidewitzka, Här Kapitän...

Volldampf voraus! Et jeiht d'r Rhing jetzt entlang
met Sang un Klang, de Fesch wähde bang,
met hundert Knöddele dat litt klor ob d'r Hand,
wink uns et blaue Band.
Süch ens d'r Schmitz, met singem Fitz,
die sin ald jetz su voll wie an Spritz,
hä fällt dem Zigarettenboy öm d'r Hals
brüllt met'ner Stemm su voller Schmalz:

Heidewitzka, Här Kapitän...

No taxation without representation
«
In the 1860s, suffragette Sarah E. Wall of Worcester, Massachusetts invoked the principle of "no taxation without representation", initiating an anti-tax protest in which she encouraged women not to pay taxes until they were granted the right to vote. Soon after she began this movement, the Worcester city tax collector sued Wall for refusing to pay taxes, and the case reached the Massachusetts Supreme Court in 1863. In "Wheeler v. Wall," the court ruled against Wall and held that despite not having the right to vote, women are still obligated to meet their tax burden. Even still, Wall refused to cooperate with the collector, and as a result, officers seized and sold her property in order to raise the money necessary to meet her tax obligation. After several years, Wall's inexorability eventually prevailed, as the collector began to ignore Wall and allow her to abstain from paying taxes.
»

Колись люди відмовлялися платити податки, поки їм не нададуть право голосу. Тепер люди готові проміняти право голосу на можливість не платити податки. Make America Great Again?

Вулик — експонат музею, але абсолютно робочий. З живими бджілками всередині, що їбашать мед і літають на свободу через вентиляційну шахту:

...відчуття від поїздки відрізняються не тільки в залежності від обраного транспорту, а й від типу палива в ньому? Про різницю між залізницею і автомобілем розповідати не треба: і краєвиди різні з вікна, і точка в’їзду/виїзду, і сам процес купівлі квитків/пошуку стоянки — це все впливає на сприйняття подорожі, і воно є різним.

А шо з паливом? А то, шо дизельні автомобілі треба рідше заправляти, і у випадку маленьких країн (як то Бельгія чи Швейцарія) можна взагалі відвідати їх усіх без жодної заправки (бо в Німеччині паливо дешевше). Так от, півтора роки тому я був у Бельгії на дизелі, а тепер — на бензині.

І відкрив для себе тотальну зраду, шо полягає в тому, шо у Бельгії немає заправок на автобанах. Місцями зовсім-зовсім немає, місцями — одна на сто кілометрів. Тобто, такий фокус, шо я собі дозволяю в Німеччині — їхати 20 км, коли лічильник показує «нуль палива» — в Бельгії категорично робити не можна.

Цікаво, чому так? Можна поспекулювати про густину автобанів і про те, шо більшість заправляється до заїзду на автобан і робить це рідко (через малий розмір країни), тому так звичні Raststätte там відсутні. Але, курва мать, у Нідерландах теж густина автобанів і теж заправляються рідко, а там заправки є. От тільки нідерландське паливо найдорожче в Європі...

Про бельгійські заправки я загалом нічого не можу поганого сказати: магазинчики при них працюють не цілодобово (принаймні у Західній Фландрії, де ми жили і заправлялися), але самообслуговувальний термінал заправки працює завжди. У Німеччині таких нема, бо (не знаю, наскільки це правда чи міська легенда) на паливі заправки майже нічого не заробляють, основний дохід заправок іде від магазинів при них, тому їм важливо, шоб ти у цьому магазині розраховувався.

Цитата:
«
Мюнхен/Київ. Німецько-українська комісія істориків критикує останнє висловлювання колишнього федерального канцлера Ґергарда Шрьодера, шо, як і багато інших, прирівняв радянські жертви німецької винищувальної війни до російських.

22 жовтня 2016 року виповнюється 75 років з часу нападу Німеччини на Радянський Союз. Жертвами німецької винищувальної війни на радянських теренах стали мільйони росіян, українців, білорусів та людей інших національностей. Значна частина вимордованих у Шоа євреїв були радянськими громадянами. У нинішніх повідомленнях і дискусіях дуже часто радянські жертви прирівнюються до таких, що мають стосунок до Росії. Типовим прикладом цього є інтерв’ю екс-канцлера Гергарда Шрьодера „Зюддойче Цайтунґу“ від 18 червня 2016 року. Печаль Росії та росіян неможливо недооцінити, однак, це не має ставатися через приховування страждань інших народів, що також стали жертвами німецької винищувальної війни.

Керівник Німецько-української комісії істориків проф. др. Мартін Шульце Весель (Мюнхенський університет Людвіґа-Максіміліана/Маґістерська школа зі східно- та південноєвропейських студій) пояснює на цю тему: „Обов’язок Німеччини щодо Другої світової війни існує не лише у стосунку до Росії, він існує також у стосунку до України, Білорусі та інших країн-нащадків Радянського Союзу.“ Лише на території України жертвами німецької окупаційної політики стало три-чотири мільйони людей, не враховуючи євреїв, що померли внаслідок Голокосту. 1,4 мільйони червоноармійців загинули у боротьбі проти вермахта. З 2,8 мільйонів радянських примусових працівників, що були вивезені до Німеччини, близько 2,3 мільйона походить з України.
»

Німецько-українська комісія істориків (НУКІ) розпочала свою роботу в лютому 2015 року. Нині вона перебуває на самому початку своїх зусиль зі створення інституційного зв'язку між німецькою та українською історіографіями та поширення знань про німецьку та українську історію в обох країнах.
Die Deutsch-Ukrainische Historikerkommission (DUHK) steht für die institutionelle Verbindung zwischen der deutschen und der ukrainischen Geschichtswissenschaft und die Verbreitung von Wissen um die deutsche und ukrainische Geschichte. Sie wurde im Februar 2015 unter dem Dach des Verbandes der Historiker und Historikerinnen Deutschlands e.V. gegründet.
http://www.duhk.org/

Від мене: я глянув фрагмент того інтерв’ю, про яке мова: там Шрьодер називає ту війну «німецько-російською» та обґрунтовує з її допомогою, чому треба цілуватися в десна з Путіним. Хуй його знає, це наївний ідеалізм чи просто солодкий смак газпромівських грошей, але в контексті того інтерв’ю даний коментар я вважаю цінним для поширення як в Україні, так (тим паче!) в Німеччині. Шкода, шо Комісія згадує тільки Червону Армію, не згадавши інші армії, шо воювали на терені зокрема Західної України (але, можливо, це теж зроблено навмисно, шоб Комісію не звинуватили в якійсь упередженості принаймні в контексті цього коментаря). Ну і я розумію, шо в контексті цього коментаря критикувати сталінський режим є табу, але згадати, шо ті 2,3 мільйони українських примусових працівників* по поверненню чекала Сибір і ГУЛАГ.

*В Україні прийнятий термін «остарбайтер», шо був офіційним терміном на момент 1941-1945 рр. Але нині в Німеччині використовують більш правильний термін «цванґсарбайтер», тобто «працівник під примусом». Цим терміном називають усі випадки примусової праці без винагороди, тобто не тільки в контексті другої світової.

В Німеччині, на відміну від інших країн, національний прапор — це виключно ознака футболу і підтримки збірної:
Kanalstraße Bayreuth

З ніякої іншої оказії він не вивішується. «Іксперти» вам розповідатимуть, шо це через «комплекс вини», «заборону на патріотизм» та інші бздури, однак пояснення, чому прапор не вивішується з інших свят просте: тому що в Німеччині є тільки одне нерелігійне свято — день об’єднання Німеччини 3 жовтня 1990 року, коли прапори вивішують у колишніх землях ГДР.

У Західній Німеччині об’єднання не те, шоб не вітається, але не вважається якимось занадто важливим святом, порівняним з грою національної збірної: ГДР приносить лише проблеми, її треба постійно фінансувати, з неї вилазять якісь нацисти, пеґідісти та просто старі совкодрочери, ще досі у багатьох західних німців поїздка туди є співмірною за непезпекою з поїздкою до Африки чи Пакистану.

В Баварії національний прапор у когось на будинку означає «я з ГДР», у той час як баварці вішають на своїх будинках чи клеють стікери на своїх автах прапор Баварії, а франконці — Франконії. Є винятки, є, але я кажу про статистику на підставі того, шо я бачу. Те, шо люди авторитарних поглядів вішають національний прапор, так це логічно: це совки, шо хотять єдину централізовану Німеччину без поділу на штати. Цей факт теж не додає національному прапору популярності, але не є тут визначальним: справжні авторитарні совки юзають прапор кайзерівської Німеччини ~~чи Ваймарської республіки~~ (бо прапор Третього Рейху юзати не можна).

Зато під час футболу національний прапор присутній просто скрізь: у мене є партія шкарпеток, шо я купив під час якого чемпіонату і не звернув уваги, шо на них прапор. А ось ще купив яєць:
Halbzeit Eier Euro 2016

Якщо в Україні не малюють таких самих крашанок, то це зрада.

За годинами роботи телефонної служби підтримки великої компанії, що продає електроніку, можна дуже багато сказати про країну. Наприклад, тільки в Сполучених Штатах час «до» є меншим, ніж час «від», і це зовсім не тому, шо американці працюють всю ніч, просто 24-годинний формат часу чомусь у них не прижився, вони його ще називають «military time».

Ну і хто тут у нас належить до «західної цивілізації»? Звичайно, Японія і Китай (а ви вмієте відрізняти китайські ієрогліфи від японських? Я от вмію в тексті, але тут трохи вагався, хоча вгадав)

Але найцікавіше, шо лише у одній країні підтримка працює з шостої ранку, і це Німеччина. Насправді, все логічно: німці, як і в решті світу, починають працювати або з восьмої, або з дев’ятої, але є дуже багато професій, шо обслуговують тих, хто їде зранку на роботу: супермаркети, пекарні, різні магазинчики з їжею на вокзалах відчиняються о сьомій. Плюс водії громадського транспорту, таксисти, ну і поліція-швидка теж. У інших країнах теж так, правда? Але тільки в Німеччині саме для цих людей працює саппорт з шостої ранку.

Ну добре, але чому тільки до одинадцятої? Тому шо об одинадцятій бротцайт.

Це схоже на якийсь довоєнний антисемітський плакат або шось на тему теорій змови про «світовий уряд», або, якщо захотіти, можна тут побачити араба у традиційному одязі, шо понаїхав до Європи і хоче її «ісламізувати». Але це реклама свічок фірми Бош, 1900-ті роки:

© Robert Bosch GmbH

Це досить відома реклама, шо походить з тих часів, коли автомобілі робилися виключно для змагань, а зображений на ньому «червоний диявол» — то не хто інший, як Камій Женаці (Camille Jenatzy) — бельгійський гонщик, що першим в історії побив рекорд швидкості у 100 км/год (1899 рік це був). Він їздив автомобілями, двигуни яких запалювалися свічками Боша, чим той і скористався.

І так, Бош і нині виробляє свічки та є квазімонополістом у багатьох деталях для автомобільної промисловості, тому цей плакатик в принципі і досі актуальний. Але який же він крутий, нє?

Найдовший залізничний тунель у світі було сьогодні офіційно відчинено:

57 кілометрів тунелю через Альпи на глибині до 2300 метрів під землею: цей тунель збудовано рівно у запланований термін та без перевищення бюджету (на цьому місці мешканці Берліна, Штутґарта і Гамбурґа починають плакати). Завдяки цьому тунелю у Швейцарії нарешті буде повноцінна лінія швидкісної залізниці, шо має трансєвропейське значення: потяги зі швидкістю 250 км/год скоротять час подорожі між Цюрихом і Міланом до 2 годин 40 хвилин.

Відкритим для пасажирів тунель буде аж у грудні, до цього інженери будуть його тестувати, але журналісти телеканалу SRF уже зняли відео при увімкненому аварійному освітленні:

Тунелем будуть користуватися не тільки пасажирські, а й товарні потяги: у Швейцарії в планах повністю забанити транзитні фури на автобанах та зробити транзит товарів з північної Європи до Італії (і назад) повністю залізничним. Залізницею, утім, можна перевозити і фури.

Цікаво, шо Німеччина, на словах «зелена», рухається у протилежному напрямку: Дойче Бан закриває товарні вокзали, його частка у перевезеннях вантажів з року в рік зменшується, а офіційні установи потихеньку дозволяють «гігалайнери» — вантажівки довжиною понад дозволені 18 метрів. Одночасно з цим кількість смуг на автобанах розширюється.

Навіть якщо електроказка стане реальністю, фури будуть продовжувати їздити на дизелі, і їх збільшення не є надто добрим для навколишнього середовища, нє?

Якби я до цього не бачив у Фландрії та Нідерландах тисячі будинків з табличкою «Te huur» і номером телефона, я б дуже засміявся, побачивши це:
Leuven

Річ у тім, шо Huren німецькою мовою означає рівно то само, шо «whores» (множина від Hure), тож можна було б подумати, шо перед тобою бордель, а не пропозиція оренди.

Розумні люди із Ахена написали мені, шо слово це походить з нижньонімецького hūren (яке означає то само — орендувати), від якого також походить англійське to hire, а також heuern із жаргону німецьких моряків (= взяти моряка на роботу, найняти його).

Таким чином, слово Hure, нині пейоративне і вживається як образа (в т.ч. у формі Hurensohn = son of the bitch), і дійсно споріднене з нідерландським huren, і означає дослівно «найманка». Цим словом у нинішній німецькій не позначають повій, навіть якщо хотять їх образити, найбільш близьке українське слово — то блядь.

...Яка, на відміну від інших мурів, захищає мешканців узбережжя Атлантичного океану від головного ворога — гідроксиду водню. Мій висотометр показував у Нідерландах висоти від 10 до 40 м над рівнем моря, що є в межах його похибки, адже у Континентальній Європі за нуль вважається рівень Амстердама, у Німеччині це називається Normalnull. Іншими словами, Нідерланди знаходяться на рівні океану, а тому існує перманентна загроза затоплення прибережних міст.

Нідерландці боролися з цим віддавна, але систематично проблему подолали лише у 20 столітті, збудувавши систему дамб і шлюзів, шо можуть в момент Х перекривати воду — дамби Дельта та Зюйдерзе, шо визнані Американським товариством цивільних інженерів одним із семи див сучасного світу. Дамби Дельта захищають від затоплення дельти трьох річок — Рейна, Мааса та Схельдта, ось так вигляда їх мапа:

Я відвідав два елементи цих споруд, які, на мою думку, теж є найцікавішими — Oosterscheldekering та Maeslantkering.

Oosterscheldekering (Східне кільце річки Схельдт)
Ця дамба є найбільшою в проекті Дельта (9 км), а також найзручнішою для огляду, бо просто посеред неї є острівець, де можна припаркуватися:

Через острівець веде траса N57, їдучи якою, якщо не крутити головою у обидва боки, то і не здогадуєшся, шо у тебе з обох боків вода:
Delta Dams

На початку планувалася закрита дамба, але внаслідок протестів на останніх 4 км побудували ці шлюзи, які перекривають воду, лише коли є загроза затоплення:

Дуже правильно вони це зробили, шо не знищили екосистему, це я вам кажу як людина, шо виросла на дамбі і кожне літо спостерігала наслідки радянського інженерного генія. На острові, виявляється, десь є табличка «Hier gaan over het tij: de wind, de maan en wij» (Тут керує приплив вітер, місяць і ми).

Maeslantkering
Це кільце є частиною проекту Europoortkering, шо мусить захищати від затоплення порт Ротердама (він же Європорт/Europoort), і є найбільшою рухомою конструкцією у світі.
Maeslantkering

Це не може бути просто шлюз, як на інших дамбах, бо це місце має бути відкритим для судоходства:
Maeslantkering

В момент Х ворота зачиняються. Так виглядають вони згори:

Обидві світлини з Вікіпедії: дроном я не обзавівся, на жаль, шоб зняти це диво світу згори.

Кільце було офіційно відкрите у 1997 році, а зачинялося вона з того часу лише один раз — у 2007 році, у той час зачинялися також усі шлюзи інших дамб Дельта.

Ну, те, що кожного, хто узагальнює Європу як шось єдине і однаке, треба пиздити ламакою, ніби очевидно. Але не всім очевидно, шо Німеччина (і часто, усі німецькомовні країни), хоч і знаходиться в Європі, говорить індо-європейською мовою та виглядає як європейська країна, у певних аспектах має більше спільного з Японією чи Китаєм, ніж з іншими європейськими країнами чи тим паче Америкою.

Один з таких аспектів — це жіночі парковки, які ви побачите лише і тільки в Німеччині. Неочікувано (чи очікувано?) у вікіпедійній статті про це перераховано лише Німеччину, Китай та Південну Корею. Утім, причини наявності таких місць у Азії інші, ніж у Німеччині.

Де можна зустріти жіночі стоянки?
У гаражах та паркхаусах: місця, які, згідно з дослідженнями, жінки після заходу сонця оминають, бо почуваються там не надто безпечно. Ви же не думаєте, шо це дискримінація чоловіків?

Шо буде, якщо запаркуватися на стоянці для жінок?
Рівно то саме, якщо зайти у жіночий туалет: нічого, крім осуду. У правилах дорожнього руху відсутнє таке поняття як «стоянка для жінок» (на відміну від стоянки для людей зі спеціальними потребами — вони у правила прописані). Юридично ці стоянки регулюються «гаражними законами» у деяких штатах, де прописується, скільки відсотків місць має бути, їх розташування тощо. Відповідальності за порушення правил паркування, однак, ці закони не передбачають, тому єдине, шо зупиняє чоловіків — це соціальні плакатики в стилі «Ти шо, не мужик, на бабській стоянці став?»:
Frauenparkplatz Aachen

Слід розуміти, шо «стоянка для жінок» передбачена у першу чергу для самотніх жінок, неофіційно — для родин з малими дітьми (в тому числі тата з дітьми, без мами), тому якщо ви є групою змішаної статі, заїжджати на цю стоянку не варто.

З іншого боку, якщо вільних місць зовсім-зовсім нема, ви об’їздили всі поверхи, то нічого кримінального (в смислі, неетичного) в цьому нема.

Чим стоянки для жінок відрізняються від інших стоянок?
Як я написав, причиною існування цих стоянок є безпека, тому ознаки їх такі:
— ці місця розташовані якомога ближче до виходу, шоб не треба було ходити безлюдним паркхаусом;
— вони ліпше освітлені;
— вони повністю покриті камерами відеоспостереження.

Я читав, шо у деяких паркхаусах вони ше й ширші, але оцей момент викликає бурління говен, як з боку феміністок (чому жінок по дефолту вважають хуйовими паркувальниками?), так і з боку чоловіків (чим новачок-чоловік, шо не вміє паркуватися, принципово відрізняється від жінки, шо не вміє паркуватися? чому просто не зробити стоянку для новачків?) Мій скромний досвід не помітив різниці у розмірі місць для жінок і не для жінок.

Чи скрізь є стоянки для жінок?
Стоянок для жінок нема там, де увесь паркхаус добре освітлений та вкритий камерами спостереження. Наприклад, аеропорт Кьольна-Бонна:
Tiefgarage Flughafen Köln-Bonn Airport

Амстердам:
Tiefgarage Amsterdam

Однак, такі парковки є відчутно дорожчими за ті, шо загалом у Німеччині. Крім того, у тих штатах, де немає гаражного закону, що зобов’язує стоянки для жінок, їх може у певних гаражах чи паркхаусах не бути (зокрема, якщо там всього 1 або 2 поверхи).

«Мас» означає «міра», але в Баварії це не просто міра, а міра об’єму пива.
Adlersbach

Пиво у Баварії традиційно пилося з літрових келихів, саме їх називали масами:
Maßkrug

Було дуже багато різних стандартнів, усі вони коливалися навколо літра, але в результаті на всю Баварію поширився мюнхенський мас — 1,069 л:
Maßkrug

У 1871 році Баварія приєдналася до Німецької Конфедерації, чого наслідком став перехід на метричну систему, тобто на літри. В наш час один мас рівний літру, але тоді ще довгий час на келихах було дві рисочки: 1 л та 1 мюнхенський мас (1,069 л):
Maßkrug

Як ви, можливо, чули, федеральний уряд пішов ва банк і вирішив доплачувати кожному 4’000 єврів за купівлю електроавтівки. Цим планується до 2020 року досягти хоча б мільйона електроавтівок (при нинішніх кількох десятках тисяч). Всі просто ломанулися за ними:
Electro carsharing Vilshofen Bahnhof

Нє. На фото ще одна фірма car sharing E-Wald, що має мережу заправок і автівок у Верхньому Пфальці та Нижній Баварії. Як бачите, з інфраструктурою все настільки погано, шо фірми, які здають електроавтівки в оренду, мусять будувати свої заправки (на фото вокзал міста Фільсхофен, Нижня Баварія).

Шо я можу сказати: от таксі на електриці я бачу чудово, бо все-одно таксисти більшість часу тупо стоять і втикають, от мали б час заряджатися. Але таксисти не поспішають переходити на електрику. Як і 5 років тому, так і тепер тільки численні сервіси погодинної оренди автівок (тобто, самотаксі) пропонують електричні авта. Чому не звичайні таксі з водієм? Хз.

Для звичайних же громадян автомобільний клуб ADAC вже зробив підрахунки вартості автівок з урахуванням цієї премії. І все-одно вийшли електроавта дорожчими, дивіться самі. Щоправда, якщо взяти Рено і Пежо, то їхні Zoe та iOn непогано виходять по коштах:
Renault Zoe: 23’300 базова ціна, 549 євро на місяць коштів, 43,9 цента/км;
Peugeot iOn: 19’390 базова ціна, 451 євро/місяць, 36,1 цента/км;

Але це умовно добрі параметри. Бо взяти той же бензиновий пижик:
Peugeot 108: 12250/374/29.9.

Кошти включають у себе амортизацію, планове обслуговування і страхування, з розрахунку на 4 роки володіння, пробіг 15’000 км щороку. Страхування, утім, ймовірно для новачків підраховано (коли тіки отримав права, може 1000 на рік набігти, потім повільно спускається до 300-400), тому для водіїв зі стажем ці кошти менші, але пропорції будуть зберігатися.

Але пижик пробігає при цьому 600 км, тоді як електроавтівки вище — заледве 200. Нема ніякої причини у німця на них переходити, а любов до екології не є цьому достатньою. Бо хто «зелений», той їздить на велосипеді/потязі на короткі відстані, а на авто пересідає, коли треба понад 200 км проїхати.

Тья, традиційно до цього посту має бути комент про лобізм нафтових корпорації. Чекайте, а енергетичні концерни шо, лобізмом не займаються?

У кожній європейській країні трапляється в історії момент, коли її жителі лякають своїх дітей Європою. У 1987 році Суд Європейської Унії в Люксембурзі скасував дію Закону про чистоту пива для імпортного пива, назвавши його дискримінацією та обмеженням конкуренції.

Ось така була реакція німців:
DSC_2385-20160430_132829

«Привіт з Брюселю». Люіс Муршец, Зюддойче Цайтунґ, 14/15.03.1987

Всі очікували, що Німеччину заллє «хімічне пиво» з консервантами та іншим гімном:
DSC_2385-20160430_132934

«Прорвало дамбу». Хорст Гайцінґер, Таґесцайтунґ Мюнхен, 13.03.1987

Як ми вже знаємо, цього не сталося: і хоча пиво з сечі і справді можна в країні купити, його п’ють лише деякі іноземці з ностальгійних міркувань. Натомість можна купити добре бельгійське пиво (але його теж не так багато і дістати не так просто).

Все-таки нічого поганого в рішенні суду ЄУ не було, хоча я особисто не проти, аби Закон про чистоту діяв на всій території ЄУ. Він же не забороняє виробляти нечисте пиво, він лише забороняє називати його пивом. Капучіно ж кавою ніхто не називає чи та лате. Але столиця ЄУ знаходиться у Бельгії, а не Баварії.

А вже всі знають про ці окуляри, крім мене? Ок, тоді цей пост розрахований на таких самих «повільних» у прогресі, як я. Мені особливо ганьба, шо я не знав про цей прекрасний фізичний ефект, дякуючи якому скельця окулярів самозатемнюються на сонці, а в приміщенні та вночі повертаються до прозорого стану:

Як це працює? У скельце вбудована тонка плівка хлориду срібла, шо має зовнішню електронну конфігурацію 4d¹⁰5s¹, тобто є одновалентним, як натрій, та має кубічну кристалічну структуру, ідентичну до NaCl.

Під дією ультрафіолетового, курва його мать, випромінювання, кристалічна ґратка руйнується, а хлорид ділиться на нейтральне срібло і хлор. А срібло, сука, непрозоре. Коли випромінювання зникає, все повертається назад, хоча якщо ви будете про це читати, то там трохи складніші реакції з уживанням хлориду міді, але загалом воно так: хуяре ультрафіолет — срібло, непрозоре, припиняє хуярити — хлорид срібла, абсолютно прозорий.

Мінуси цих окулярів:
— реагують тіки на ультрафіолет, тобто на сонце. А от фари автомобілів йому похуй, себто вночі користі від цих окулярів нема. Якби цього було мало, сучасні чолові скла автівок затримують значну частину ультрафіолету, шо погіршує затемнення цих окулярів;
— максимальне затемнення (у мене — 85%) досягається при низькій температурі. Тобто, влітку затемнюються вони відчутно гірше, хоча сонця тоді більше. В ідеалі вони працюють на лижній трасі, від снігу добре захищають. Але ні в якому разі не юзати їх на льодовику, бо там треба потужніші окуляри (з затемненням не 10–80%, а більше);
— реакції доволі повільні, тобто не миттєві. Кілька хвилин тривають вони. Абсолютно непридатні для ситуацій різкої зміни світла, тобто тунелів.

Поза тим, це дуже круто порівняно з необхідністю міняти окуляри на сонячні і назад. Звісно, я замовив фотохромні окуляри з диоптріями, а як інакше?

Юзаєте такі? Чи юзаєте поляризаційні радше?

Найліпша оцінка німецькій пресі, яку коли-небудь давали, — Panama Papers. Саме в мюнхенську газету «Південнонімецький Часопис» (Зюддойче Цайтунґ) невідома особа передала найбільший у історії журналістики витік інформації з компроматом на численну кількість політиків по всьому світі.

Чому саме Німеччина? Якщо ви подивитесь на мапу свободи преси, то вибір і так є невеликий: або сільські країни типу Канади чи Фінляндії, або Бельгія-Нідерланди, або Швейцарія, або Німеччина. Бенілюкс та Швейцарія самі є напівофшорами, тому джерело думало, шо тамтова преса не надто буде в цьому зацікавлена. Сільські країни теж було відхилено, бо джерело думало, шо там це не зробить якоїсь сенсації (напевно).

Лишається Німеччина: країна, впливова на глобальній політичній арені, політично нейтральна та відома досить жорсткою боротьбою проти фінансових злочинів. Разом з тим, у Німеччині таємниця джерела у преси є дуже жорсткою, тому гарантія, шо до німецької газети не прилетить з рейдом ФБР, є дуже високою. Як би того не хотіли податкові органи, Зюддойче не видасть їм того, хто злив інформацію.

Чому саме Зюддойче? Ну це газета №1 у країні, хоча вона виходить лише німецькою, тому не знаю, наскільки вона відома за кордоном. Можливо, джерело було в Німеччині (є німцем?) або бачило її серед газет, шо роздають європейські авіалінії або мережі дорогих готелів.

Не в останню чергу розташування газети у Баварії стало причиною її високого авторитету. Зюддойче стала першою газетою, шо отримало дозвіл на публікацію від Information Control Division армії США. Її перший номер (pdf) вийшов 6 жовтня 1945 року. На першій сторінці був лист від редакції, шо «вперше з часу завершення коричневого терору вийшов часопис, виданий німцями. Ми не представляємо жодну партію чи уряд, я є “вухом, що говорить„ кожного німця...» Основна тема нового номеру стосувалася складу нового баварського уряду.

Це був чи не єдиний уряд соціал-демократів, а з 1949 року досьогодні в Баварії урядує одна партія — CSU. Цьому є ряд причин, про які я напишу якось пізніше, але суть в тому, шо Зюддойче часто називають «єдиною опозицією в Барії», по суті, завдяки цій газеті Баварія не перетворилася на гімно, як це часто трапляється в країнах без зміни політичного курсу. Роки у опозиції і зробили ймовірно газету тією, чим вона тепер є.