![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
noddeatЦі тези не сподобаються науковцям, я вас попередив. Якщо у вас підгорить і виникне бажання задати питання а ля «а хто ти такий? а чого ти добився? а який в тебе індекс цитування?», то хочу повідомити, шо я не маю впливу на тих, хто виділяє гроші на науку, це є приватна думка людини, яка трохи знає, як це все функціонує, висловлена в межах свободи висловлювань. І нічого більше. Ні на що не претендую і нагадую, що читання мого блогу є абсолютно добровільним.
1. Науковий output України є близький до нуля. Нє, я теж знаю Васю, Колю і Таню, шо публікуються в хороших журналах і їздять у відрядження в Європу, але це все проміллє — це як срібна позолота «під метал» на пластику. Пошкрябав нігтем, і нема її: якщо всі науковці України раптом зникнуть, не те, шоб ніхто не помітить (хоча не помітить), але прогрес у жодній галузі не зупиниться навіть на 5 хвилин від цього.
2. Більшість науковців України — дармоїди, які застрягли в совку. Річ у тім, шо раніше вся світова література перекладалася на російську, у великій кількості, лише частина «елітних» установ читали її в оригіналі англійською (все виписувалося, я бачив паперовий архів Physical Review у Інституті теоретичної фізики). Це все закінчилося у 1990 році, тому хто читав у оригіналі — той продовжував це робити і залишався в курсі того, шо відбувається, а решта (а це більшість установ у країні) лишилася ні з чим і займається розробкою велосипедів. Без жартів, я бачив, як мені демонстрували рідкокристалічний екран годинника у 2004 році як інноваційну розробку. Зараз, ймовірно, вони показують уже сенсорний екран з китайської барахолки. Це один з провідних інститутів Академії Наук, без жартів.
3. Національна Академія Наук — кримінальна організація. Без жартів, у 2000-х роках у Києві навіть убивства були, пов’язані з попилом грошей, виділенням землі тощо. Шо було в 1990-х, я не знаю, але, підозрюю, шо теж все серйозно. Більшість академіків — див. п.2, тіки вони ще й отримують ніхуйову таку стипендію за свою «діяльність». Шоб стати академіком, треба, шоб тебе обрали інші академіки. Go figure.
4. Не плутати слід Академію Наук з інститутами Академії Наук. Ті майже нічого від неї не отримують, а єдине, шо Академія вміє робити, це пиздити гроші з закордонних наукових ґрантів так, шоб до науковця дійшов мінімум грошей. А, іще директор Академії Наук періодично ходить до уряду і скиглить, шоб не лишали науковців без фінансування — це єдина причина, чому цю мафію терплять.
5. Бо науковці все ще не зрозуміли, шо тоталітаризм уже закінчився, а співпрацювати треба не владою, а з народом. Який «не розуміє, навіщо потрібна фундаментальна наука». Ясен перець, не розуміє, ви йому про це розповідали? Скільки ви днів відкритих дверей провели для школярів та простих громадян? У Польщі показують для школярів банальні фокуси з рідким азотом, а вже це вражає і, крім зацікавлення нової зміни, дає менше питань на тему потрібності науки. Співпраця з пресою? Не чули про таке. Так, у нас не преса, а дно, але це не значить, шо не треба їх запрошувати, слати прес-релізи, коментарі слати про йобаний свинячий грип і ГМО, наприклад. От схуя в Україні була істерика про свинячий грип, а в Польщі не було? А просто: бо польські науковці розповіли, шо до чого, і питання було закрито. Українські науковці все ще живуть у часах, коли кожну статтю треба було затверджувати в КГБ (на тему відсутності державних таємниць).
Навіть сам факт, шо петиція «не вбивайте науку» написана до Президента, доставляє окремо. І участь цих же науковців у Майдані нічого не змінює: спосіб мислення все одно лишається авторитарним. Результат не завадить чекати: витрати на науку будуть скорочені, і ніхто не буде протестувати.
6. Той факт, шо Академія Наук — кримінальна організація, не означає, що головним розпорядником наукових коштів має бути Міністерство неуцтва (це проти чого протестують — слушно). Хоча, я не думаю, шо для науковців ситуація суттєво погіршиться. Головним розпорядником наукових коштів повинна бути організація, що:
а) не пов’язана з Академією Наук;
б) не пов’язана з урядом.
Повністю нова організація має бути. Тоді може шось зміниться на ліпше.
7. Хочете реальних реформ, а не імітаційних карго-танців? Є у мене одна: візьміть у поляків філадельфійський список світових наукових журналів. Якщо у науковця є хоча б одна публікація на рік у одному з журналів списку, його рівень уже вищий за плінтус, заплатіть йому зарплатню. В кого нема, той отримує 50% «окладу» (чи як воно там) без «премії». Це працює. Звичайно, дисертації не повинні захищатися за статтями в «Записках Задерищенського інституту коров’ячого гімна», в кандидатській (чи як вона там зараз, блять, називається, «психіатр-філософ»?) дисертації має бути хоча б одна стаття з того списку. І все, ніякі Януковичі більше стати професорами не зможуть, це вже підвищить рівень всіх науковців.
Ше я міг би написати про залучення для фінансування світових рецензентів (батхерт у академіків з ВО «Сволота», «Праворукий Сектор», «Жопопозиційний блок» та інших «у нас шо, своїх експертів нема, нашо нам чужинці?»), але це має сенс для бюджетів >100 тищ єврів. Мені здається, у нас таких бюджетів не існує в природі, тому це було б знущанням.
8. Взагалі, фінансувати науку треба, шоб в країні було менше ідіотів. Ідіоти приносять країні збитки, ідіоти не вакцинують своїх дітей, забороняють ліки «ГМО» та «радіоактивні» Wi-Fi рутери. Ви вважаєте, шо в країні мало ідіотів? Тоді припиніть фінансувати не тільки інститути НАН, а й універи — результат не змусить довго чекати. Тіки нити потім не треба, та?
9. Ставлю 14,51 єврів, шо після прочитання першого пункту в коменти полізе якийсь мудак, який напише, шо позолота не буває срібною. Це характеризує українське викладання і українську науку — дойобування до символів замість обговорення ad meritum. Всі розуміють, шо я мав на увазі, але виїбнутися і показати свої псевдознання треба. Такий підхід спричиняє застій, а не інновації.
10. Ставлю 15,62 євра, шо половина українських науковців, які прочитають цей текст, оббризкають монітор слиною від злості і не помітять, шо в цьому пості я підтримую фінансування фундаментальної науки в Україні. Просто не люблю брехні, маніпуляцій та замовчування проблем, які потребують вирішення. Але є ще друга половина, і це тішить. Взагалі я дуже поважаю цю другу половину, я вважаю їх святими. Але написаного вище це не відміняє.
1. Науковий output України є близький до нуля. Нє, я теж знаю Васю, Колю і Таню, шо публікуються в хороших журналах і їздять у відрядження в Європу, але це все проміллє — це як срібна позолота «під метал» на пластику. Пошкрябав нігтем, і нема її: якщо всі науковці України раптом зникнуть, не те, шоб ніхто не помітить (хоча не помітить), але прогрес у жодній галузі не зупиниться навіть на 5 хвилин від цього.
2. Більшість науковців України — дармоїди, які застрягли в совку. Річ у тім, шо раніше вся світова література перекладалася на російську, у великій кількості, лише частина «елітних» установ читали її в оригіналі англійською (все виписувалося, я бачив паперовий архів Physical Review у Інституті теоретичної фізики). Це все закінчилося у 1990 році, тому хто читав у оригіналі — той продовжував це робити і залишався в курсі того, шо відбувається, а решта (а це більшість установ у країні) лишилася ні з чим і займається розробкою велосипедів. Без жартів, я бачив, як мені демонстрували рідкокристалічний екран годинника у 2004 році як інноваційну розробку. Зараз, ймовірно, вони показують уже сенсорний екран з китайської барахолки. Це один з провідних інститутів Академії Наук, без жартів.
3. Національна Академія Наук — кримінальна організація. Без жартів, у 2000-х роках у Києві навіть убивства були, пов’язані з попилом грошей, виділенням землі тощо. Шо було в 1990-х, я не знаю, але, підозрюю, шо теж все серйозно. Більшість академіків — див. п.2, тіки вони ще й отримують ніхуйову таку стипендію за свою «діяльність». Шоб стати академіком, треба, шоб тебе обрали інші академіки. Go figure.
4. Не плутати слід Академію Наук з інститутами Академії Наук. Ті майже нічого від неї не отримують, а єдине, шо Академія вміє робити, це пиздити гроші з закордонних наукових ґрантів так, шоб до науковця дійшов мінімум грошей. А, іще директор Академії Наук періодично ходить до уряду і скиглить, шоб не лишали науковців без фінансування — це єдина причина, чому цю мафію терплять.
5. Бо науковці все ще не зрозуміли, шо тоталітаризм уже закінчився, а співпрацювати треба не владою, а з народом. Який «не розуміє, навіщо потрібна фундаментальна наука». Ясен перець, не розуміє, ви йому про це розповідали? Скільки ви днів відкритих дверей провели для школярів та простих громадян? У Польщі показують для школярів банальні фокуси з рідким азотом, а вже це вражає і, крім зацікавлення нової зміни, дає менше питань на тему потрібності науки. Співпраця з пресою? Не чули про таке. Так, у нас не преса, а дно, але це не значить, шо не треба їх запрошувати, слати прес-релізи, коментарі слати про йобаний свинячий грип і ГМО, наприклад. От схуя в Україні була істерика про свинячий грип, а в Польщі не було? А просто: бо польські науковці розповіли, шо до чого, і питання було закрито. Українські науковці все ще живуть у часах, коли кожну статтю треба було затверджувати в КГБ (на тему відсутності державних таємниць).
Навіть сам факт, шо петиція «не вбивайте науку» написана до Президента, доставляє окремо. І участь цих же науковців у Майдані нічого не змінює: спосіб мислення все одно лишається авторитарним. Результат не завадить чекати: витрати на науку будуть скорочені, і ніхто не буде протестувати.
6. Той факт, шо Академія Наук — кримінальна організація, не означає, що головним розпорядником наукових коштів має бути Міністерство неуцтва (це проти чого протестують — слушно). Хоча, я не думаю, шо для науковців ситуація суттєво погіршиться. Головним розпорядником наукових коштів повинна бути організація, що:
а) не пов’язана з Академією Наук;
б) не пов’язана з урядом.
Повністю нова організація має бути. Тоді може шось зміниться на ліпше.
7. Хочете реальних реформ, а не імітаційних карго-танців? Є у мене одна: візьміть у поляків філадельфійський список світових наукових журналів. Якщо у науковця є хоча б одна публікація на рік у одному з журналів списку, його рівень уже вищий за плінтус, заплатіть йому зарплатню. В кого нема, той отримує 50% «окладу» (чи як воно там) без «премії». Це працює. Звичайно, дисертації не повинні захищатися за статтями в «Записках Задерищенського інституту коров’ячого гімна», в кандидатській (чи як вона там зараз, блять, називається, «психіатр-філософ»?) дисертації має бути хоча б одна стаття з того списку. І все, ніякі Януковичі більше стати професорами не зможуть, це вже підвищить рівень всіх науковців.
Ше я міг би написати про залучення для фінансування світових рецензентів (батхерт у академіків з ВО «Сволота», «Праворукий Сектор», «Жопопозиційний блок» та інших «у нас шо, своїх експертів нема, нашо нам чужинці?»), але це має сенс для бюджетів >100 тищ єврів. Мені здається, у нас таких бюджетів не існує в природі, тому це було б знущанням.
8. Взагалі, фінансувати науку треба, шоб в країні було менше ідіотів. Ідіоти приносять країні збитки, ідіоти не вакцинують своїх дітей, забороняють ліки «ГМО» та «радіоактивні» Wi-Fi рутери. Ви вважаєте, шо в країні мало ідіотів? Тоді припиніть фінансувати не тільки інститути НАН, а й універи — результат не змусить довго чекати. Тіки нити потім не треба, та?
9. Ставлю 14,51 єврів, шо після прочитання першого пункту в коменти полізе якийсь мудак, який напише, шо позолота не буває срібною. Це характеризує українське викладання і українську науку — дойобування до символів замість обговорення ad meritum. Всі розуміють, шо я мав на увазі, але виїбнутися і показати свої псевдознання треба. Такий підхід спричиняє застій, а не інновації.
10. Ставлю 15,62 євра, шо половина українських науковців, які прочитають цей текст, оббризкають монітор слиною від злості і не помітять, шо в цьому пості я підтримую фінансування фундаментальної науки в Україні. Просто не люблю брехні, маніпуляцій та замовчування проблем, які потребують вирішення. Але є ще друга половина, і це тішить. Взагалі я дуже поважаю цю другу половину, я вважаю їх святими. Але написаного вище це не відміняє.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2015-12-11 01:04 pm (UTC)Я, власне, у останніх реченнях написав, шо вважаю, незважаючи на все написане, вас, хто цим всім займається, а це і неодин з моїх колишніх однокурсників, святими. Звичайно, хотілося б, шоб все змінилося на ліпше, але поки середній вік працівників існтитутів НАНУ буде понад 60, мало надії на це...
no subject
Date: 2015-12-11 11:21 pm (UTC)Наведу приклад та 2 аспекти.
Я згадала вище про Форум молодіжний, що ми організовували в Дніпропетровську на базі ДНУ О.Гончара. Головною метою було виїхати за межі свого міста Харкова, де останні 14 років проходила наша конференція молодих вчених. Навіщо? По-перше, щоб позбутися традиційної локальності, а по-друге, розширити потенційну аудіторію. Все, як роблять більш менш престижні "дорослі" конференції та симпозіуми, що змінюють локації, даючи змогу учасникам познайомитися із новими людьми, місцями, організаціями. Перше неприємне відкриття було, коли ми зрозуміли, що не всі хочуть кудись їхати, при тому, що витрати на дорогу та допомогу із розміщенням організатори взяли на себе.
Другий аспект - мова доповідей та публікацій матеріалів Форуму. Оскільки ми очікували іноземних гостей, як запрошених лекторів, так й учасників, цілком природньо, що робоча мова Форуму повинна бути міжнародна, тобто англійська, що для сучасного молодого науковця взагалі не повинно ставати проблемою. Також одним з важливих нововведень від нас організаторів (це була також одна і з моїх власних ініціатив) - підвищення рівня тез конференції, а саме - англомовна публікація з обов'язковим процесом рецензування (авжеж все на волонтерській основі), яка на підставі позитивного рішення TPC та обов'язкового представлення доповіді одним з авторів буде опубліковано в базі IEEE Xplore (що є досі виключним випадком у практиці вітчизняних конференцій, й не лише молодіжних!).
Звісно, ніхто не вимагав від авторів рівня advanced, взагалі то й все це було запропоновано, щоб потренуватися перед майбутніми іноземними конференціями, та й просто для себе.
І от друге неприємне відкриття - небажання працювати над собою для себе ж.
Чимало скиглило "а навіщо ви все це ускладнюєте та що нам буде, якщо ми поїдемо? а чи можна подати статю, та не їхати, або не доповідати англійською...". Тобто багато людей навіть не хочуть зрозуміти, що це все для них саміх цінний досвід, а не для галочки чи за якийсь там пряник.
І від всього цього такі відчуття неприємні... Отже, нажаль, проблема серйозніше, ніж просто у віковому розподілі працівників НАНУ. Проблема, як завжди, в головах...
no subject
Date: 2015-12-12 11:54 am (UTC)>статю, та не їхати, або не доповідати англійською...". Тобто багато людей навіть не хочуть >зрозуміти, що це все для них саміх цінний досвід, а не для галочки чи за якийсь там пряник.
Це рецидив совкового способу імітації наукової діяльності. Досі ще живий такий рудимент совдепії як тези конференції. На нормальній конференції Book of Abstracts просто видають для зручності учасників, а на багатьох просто не паряться - навіщо переводити папір? Але не так для совків, для них тези - це окрема публікація. От візьміть таку контору як Інститут кібернетики, будь який відділ навмання і подивіться на їхній список публікацій
http://www.icyb.kiev.ua/s/336/biblioteka_osnownyh_publikatsiy_/_otdel_intellektualyn.html
і побачите купу посилань на тези конференцій. І можна лохам втирати про бурхливу наукову діяльність і в звіт для начальства включити.
Створіть чорний список таких плаксунів і більше не беріть на конференції. Я десь в 2008 мав нещастя бути в оргкомітеті однієї конференції і відповідати за збірку тез і ще й за програму. Реєструватися люди лізли навіть з таких екзотичних місць як Самарканд і Угенч, але звісно не приїхали. Але свої тези отримали, є чим звітуватися. А я витратив купу часу щоб втулити їх в програму.
no subject
Date: 2015-12-12 02:34 pm (UTC)В нас також було багато тих, кто подавався, не відвідав, а тепер вимагає тези, хоча ми попереджали, що no show цього року не прокатить. Хтось це сприйняв як занадто жорсткий метод, а я вважаю, що він єдиний правильний. Кому не подобається йти вперед та розвиватися, нехай залишаються із "публікаціями" в численних мурзілках, яких, на мій жаль та на їх радість, переважна більшість:)