Totentanz, або про середньовічні комікси
Apr. 7th, 2016 10:10 amУ каплиці давнього монастиря у Фюсені висить великий живопис з текстами, схожий на комікси:

Це «Танок смерті» (Totentanz/Danse Macabre) — популярний колись у середньовічній Європі жанр живопису, де зображувалась смерть і демонструвалася ідея, шо смертні усі, незалежно від соціального стану.
Перше відоме таке зображення знаходилося на паризькому цвинтарі у 1425 році, в німецькомовному просторі міста, де є відомі зображення танку мертвих, це Базель (1440 рік) Любек (1460 рік). Танок мертвих у Фюсені походить з 1602 року та є найстарішим у Баварії.

Sagt ja, sagt nein, getanzt muss sein [Можна так і ні казати, мусиш танцювати]
Автор (Якоб Гілєлер) показує, як смерть приходить до всіх: до Папи, до кайзера, до єпископа, до князя, до княгині, до абата, до юнкера, до аристократки, до священика, до чиновника, до лікаря, до продавця, до лихваря, до ресторатора, до селянина, до відьми, до гравця, до дівчини, до дитини.

Нарешті, останнім автор вбиває себе і малює, як смерть приходить до нього. Цікаво, як це пропустила жорстка середньовічна цензура? Чи в них просто не було вибору, треба ж хоч шось дозволити?
А ось інший приклад коміксів, житіє якогось святого:

Ось тут, де реально тяжко розібрати підписи через фрактурний шрифт, а музей міста Фюсена полінувався зробити підписи:

Як якісь моралісти вам скажуть, шо раніше були «скрєпи» без Голівуду і коміксів, тикніть їм цими фотками.

Це «Танок смерті» (Totentanz/Danse Macabre) — популярний колись у середньовічній Європі жанр живопису, де зображувалась смерть і демонструвалася ідея, шо смертні усі, незалежно від соціального стану.
Перше відоме таке зображення знаходилося на паризькому цвинтарі у 1425 році, в німецькомовному просторі міста, де є відомі зображення танку мертвих, це Базель (1440 рік) Любек (1460 рік). Танок мертвих у Фюсені походить з 1602 року та є найстарішим у Баварії.

Sagt ja, sagt nein, getanzt muss sein [Можна так і ні казати, мусиш танцювати]
Автор (Якоб Гілєлер) показує, як смерть приходить до всіх: до Папи, до кайзера, до єпископа, до князя, до княгині, до абата, до юнкера, до аристократки, до священика, до чиновника, до лікаря, до продавця, до лихваря, до ресторатора, до селянина, до відьми, до гравця, до дівчини, до дитини.

Нарешті, останнім автор вбиває себе і малює, як смерть приходить до нього. Цікаво, як це пропустила жорстка середньовічна цензура? Чи в них просто не було вибору, треба ж хоч шось дозволити?
А ось інший приклад коміксів, житіє якогось святого:

Ось тут, де реально тяжко розібрати підписи через фрактурний шрифт, а музей міста Фюсена полінувався зробити підписи:

Як якісь моралісти вам скажуть, шо раніше були «скрєпи» без Голівуду і коміксів, тикніть їм цими фотками.