(no subject)

Вчора у телевізорі досить крутий фільм: суд над пілотом повітряних сил, що збив літак Люфтганзи, який терористи мали спрямувати в стадіон Алліанц Арена, де на той час було 70’000 глядачів.

Наказу на постріл не було, зрештою Конституційний Суд ще у 2010 році визначив, шо збивати літаки з пасажирами, захоплені терористами (в контексті подій у вересні 2001) заборонено. Однак, Конституційний Суд тоді не визначив, чи пілота винищувача, який прийме таке рішення особисто, треба засудити за вбивство.

Німецьке кримінальне право містить певні винятки, в яких вбивство не є злочином — це коли воно здійснене з метою порятунку власного життя або життя близьких людей. Але німецьке кримінальне право не передбачає такого винятку для порятунку абсолютно лівих людей просто тому, шо їх більше.

Прокуратура наводила арґументи: нехай є 2 хворих, яким потрібна нирка для трансплантації, інакше помруть за два тижні. Нехай є смертельно хворий, шо помре гарантовано через 3 тижні. Чи можна його пристрелити на тиждень раніше, шоб вирізати нирки і врятувати двох людей? Закон каже НІ.

Захист наводив арґументи переважно чомусь з англійського права, коли у несферичних у вакуумі ситуаціях доводилось жертвувати малою кількістю людей заради порятунку більшої.

87% глядачів проголосували за «не винен», і фільм закінчився виправданням пілота. Я голосував за «винен»: рішення про пожертву життя може приймати тільки той, хто жертвує. Це можна зробити заздалегідь, клікнувши при купівлі квитка «я погоджуюсь, шо мій літак можуть збити». Я би хотів дізнатися, скільки з тих 87% любителів пожертвувати чужим життям клікнули би. Мій прогноз: 0%.