Словенія і околиці І: підсумок

Який може бути підсумок, якщо я ще нічого не написав? Річ у тім, що формат моїх постів дещо зміниться: спершу я буду писати підсумкові пости, а потім, якщо прийде натхнення — більш детальні по кожному місцю. Немає сенсу вивалювати читачам сотні фоток, оскільки голова перевантажується, і більшість із фоток просто скроллиться, такого я дійшов висновку.

1. Ґрац (Graz)
Столиця Стирії, словенською Ґрадец, шо важливо, бо місто оригінально засноване альпійськими слов’янами, а австрійська назва — адаптація слов’янського «град» (фортеця, в ранньому Середньовіччі — синонім міста), шо є то само, шо германське «бурґ».

Друге місто Австрії, шо можна назвати гарним (перше це Зальцбурґ, а Відень я вважаю пшонка-стайлом, вибачте).


Рентґенолог, гінекологиня. Вас ніколи не дивувало, шо жіночий лікар називається в чоловічому роді? У Ґраці виправили проблему:

А ви ходите до гінеколога чи гінекологині? Тіки чоловіків прошу не петросянити в коментах.

Початок пішохідної зони, кінець пішохідної зони. Іншими словами, тут знаходиться квант пішохідної зони:


2. Марібор (Maribor)
Австрійці його називають Марбурґом, але Марбурґ — це місто в Гесені, так шо не треба тут хуйні. Німецьку тут знають ліпше, ніж англійську, до речі, особливо старше покоління. Всього година їзди з Ґраца, тому багато місцевих там працює. «Але ж це цілу годину їхати на роботу, геморно»,— сказав мені один з місцевих. Ну, я йому не розповів, шо таке справді геморно, шо таке постояти 6 годин на польсько-українському кордоні, і навіть якщо цей кордон зникне, а Краків зі Львовом буде з’єднувати швидкісний автобан, це все одно буде 4 години в один бік: і помріяти не можна, шоб їздити на роботу в сусідню країну, а повертатися щодня додому.

Словенія дуже автомобілізована, і шоб вони там на свою країну не нарікали, мають добрі дороги, шоб по них їздити.


Звісно, зі стоянкою в районах хрущовок проблема, тому буває і так:




Але це радше виняток, загалом тут порядок, це не Сицилія. Шоб ви розуміли, у 96-тисячному не найбагатшому місті є шестиповерхова стоянка:


Яку охороняє Ісус, як же без нього:


Все просто:


2а. Дорога
У Словенії паливо на всіх заправках коштує однаково — 1,02 євра/л. У Австрії різниця може бути десь від 0,95 до 1,10, тобто місцями дешевше, ніж у Словенії, місцями дорожче, треба пильнувати.

Кава у »реставрації« теж коштує чомусь однаково скрізь — 1,30 євра. Зате еспресо вам наллють скрізь італійської якості, Словенію можна додавати у список країн з дуже доброю кавою:


Знаки у Словенії в цілому добрі, простежується австрійський вплив, але в чомусь навіть ліпше, ніж Австрія. Наприклад, традиція у місті вішати знаки над світлофором — це дуже круто. І горизонтальні світлофори, шо дублюють вертикальні (але не замінюють їх, шо важливо для дальтоніків), мені подобаються:


3. Птуй (Ptuj)
Законослухняний бюрґер noddeat законослухняно запаркувався у навмисно виділеному місці, законослухняно прочитав на знаку, що стоянку треба оплатити і закослухняно попрямував до автомата, шо законослухняно згодувати йому законослухняно зароблені працею гроші. А паркомат виявився зачинений на замок!

— Ееее-екск’юзмі, а де у вас можна сплатити за стоянку?
— У автоматі, Sir!
— Ееее-екск’юзмі, але автомат зачинений на замок!
— А, тоді no pay.
— Сенк’ю, сенк’ю вері мач, ме’ем!

24/25 грудня у Словенії Різдво, а 26-го — день незалежності. У зв’язку з чим у всіх містах на Різдво висять національні прапори. У згорнутому вигляді прапор Словенії виглядає ідентично до прапору РФ, тому це у зв’язку з відомими подіями викликає стрьомні враження. Нє, тут військ РФ нема, справді:


А, ось вам панорамне фото замку (клікається), а то ви думаєте, шо я тільки каналізаційні люки фоткаю:


3а. Дорога
У Словенії заправки електроавтівок знаходяться на заправках автобанів, там, де вода і повітря:


І це не каргозаправки, люди реально ними користуються, на автобані. Однією з причин є малий розмір країни, де 200 км електробаку цілком вистачає на щоденні потреби, але все одно shame on you, Germany (і не тільки):


4. Любляна (Ljubljana)
Столиця країни.


У гарну погоду звідти видно Альпи:


Парадоксально, але я жодного разу не бачив поліції у всій країні (яку проїхав реальну всю). Вперше і востаннє, де таки побачив, це головний майдан(чик) міста, де діти зустрічалися з Дідом Морозом (він у Словенії існує паралельно зі Святим Миколаєм, являючись його іпостассю, ггг).

Але чи значить, шо тут нема злочинності? Ну, насильницької нема, але загалом гараж у Любляні виглядає так:


Ні, він не зачинений:

Найбільш круто оформлену різдвяно-новорічну вулицю ever я бачив саме в Любляні. Це, курва, просто геніально:


4а. Різне
В плані їжі Словенія запозичила все найліпше з усіх своїх сусідів. В кого вони запозичили олів’є, я не знаю, але цей новий рік я зустрів по класиці:


А, іще я писав, шо балканський пршут — це то само, шо італійське прошутто. Етимологічно-то то само, але на смак таки є різниця. Словенський пршут ближчий до балканського.

У словенській мові дуже багато слів німецького походження, почнемо з того, шо «так» буде «ja». Тобто, на слух ця мова сприймається трохи як сербська, трохи як чеська, але при цьому вони періодично кажуть «ja, ja», як німці чи австрійці, шо висаджує. Якби я не знав про це, я б сказав, шо це якісь серби сильно довго жили у Австрії.

5. Подґрад (Podgrad)
Передмістя Любляни, де я ночував. На цій фермі, дорога до якої була позначена знаком «вдягніть снігові ланцюги». На щастя, снігу не було:


Місце шикарне тим, шо в туманні дні тут туману або не було, або був мінімальний.


6. Лоґарська долина (Logarska dolina)
Саме тут я загубив документи, тому відвідини довелось відкласти, шкода. Ось вам фото замерзлого водоспаду — єдине, шо я зняв:


7. Нова Ґоріца (Nova Gorica)
З усіх країн, шо пережили авторитаризм між 1945 і 1990 роками, Словенія є найменше зіпсована тоталітарною архітектурою. Тут візуально майже відсутній совок. Чому? Бо навіть багатоповерхівки (які тут нахуй не всралися, але так вже будували) будували з похилим дахом. Це шось неймовірне:


Можливо, близькість Італії та менша залізність завіси у Югославії була причиною того, шо тутешні архітектори не могли просто взяти і зробити гімно.


7а. Словенсько-італійський кордон
Це був мій десятитисячний кадр — кордон з Італією:


Колись Ґоріція (словенською — Ґоріца або Стара Ґоріца) та Нова Ґоріца були єдиним містом. У 1947 році кордон між Югославією та Італією пройшов просто біля головного вокзалу міста. Вокзал відійшов Словенії, а та частина міста, на яку він виходив — Італії. Таким чином, новоутворене місто Нова Ґоріца стало єдиним у світі, чий вокзал не мав прямого виходу до цього міста.

Прикордонний паркан і досі існує, у 2004 році (вступ Словенії до ЄУ) болгарками спиляли його тільки на привокзальній площі.


8. Ґоріція (Gorizia)
Словенською Ґоріца, і, як у випадку Ґраца, італійська назва є адаптацією словенського оригіналу. Те, шо це таки італійське місто, говорить оливкове дерево як вулична прикраса:


Далі буде

Добрий Ґьорінґ (Der gute Göring)

Ґьорінґ міг би бути настільки ж відомим і шанованим, як Оскар Шіндлер, якби його прізвище було не Ґьорінґ і якби він не був братом людині, яку Нюрнберзький трибунал засудив на смерть через повішення за злочини проти людяності.

Йдеться про Альберта Ґьорінґа. Він від початку був проти ідей націонал-соціалізму свого брата і, користуючись своїм прізвищем, організовував багатьом жертвам режиму підробні паспорти, а то й рятував їх від смерті, підписуючи звільнення своїм прізвищем — Ґьорінґ.

За це його дуже не любило ґестапо і, якби не багаторазова допомога його брата, давно би його повісило. Про це в Німеччині нещодавно зняли фільм під назвою «Добрий Ґьорінґ».

Його діяльність не була належним чином оцінена, але зате врятувала його спершу від Нюрнберзького трибуналу, а потім від чеського: багато людей, яким він допоміг, вступилися за нього.

Цей фільм привертає увагу не стільки до особи «доброго брата», скільки до часто поширеної ситуації, коли близькі члени родини опиняються по різні боки барикади, але, незважаючи на це, продовжують допомагати один одному.