noddeat

1.
Вставляю новеньку блакитну сім-картку в телефон, вводжу пін, пін приймає. А потім — хуяк! — Помилка реєстрації сім-картки. За допомогою мовних скілзів

votzup ми дізналися, що сім-картка потребує реєстрації на сайті оператора.

Заходимо на сайт оператора, тицяємо «активувати сім-картку». Введіть персональні дані: ім’я-прізвище, адресу, телефон, e-mail. Крок 1 з 4. Willkommen in Deutschland, бля.

2.
Приїхав до Байройта (потяг застряг в якомусь сцяному Піґліці, й тому я запізнився на 40 хвилин, але хуй з ним). Власниця квартири привіталася і втікла, сказавши, що місс Іна (з однією «н») все пояснить. На столі лежала угода про оренду квартири з вписаною адресою власниці і номером рахунку, на який треба буде перераховувати бабліще. Я вписав туди свою адресу, Іна сказала, щоб я відксерив собі цю угоду і вислав її поштою. Цікаво, що підпису немає, і я теж не повинен підписувати її, але Іна запевнила, що це ок. Цікаво, що на це скажуть бюрократи в ратуші?

3.
Медитував-медитував, розглядаючи білі шпитальні стіни квартири, і тут зрозумів, що у мене ніхуя немає, а зараз в мене є баварський квиток, і я можу безкоштовно з’їздити в Нюрнберґ за stuff-ом. Отже, підірвався і поїхав в Нюрнберґ, звідти на метрі до Фюрта (місто-сателіт Нюрнберґа на північному заході), і там пішки до Ікеї. Полазив там, взяв купу речей, потім згадав, шо в мене білі стіни в квартирі й кухня теж біла, тому зелену і чорну тарілки поміняв на білі, постіль теж білу купив, і подушку білу. Я їбанувся, та? Касирка звернула увагу, що я вдягнений у все чорне, а все, що купив, — біле.

4.
А, в квартирі було шалено холодно. Я, навіть не сподіваючись, що опалення працює, увімкнув його. І батарея почала грітися! Коли я повернувся з Нюрнберґа, в квартирі було вже тепло.

5. Nota bene, про кордон цього разу нема шо розповісти: схоже, у Німеччині політика виносу мозку обмежується посольствами. А на паспортному контролі мовчки дивляться, чи є віза, і ставлять штамп.

P.S. У цьому журналі з’явився новиг тег — bavaria. Тепер я тут мешкатиму.