А в нас страйк листонош закінчився
Jul. 10th, 2015 10:10 amШоб ви зрозуміли, чому в Німеччині такий повільний прогрес: у цій країні надійніше надіслати паперового листа, ніж електронного. Перший гарантовано дійде, а другий може загубитися у нетрях папки Spam через криві налаштування фільтрів. Власне, нещодавно саме в цьому я переконався.
Але листоноші іноді страйкують, шо і сталося нещодавно (а страйк пошти автоматично означає зупинку як пошти, так і DHL, який тут є її підрозділом). Моя посилка застрягла десь у Нижній Франконії, я думав, шо їй пизда. Але ні: у понеділок страйк закінчився, і все, шо не доставлено, швидко пішло розлітатися. Через пару днів моя посилка прилетіла в Байройт:

У нормальний час доставка будь-чого по країні триває 2 робочих дні. І хоча DHL не повідомляю точного часу доставки, я за цей час уже можу з великою точністю спрогнозувати, коли саме і о котрій годині листоноша подзвонить у двері.
До речі, за останні пару років ціна листа зросла з 55 центів до 62. І, судячи з того, шо домовилися про індексацію зарплат листоноші, зросте у найближчому часі ще. Протестувати проти підвищення цін у Німеччині не прийнято: ніхто не протестує проти ґравітаційного поля Землі чи проти надто високої температури. Ніхто не протестує проти підвищення цін, бо зарплати занизькі, люди протестують за підвищення зарплат, бо ціни на все зросли. У таких страйках завжди юзаються два арґументи, якими тиснуть на роботодавця — інфляція і підвищення зарплат у інших секторах економіки.
Мені здається, це шось, шо дуже важливо для розвитку країни. За опитуванням, дві третини німців поставилися з розумінням до страйку, незважаючи на зупинку одного з найбільш важливих сервісів у країні. А тепер уявіть собі, шо Київський метрополітен зупиняється на три дні через страйк машиністів, які хотять собі вищу зарплатню. Як ви гадаєте, скільки відсотків людей поставиться з розумінням?
Але листоноші іноді страйкують, шо і сталося нещодавно (а страйк пошти автоматично означає зупинку як пошти, так і DHL, який тут є її підрозділом). Моя посилка застрягла десь у Нижній Франконії, я думав, шо їй пизда. Але ні: у понеділок страйк закінчився, і все, шо не доставлено, швидко пішло розлітатися. Через пару днів моя посилка прилетіла в Байройт:
У нормальний час доставка будь-чого по країні триває 2 робочих дні. І хоча DHL не повідомляю точного часу доставки, я за цей час уже можу з великою точністю спрогнозувати, коли саме і о котрій годині листоноша подзвонить у двері.
До речі, за останні пару років ціна листа зросла з 55 центів до 62. І, судячи з того, шо домовилися про індексацію зарплат листоноші, зросте у найближчому часі ще. Протестувати проти підвищення цін у Німеччині не прийнято: ніхто не протестує проти ґравітаційного поля Землі чи проти надто високої температури. Ніхто не протестує проти підвищення цін, бо зарплати занизькі, люди протестують за підвищення зарплат, бо ціни на все зросли. У таких страйках завжди юзаються два арґументи, якими тиснуть на роботодавця — інфляція і підвищення зарплат у інших секторах економіки.
Мені здається, це шось, шо дуже важливо для розвитку країни. За опитуванням, дві третини німців поставилися з розумінням до страйку, незважаючи на зупинку одного з найбільш важливих сервісів у країні. А тепер уявіть собі, шо Київський метрополітен зупиняється на три дні через страйк машиністів, які хотять собі вищу зарплатню. Як ви гадаєте, скільки відсотків людей поставиться з розумінням?