![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Nokia E51: некролог
Apr. 22nd, 2016 11:11 amМоя стара Нокія перестала бачити мою сім-картку: видно, контакти трохи стерлися, і я знав, шо якщо замовлю ерзац-картку, то вона почне бачити її знову. Добре, шо я не очікував у ці дні жодного важливого дзвінка, тож повідомив, кому треба, шо я без телефона, але так ризикувати я більше не міг. Доведеться відправити телефон на пенсію раніше запланованого мною терміну (2018 рік), у зв’язку з цим пишу цю рецензію-некролог. Всі пишуть рецензії невдовзі після купівлі телефона, але ніхто не пише рецензії на його смерть. Я зроблю це.
1. Тривалість життя
Цим телефоном можна забивати цвяхи, ви в курсі. Він падав багато разів, на екрані жодної подряпини. Фарба стерлася з металевих частин, але шо цікаво: клавіші не стерлися, зовсім. Річ у тім, шо літери і цифри там були не фарбою нанесені, там два шари пластику — білий внизу та чорний на горі. У чорному пластику робляться дірки, шо дістають до білого пластику. Так Нокіа зробила вічні клавіші, дивіться як чітко видно літери по стількох роках:
А от тримач сім-картки там хріновий і почав глючити, як і слот для картки microSD, шо періодично відмовлявся її впізнавати. Також в гумових клавішах збоку — регулятор звуку, увімкнення, камера — вся гума стерлася, і тепер там самі дірки, де треба нігтем або голкою тягнутися до голого вимикача. Я дозволю собі не показувати це з поваги до честі покійного.
Словом, відмова від механічних кнопок — це, напевно, правильний крок еволюції, хоча саме ці кнопки, які у мене відвалилися, в сучасних смартфонах теж механічні.
Батарейку міняв двічі, у 2013 році та в березні цього року. Останню батарейку мені надіслали без голограми Нокії (такої фірми-то не існує вже), і вона шось не надто довго тримає.
Поза тим, все працює, ніяка функція не глючить у цьому телефоні. Я вставив туди іншу сім-картку, і навіть стало можливим дзвонити з нього (чим я користувався, тестуючи функцію дзвінків у новому телефоні).
2. Зарядка
Зарядка — найслабша деталь у цьому телефоні. Там дуже тонкий кабель, який легко гнеться і перестає розпізнаватися телефоном. Знали б ви, які танці з бубном доводиться робити, шоб телефон заряджатися почав. Обійдусь без фоток з поваги до покійного: хто мав Нокію, той знає, про шо я.
Словом, слава microUSB!
3. Зради під час купівлі
До чого я звик, а до чого ні порівняно з першими днями користування?
— Звіт про доставку SMS. Схоже, усі виробники телефонів ховають його так, шоб відразу не знайшов. Він там є, у спеціальному табі «звіти». Повідомляти про звіт вібрацією, як у попередньому телефоні (Motorola T190), або як у сучасному (хороші рішення таки рано чи пізно повертаються), в принципі необов’язково: можна періодично заглядати в той таб;
— Я писав «вмикається і вимикається телефон не кнопкою завершення дзвінка, а спеціальною кнопочкою, що знаходиться на верхньому торці телефона. При цьому її надійно захистили від випадкового натиснення, тож натиснути на цю кнопочку не так просто і теж доводиться використовувати ніготь. Я б все-таки волів, аби телефон вмикався/вимикався довгим натисненням кнопки завершення дзвінка.» Я-то звик до цієї зради, але підписуюсь під нею і сьогодні. В сучасних смартфонах кнопок нема, тому це невдале рішення перенесли до них. Дарма: вимкнення-увімкнення довгим натисненням кнопки Home було б ок, і на одну кнопку було б менше;
— «Клавіатура блокується нетривіальною комбінацією клавіш «ліва кнопка вибору+зірочка», тоді як я звик довго утримувати зірочку «*» або ґратку «#». Хоча це не смертельно. Шкода тільки, що немає можливості змінити цю дефолтову комбінацію.» Це зайобувало протягом усього часу користування, так і не звик;
— «Якщо я змінив мову вводу, коли писав sms, то ця зміна автоматично запам’ятовується на весь телефон. Це незручно, бо я міг писати sms українською, а контакти у мене всі латиницею, і в телефонній книзі нема можливості змінити мову.» Саме через це я був одним із тих динозаврів, шо продовжував писати смски транслітом, коли у всіх вже були андроїди-айфони. Хто пам’ятає ці часи? Колись трансліт у смсках був чимось універсальним, а кирилиця — рідкістю;
— „І, нарешті, найбільше розчарування: телефон не бачить контактів, які записані на сім-картці. Він вимагає спеціальної функції «копіювати контакти SIM в пам’ять телефона», і аж тоді можна отримати до них доступ. Відповідно, нові контакти не можна записати відразу на sim, а треба виконати ідіотську функцію «записати контакти на SIM».“ Усі контакти записував на телефон. Може, і добре, шо не записував на SIM: по-перше, старий телефон не розпізнавав картку, а новий вимагав microSIM, при чому обрізати саме мою картку було радше неможливо, бо у неї контакт був майже по всій поверхні картки, невідомо, де безпечно відрізати. Крім того, при зміні країн я міняв сім-картки, і недобре було б лишитися без контактів. Словом, як на ті часи збереження контактів на телефоні — правильний крок. Тепер це зроблено набагато зручніше, вирішено проблеми міграції не тільки карток, а й телефонів (їх стали частіше міняти). Словом, оце єдина зрада, як точно не зрада.
4. Як я користувався телефоном
Незважаючи на свій вік, це зовсім не тупий телефон. Там є Google Maps та навігатор від Дойче Бана, наприклад, бравзер Opera Mobile, музичний плеєр і навіть Putty, якою я свого часу піднімав у потязі сервери, шо впали.
А от камера в ньому ну дуже паскудна, майже не користувався з нею.
Крім очевидного, я телефон використовував для:
— перевірки Wi-Fi-я перед тим, як зробити це на компі;
— Google Maps без GPS-а. Розташування він визначає за ідентифікаторами базових станцій, з який телефон тягне мобільний зв’язок. Знаючи координати базових станцій, легко приблизно оцінити розташування телефона. Чим більше базових станцій у околиці, тим точніше. За моїм досвідом, на селі похибка була від 800 м до 4 км, у міста — 80–200 м, в середньому 100 м. Точність GPS-а (без калібрування на Wi-Fi мережі) 15-20 м, я нагадаю.
У німецьких детективах часто показують, як поліція слідкує за злочинцем за положенням його телефона, так там показують, ніби точність GPS-на. Це неправда, і хоча поліція і справді вміє знаходити людей за їх телефонами, треба розуміти, шо координати, які вони отримують — це коло радіусом від 100 м до 4-5 км. Цього ніде не розповідають, я дізнався це, користуючись моїм телефоном, і ділюся цим з вами.
5. За чим я буду сумувати?
За можливістю подивитися дату і час, без увімкнення екрану. За ось цією темною смужкою, яка не споживає батарею зовсім:
Якщо у вас виникло питання про вигоряння екрану, то ця смужка щохвилини «стрибає». З екраном нічого не сталося за роки.
6. Кінець
Писати «спочивай з миром» не буду, бо телефон загалом ще працює. Ймовірно, я буду його брати в поїздки як «emergency phone»: без сім-картки з нього можна набрати 112 (універсальний номер рятунку в Європі). Або для відвідання не надто безпечних криміногенних місць, де можуть пограбувати.
І тим не менш, напишу: дякую, Нокія. Спочивай з миром, і шкода, шо тебе більше нема.
1. Тривалість життя
Цим телефоном можна забивати цвяхи, ви в курсі. Він падав багато разів, на екрані жодної подряпини. Фарба стерлася з металевих частин, але шо цікаво: клавіші не стерлися, зовсім. Річ у тім, шо літери і цифри там були не фарбою нанесені, там два шари пластику — білий внизу та чорний на горі. У чорному пластику робляться дірки, шо дістають до білого пластику. Так Нокіа зробила вічні клавіші, дивіться як чітко видно літери по стількох роках:
А от тримач сім-картки там хріновий і почав глючити, як і слот для картки microSD, шо періодично відмовлявся її впізнавати. Також в гумових клавішах збоку — регулятор звуку, увімкнення, камера — вся гума стерлася, і тепер там самі дірки, де треба нігтем або голкою тягнутися до голого вимикача. Я дозволю собі не показувати це з поваги до честі покійного.
Словом, відмова від механічних кнопок — це, напевно, правильний крок еволюції, хоча саме ці кнопки, які у мене відвалилися, в сучасних смартфонах теж механічні.
Батарейку міняв двічі, у 2013 році та в березні цього року. Останню батарейку мені надіслали без голограми Нокії (такої фірми-то не існує вже), і вона шось не надто довго тримає.
Поза тим, все працює, ніяка функція не глючить у цьому телефоні. Я вставив туди іншу сім-картку, і навіть стало можливим дзвонити з нього (чим я користувався, тестуючи функцію дзвінків у новому телефоні).
2. Зарядка
Зарядка — найслабша деталь у цьому телефоні. Там дуже тонкий кабель, який легко гнеться і перестає розпізнаватися телефоном. Знали б ви, які танці з бубном доводиться робити, шоб телефон заряджатися почав. Обійдусь без фоток з поваги до покійного: хто мав Нокію, той знає, про шо я.
Словом, слава microUSB!
3. Зради під час купівлі
До чого я звик, а до чого ні порівняно з першими днями користування?
— Звіт про доставку SMS. Схоже, усі виробники телефонів ховають його так, шоб відразу не знайшов. Він там є, у спеціальному табі «звіти». Повідомляти про звіт вібрацією, як у попередньому телефоні (Motorola T190), або як у сучасному (хороші рішення таки рано чи пізно повертаються), в принципі необов’язково: можна періодично заглядати в той таб;
— Я писав «вмикається і вимикається телефон не кнопкою завершення дзвінка, а спеціальною кнопочкою, що знаходиться на верхньому торці телефона. При цьому її надійно захистили від випадкового натиснення, тож натиснути на цю кнопочку не так просто і теж доводиться використовувати ніготь. Я б все-таки волів, аби телефон вмикався/вимикався довгим натисненням кнопки завершення дзвінка.» Я-то звик до цієї зради, але підписуюсь під нею і сьогодні. В сучасних смартфонах кнопок нема, тому це невдале рішення перенесли до них. Дарма: вимкнення-увімкнення довгим натисненням кнопки Home було б ок, і на одну кнопку було б менше;
— «Клавіатура блокується нетривіальною комбінацією клавіш «ліва кнопка вибору+зірочка», тоді як я звик довго утримувати зірочку «*» або ґратку «#». Хоча це не смертельно. Шкода тільки, що немає можливості змінити цю дефолтову комбінацію.» Це зайобувало протягом усього часу користування, так і не звик;
— «Якщо я змінив мову вводу, коли писав sms, то ця зміна автоматично запам’ятовується на весь телефон. Це незручно, бо я міг писати sms українською, а контакти у мене всі латиницею, і в телефонній книзі нема можливості змінити мову.» Саме через це я був одним із тих динозаврів, шо продовжував писати смски транслітом, коли у всіх вже були андроїди-айфони. Хто пам’ятає ці часи? Колись трансліт у смсках був чимось універсальним, а кирилиця — рідкістю;
— „І, нарешті, найбільше розчарування: телефон не бачить контактів, які записані на сім-картці. Він вимагає спеціальної функції «копіювати контакти SIM в пам’ять телефона», і аж тоді можна отримати до них доступ. Відповідно, нові контакти не можна записати відразу на sim, а треба виконати ідіотську функцію «записати контакти на SIM».“ Усі контакти записував на телефон. Може, і добре, шо не записував на SIM: по-перше, старий телефон не розпізнавав картку, а новий вимагав microSIM, при чому обрізати саме мою картку було радше неможливо, бо у неї контакт був майже по всій поверхні картки, невідомо, де безпечно відрізати. Крім того, при зміні країн я міняв сім-картки, і недобре було б лишитися без контактів. Словом, як на ті часи збереження контактів на телефоні — правильний крок. Тепер це зроблено набагато зручніше, вирішено проблеми міграції не тільки карток, а й телефонів (їх стали частіше міняти). Словом, оце єдина зрада, як точно не зрада.
4. Як я користувався телефоном
Незважаючи на свій вік, це зовсім не тупий телефон. Там є Google Maps та навігатор від Дойче Бана, наприклад, бравзер Opera Mobile, музичний плеєр і навіть Putty, якою я свого часу піднімав у потязі сервери, шо впали.
А от камера в ньому ну дуже паскудна, майже не користувався з нею.
Крім очевидного, я телефон використовував для:
— перевірки Wi-Fi-я перед тим, як зробити це на компі;
— Google Maps без GPS-а. Розташування він визначає за ідентифікаторами базових станцій, з який телефон тягне мобільний зв’язок. Знаючи координати базових станцій, легко приблизно оцінити розташування телефона. Чим більше базових станцій у околиці, тим точніше. За моїм досвідом, на селі похибка була від 800 м до 4 км, у міста — 80–200 м, в середньому 100 м. Точність GPS-а (без калібрування на Wi-Fi мережі) 15-20 м, я нагадаю.
У німецьких детективах часто показують, як поліція слідкує за злочинцем за положенням його телефона, так там показують, ніби точність GPS-на. Це неправда, і хоча поліція і справді вміє знаходити людей за їх телефонами, треба розуміти, шо координати, які вони отримують — це коло радіусом від 100 м до 4-5 км. Цього ніде не розповідають, я дізнався це, користуючись моїм телефоном, і ділюся цим з вами.
5. За чим я буду сумувати?
За можливістю подивитися дату і час, без увімкнення екрану. За ось цією темною смужкою, яка не споживає батарею зовсім:
Якщо у вас виникло питання про вигоряння екрану, то ця смужка щохвилини «стрибає». З екраном нічого не сталося за роки.
6. Кінець
Писати «спочивай з миром» не буду, бо телефон загалом ще працює. Ймовірно, я буду його брати в поїздки як «emergency phone»: без сім-картки з нього можна набрати 112 (універсальний номер рятунку в Європі). Або для відвідання не надто безпечних криміногенних місць, де можуть пограбувати.
І тим не менш, напишу: дякую, Нокія. Спочивай з миром, і шкода, шо тебе більше нема.
