Базель-Місто і Базель-Село — як формувалася швейцарська демократія (Basel-Stadt und Basel-Land)

Більшість швейцарських кантонів складаються з якогось великого міста та маленьких містечок і сіл навколо нього. Унікальним у цьому є Базель, який колись теж  був таким кантоном, аж поки село не оголосило війну місту і в 1833 році відділилося від нього. Так кантон Базель поділився на два напівкантони — Базель-Місто і Базель-Село, яке швейцарською німецькою також (неофіційно) називається Базель-Околиця (Baselbiet).

Чому вона так називається, видно з мапи:


Чому так сталося? Після Реформації Базель перестав бути єпископством (воно переїхало на північ, до Фрайбурґа) і став більш-менш світською країною, шо керувалася радою війтів (фоґтів). Кріпацтво у Базелі було скасоване аж у 1790 році, що дуже пізно за швейцарськими мірками. Французька революція призвела до посилення демократичних настроїв і перебудови усієї конфедерації на французький кшалт, і.е. аристократів поступово позбавляли їх привілеїв, а село і місто в Базелі були формально урівняні.

Однак, аристократія не хотіла давати прав «бидлу» і поступово згортала права і привілеї селу. Ліберальне село і консервативне місто: дивно, так? Але саме це мало місце у Базелі та кінець кінцем у 1832 році призвело до війни та введення військ конфедерації до Базеля. Це була, напевно, одна з останніх війн у історії Швейцарії, а закінчилася вона політичним чином: у містечках і селах почали проводити референдуми, де люди підтримували відділення від Базеля. Врешті решт це скінчилося проголошенням нового кантона Baselland (Базель-Село). Оскільки Швейцарія була переважно сільською країною, у парламенті (Tagsatzung) ліберальна сільська більшість підтримала відділення та проголосувала за виведення військ.

Кантони розійшлися, відтак, відносно мирно, але з умовою можливого об’єднання у майбутньому. Спроби цього неодноразово були в 20 столітті, але відхилялися. Запис про об’єнання зник із конституції Міста у 2005 році, а з конституції Села — у 1984 році. Останній референдум про об’єднання відбувся у 2014 році, Місто проголосувало 55% за, Село — 68% проти: жоден з муніципалітетів, шо входить до Села, не підтримав об’єднання.

Агітація супротивників об’єднання Pro Baselbiet, Новий Цюрихський Часопис, 09/2014

У той час, як причини, що призвели до роз’єднання, зникли, Базель-Село уже побудувало нову ідентичність на незалежності від Міста, тому об’єднання у майбутньому мені видається неможливим. Достатньо подивитися на їх герби:

Зліва — Місто, справа — Село. Ріг, розвернутий у протилежний бік, символізує незалежність від Базеля.

Напівкантони
Після поділу у нових двох кантонів лишився один голос на двох у федеральному парламенті, де застосовується принцип подвійної більшості: більшість людей (нижня палата) та більшість кантонів (верхня палата). Логіка тут така, шо в кожному кантоні «своя атмосфера» і свої політичні бажання, а тому подвійна більшість гарантує, шо більш населені кантони не будуть керувати менш населеними.

Розділення кантонів призводить у цій ситуації до того, шо кантони стають напівкантонами, тобто мають лише 1/2 голосу. Таких напівкантонів у Швейцарії шість:
— Базель-Місто і Базель-Село, поділили кантон Базель у 1833 році;
— Аппенцель-Аусерроден і Аппенцель-Іннерроден, поділили кантон Аппенцель у 1597 році внаслідок Реформації на католицький і реформований напівкантони;
— Обвальден і Нідвальден. Кантон-засновник першої конфедерції (1291 рік) Унтервальден ніколи не розпадався, Унтервальден об Вальд (Обвальден) та Унтервальден нід Вальд (Нідвальден) від початку увійшли до конфедерації як єдиний кантон, що складається з двох країн, підписавши угоду разом з кантонами Урі та Швіц. Тому від початку існування конфедерації у них один голос на двох був.

У нинішній конституції термін «напівкантони» більше не вживається, лише зазначається, що вищеперераховані шість кантонів мають півголосу у Федеральній Раді. В усьому іншому права напівкантонів ідентичні до прав повних кантонів.

І хвилинка лінгвістики:
Неофіційна назва Базель-Околиця (Базельбіт) вживається як, по-перше, самоназва мешканців Села — «базельбітці», по-друге, як прикметник у назвах традиційних страв регіону (aka «базельбітське пиво» тощо).

Базельбітське пиво

Кантон на початку називався Базель-Село (Baselland), а зараз він офіційно називається Базель-Сільська Місцевість (німецькою Basel-Landschaft, французькою Bâle-Campagne, італійською Basilea Campagna, англійською неофіційно Basel-Country). Через відсутність нормального слова на позначення сільської місцевості в українській мові доцільно перекладати назву як Базель-Село.

Швейцарський пивасик

— У Швейцарії непогане пиво, єдине шо дороге. Я не очікував баварських цін (від 60 центів за пляшку 0,5 доброго пива), але я теж не звик платити 3 євра за 0,33 л;
— взагалі, швейцарці п’ють переважно 0,33, перевірено у німецькомовних та італійськомовних кантонах. Як у Бельгії, тільки там міцність пива 6–8%, у той час як швейцарське пиво має стандартну німецьку міцність 4-5%;
— загалом, усі сорти пива доступні — пшеничне, верхнього та нижнього ферментування — скаржитись на вибір не доводиться;
— у типовому магазинчику з напоями продається як місцеве, так і пиво з усіх країн Європи включно з польським гамном Tyskie. Це все-таки чудово, у Баварії іноземне пиво — це з Гамбурґа чи Ростока;
— закону про чистоту інгредієнтів у країні нема, але більшість виробників його добровільно дотримуються, тобто — ніякого цукру в пиві. Das finde ich gut;
— швейцарці виступають більше по вину, ні по пиву, а тому продається воно по одній пляшці, 0,33. Баварської традиції купувати все ящиками немає, максимум шо побачиш — це набір «метр пива» з 10 пляшок різних сортів.

А тепер трохи рецензії.

1. Unser Bier (Наше Пиво). Напевно, найбільша броварня Базеля, робить десяток сортів пива. Я спробував ось це:


Це шось типу елю:


Пляшка типу «бюґель» 0,5 л не сильно популярна у Швейцарії.

І ось це — «гарбузяне пиво»:


Воно непогане, але гарбузяний сік там відчувається більше, ніж пиво. У Баварії цей напій назвали би радлєром, а не пивом. А так — жодних претензій, пити можна.

Bier von hier statt Bier von dort (пиво звідси замість пива звідти) — так рекламує броварня Наше Пиво, чому ви маєте платити 3,5 франка (3,2 EUR) за пляшку:


2. Мак-Ьулі — іше один ель, теж з Базеля, зварений з ірландських дріжджів:


Схоже, елі дуже популярні в Швейцарії: вони ніби як класичне світле нижнього бродіння, але більш м’які на смак.

3. Базельбітське пиво. Трохи локально-патріотичне, з фоткою краєвидів кантону Базель-Село, гербом, гаслом «одна крапля домівки» на місцевому діалекті:

E Schluck Häimet = Ein Schluck Heimat

Ну і кришка теж відповідна:

Герб Базельбіта

Смак? У Баварії це називають сільським пивом (Landbier), тобто етикетка не бреше, іще його називаються «підвальне пиво» (Kellerbier), натякаючи на варіння традиційним методом у підвалі, без холодильника. Нижнє нефільтроване пиво світло-коричневого кольору, прозоре, м’яке.

Єдиний мінус: таке пиво не п’ють по 0,33, таке пиво — це шоб пролетар в п’ятницю бахнув добре після роботи. Тут же традиційне народне пиво подають як шось трохи елітнувате.

Який висновок? На Базельщині добре пиво, але недешеве. Затарюватися, шоб везти його додому, не треба, але спробувати для втіхи рецепторів варто.