Фінанси по неділях: Grexit

Цим терміном називають зараз можливий вихід Греції з Єврозони та перехід на драхму. Економісти пишуть, шо це був би найліпший сценарій вирішення грецької кризи, аргументуючи, шо завдяки девальвації драхми можна знизити зарплати усім грекам, що поліпшить фінанси бюджету (у Греції державний апарат дуже роздутий), а також зробить грецькі товари дешевшими, що поліпшить експорт.

Це ніби і правильно, але борг-то лишиться у єврах, та й усі заощадження на рахунках будуть у єврах. Перехід на драхму полягав би у друці її центральним банком. Далі центральний банк може видавати кредити банкам або купувати в них облігації боргу — все, шо я описував у пості «Як друкують гроші?»

Ясен перець, ніхто не поспішатиме переводити свої заощадження з єврів на драхми, хоча оскільки підприємці будуть отримувати кредити вже у драхмах, вони будуть видавати зарплати ними. Процес переходу на нову (стару) валюту буде поступовий, а тому лише частково може поліпшити фінанси. Власне, через це уряд, який дуже радикально на виборах багато чого обіцяв, уже не так оптимістично налаштований щодо «ґріксіту» та відкладає його.

Утім, мої розумування діють лише в умовно правовій державі, яка не може так просто взяти і впровадити контроль капіталу — те, шо Національний банк України робить з покер-фейсом, нікого ні про що не питаючи. Цілком ймовірно, шо центральний банк Греції вирішить примусово перевести усі євра на грецьких рахунках на драхми та впровадити обмеження на їх зняття.

Однак Греція, на відміну від України, не знаходиться у банківському концтаборі, виведення грошей з неї у будь-яку іншу країну Європи є миттєвим і безгеморойним. Тому ефективність таких заходів можна поставити під сумнів.

Євро як втрата суверенітету
Євроскептики (я маю на увазі скептики євра, не скептиків Європейської Унії) наводять цілком слушні аргументи проти монетарної унії: у часи кризи можливість або неможливість здійснювати власну монетарну політику грає часто фундаментальну роль. Ісландія 2008 року була у більшій жопі, ніж Греція, але девальвація власної валюти в тому числі допомогла їй виплутатися.

Більш конкретно, євро коштувало 86 ISK у 2007 році, у 2009 був пік 195 ISK/EUR, зараз курс коливається навколо 150 крон. Я думаю, десь так би було з Грецією, якби вона завжди мала драхму. Тут же тяжко прогнозувати, бо, як я написав вище, Grexit не означає, шо всі євра греків автоматично стануть драхмами.

Данія, наприклад,— єдина країна, шо є членом ERMII, але не збирається приймати євро. Себто, курс данської крони до євра жорстко зафіксований. ERMII дозволяє йому коливатися в межах ±15%, але Данія тримає його більш жорстко у межах ±2,25%. Себто, технічно данська крона — це то само, шо євро. Але якби сталася якась фінансова криза, Данія би вийшла з ERMII і відпустила курс, тобто, ця країна користується плюсами євра і разом з тим має можливість уникнути його мінусів. Усі інші країни вступали до ERMII лише для того, шоб через кілька років перейти на євро.

Як мандрівник я радше за євро і проти локальних тугриків, бо зайобуєшя туди-сюди міняти гроші. Але, але інтереси мешканців країни є вищими за інтереси туристів, нічого не зробиш.

Із хороших новин: Європейський Суд у Люксембурзі підтвердив, шо ЄЦБ може, якщо хоче, купувати облігації боргу країн-членів Єврозони. Проти цього була, зокрема, Німеччина, шо хоче, аби євро була такою собі дойчмаркою. Греції це не сильно допоможе, але іншим південним країнам — дуже навіть.

Чи експеримент з євром себе виправдає, чи все таки повернеться назад? Побачимо.