Отож, ти їдеш у Швейцарію. Виходиш на станції Basel Badischer Bahnhof і не помічаєш підвоху: ну, у Швейцарії таблички в такому ж стилі на станціях, як у Німеччині:

Але потім звертаєш увагу на табло, позначення секторів, нумерацію колії: шрифти і таблички уже зовсім не швейцарські.

Внизу автомат Дойчебана і дойчебанівський смітник із сортуванням сміття на папір, пакунки, скло: його не переплутаєш ні з чим. Це точно Швейцарія?

Заспокоює типова німецька табличка з вказівником виходу, де написано «Митниця/Швейцарія»:

Жовта будка прикордонного контролю пояснює, шо таки ти у Швейцарії. В будці традиційно нікого нема: до 2009 року тут перевіряли документи. Тепер контроль тіки митний, про шо можна не паритися, якщо ви не везете понад 10’000 франків (10’000 євро — у зворотній бік) або наркотики.

Якщо везете, нічого страшного, просто вашу готівку тут зареєструють на ваше ім’я, а інфа про це піде в компетентні органи, що розслідують фінансування тероризму чи інших злочинів. Якщо ці гроші отримано легальним чином, паритися з цього приводу не треба.
Потім ви потрапляєте на вокзал, де висить німецьке табло. На табло — переважно німецькі міста Гамбурґ, Кьольн, Берлін, але теж є Цюрих. Очевидно, шо цей вокзал обслуговує переважно потяги з та до Німеччини:

І тут немає жодної згадки про швейцарську залізницю — лише каси Дойчебана:


Дайте мені подумати, я вгадаю з першого разу: це вокзал німецької залізниці у швейцарському місті Базель? Бінґо! До Другої Світової цей вокзал називався Basel DRB (Базель Дойче Райхсбан), і саме тому другий вокзал міста називається Basel SBB (Базель Швайцаріше Бундесбан):

А англійською мовою ці два вокзали називалися Basel German Station та Basel Swiss Station, відповідно.
Отже, Баденський вокзал є одним з небагатьох закордонних вокзалів Дойчебана (забігаючи наперед, інші знаходяться теж у Швейцарії, в кантоні Шафхаузен) і єдиний, якого обійшла залізнична реформа 90-х років, коли федеральну залізницю перетворили з державної установи на приватну компанію у власності уряду в статусі акціонерного товариства Deutsche Bahn AG. Відтак, Баденський вокзал яко єдиний вокзал ДБ є власністю Федеральної Республіки Німеччина, яку вона успадкувала з Великого Герцоґства Баден.
Принцип «понти дорожчі за гроші» діяв тоді: розмір і багатство вокзалу явно неспівмірні з (тоді набагато меншим, але і зараз теж малим) об’ємом руху потягів. Навіть у столиці Бадена вокзал був менший за розміром. Але баденці хотіли вразити швейцарців потужністю німецького генію. Ну шо, сказати, навіть через 100 років це вражає:

Ви можете уявити рівень зради, аж сльози течуть, якби УЗ збудувала такий вокзал у Перемишлі? І зради тоді було багато, тим не менш, будівництво було здійснено:

І тут виникає питання: а нахуя? Річ у тім, шо Базель і Шафхаузен є єдиними містами у північно-західній Швейцарії, який знаходяться з обох боків Рейну, врізаючись апендиксами у Німеччину. Аніж будувати лінію в обхід (де ше й на додаток гірський рельєф) Бадену було простіше домовитись зі швейцарцями, шо залізнична лінія вздовж Рейну проходитиме повз швейцарську територію, взамін швейцарці отримували додаткове сполучення для себе всередині країни плюс можливість їздити у Німеччину.
Базель виділив землю під вокзал, і було домовлено, шо платформи будуть вважатися німецькою митною територією (але не територією Німеччини!). Таким чином, людина, шо робить пересадку на цьому вокзалі, формально не покидатиме Німеччини (якщо не захоче посидіти в залі очікування, звісно). Німецька поліція і армія теж отримали право перебувати на коліях цього вокзалу, до будки з паспортним контролем. Існує історія, як перевозили одного в’язня до суду в місті Льоррах (Lörrach, справа вгорі на мапі), для чого треба було пересісти на цьому вокзалі. Він з’їбався на швейцарську територію, а тамтова поліція сказала, шо перед швейцарським законом в’язень чистий, і відпустила його. З того часу в’язнів стали перевозити лише автомобілями:
Проблема виникла тільки під час Другої Світової, коли на вокзалі замайоріла свастика. Це викликало протести місцевих мешканців, які мало шо могли зробити. Через своє розташування вокзал став дуже важливим місцем зйобування з Рейху біженців, а також можливістю надіслати листа за кордон без доступу німецької цензури: на вокзалі стояли скриньки швейцарської пошти, які нацисти не могли відчинити.

Шо зараз? Зараз на вокзалі приймають і франки, і євра, при чому якщо в автоматі на коліях (німецька територія) курс 1,20, то в автоматі на вокзалі він 1:1, а в місцевих кафе і магазинах — 1,05 (реальний курс 1,08).
Баденський вокзал і досі є важливою вузловою станцією німецької залізниці, через шо Базель яко єдине місто свого розміру має аж дві зупинки німецьких експресів: на цьому вокзалі та на центральному.
І це ше не все: у Базелі є вокзал і з французьким сектором, про нього буде далі.

Але потім звертаєш увагу на табло, позначення секторів, нумерацію колії: шрифти і таблички уже зовсім не швейцарські.

Внизу автомат Дойчебана і дойчебанівський смітник із сортуванням сміття на папір, пакунки, скло: його не переплутаєш ні з чим. Це точно Швейцарія?

Заспокоює типова німецька табличка з вказівником виходу, де написано «Митниця/Швейцарія»:

Жовта будка прикордонного контролю пояснює, шо таки ти у Швейцарії. В будці традиційно нікого нема: до 2009 року тут перевіряли документи. Тепер контроль тіки митний, про шо можна не паритися, якщо ви не везете понад 10’000 франків (10’000 євро — у зворотній бік) або наркотики.

Якщо везете, нічого страшного, просто вашу готівку тут зареєструють на ваше ім’я, а інфа про це піде в компетентні органи, що розслідують фінансування тероризму чи інших злочинів. Якщо ці гроші отримано легальним чином, паритися з цього приводу не треба.
Потім ви потрапляєте на вокзал, де висить німецьке табло. На табло — переважно німецькі міста Гамбурґ, Кьольн, Берлін, але теж є Цюрих. Очевидно, шо цей вокзал обслуговує переважно потяги з та до Німеччини:

І тут немає жодної згадки про швейцарську залізницю — лише каси Дойчебана:


Дайте мені подумати, я вгадаю з першого разу: це вокзал німецької залізниці у швейцарському місті Базель? Бінґо! До Другої Світової цей вокзал називався Basel DRB (Базель Дойче Райхсбан), і саме тому другий вокзал міста називається Basel SBB (Базель Швайцаріше Бундесбан):

А англійською мовою ці два вокзали називалися Basel German Station та Basel Swiss Station, відповідно.
Отже, Баденський вокзал є одним з небагатьох закордонних вокзалів Дойчебана (забігаючи наперед, інші знаходяться теж у Швейцарії, в кантоні Шафхаузен) і єдиний, якого обійшла залізнична реформа 90-х років, коли федеральну залізницю перетворили з державної установи на приватну компанію у власності уряду в статусі акціонерного товариства Deutsche Bahn AG. Відтак, Баденський вокзал яко єдиний вокзал ДБ є власністю Федеральної Республіки Німеччина, яку вона успадкувала з Великого Герцоґства Баден.
Принцип «понти дорожчі за гроші» діяв тоді: розмір і багатство вокзалу явно неспівмірні з (тоді набагато меншим, але і зараз теж малим) об’ємом руху потягів. Навіть у столиці Бадена вокзал був менший за розміром. Але баденці хотіли вразити швейцарців потужністю німецького генію. Ну шо, сказати, навіть через 100 років це вражає:

Ви можете уявити рівень зради, аж сльози течуть, якби УЗ збудувала такий вокзал у Перемишлі? І зради тоді було багато, тим не менш, будівництво було здійснено:

І тут виникає питання: а нахуя? Річ у тім, шо Базель і Шафхаузен є єдиними містами у північно-західній Швейцарії, який знаходяться з обох боків Рейну, врізаючись апендиксами у Німеччину. Аніж будувати лінію в обхід (де ше й на додаток гірський рельєф) Бадену було простіше домовитись зі швейцарцями, шо залізнична лінія вздовж Рейну проходитиме повз швейцарську територію, взамін швейцарці отримували додаткове сполучення для себе всередині країни плюс можливість їздити у Німеччину.
Базель виділив землю під вокзал, і було домовлено, шо платформи будуть вважатися німецькою митною територією (але не територією Німеччини!). Таким чином, людина, шо робить пересадку на цьому вокзалі, формально не покидатиме Німеччини (якщо не захоче посидіти в залі очікування, звісно). Німецька поліція і армія теж отримали право перебувати на коліях цього вокзалу, до будки з паспортним контролем. Існує історія, як перевозили одного в’язня до суду в місті Льоррах (Lörrach, справа вгорі на мапі), для чого треба було пересісти на цьому вокзалі. Він з’їбався на швейцарську територію, а тамтова поліція сказала, шо перед швейцарським законом в’язень чистий, і відпустила його. З того часу в’язнів стали перевозити лише автомобілями:
Проблема виникла тільки під час Другої Світової, коли на вокзалі замайоріла свастика. Це викликало протести місцевих мешканців, які мало шо могли зробити. Через своє розташування вокзал став дуже важливим місцем зйобування з Рейху біженців, а також можливістю надіслати листа за кордон без доступу німецької цензури: на вокзалі стояли скриньки швейцарської пошти, які нацисти не могли відчинити.

Шо зараз? Зараз на вокзалі приймають і франки, і євра, при чому якщо в автоматі на коліях (німецька територія) курс 1,20, то в автоматі на вокзалі він 1:1, а в місцевих кафе і магазинах — 1,05 (реальний курс 1,08).
Баденський вокзал і досі є важливою вузловою станцією німецької залізниці, через шо Базель яко єдине місто свого розміру має аж дві зупинки німецьких експресів: на цьому вокзалі та на центральному.
І це ше не все: у Базелі є вокзал і з французьким сектором, про нього буде далі.