Бальцерс (Balzers) — найпівденніше місто у Князівстві Ліхтенштейн

Бальцерс треба відвідати тупо для того, шоб зрозуміти масштаби країни: не така вона вже й маленька, як на мапі видається. Крім того, у Бальцерсі знаходиться ще один вартий перегляду замок, і це є друга причина його відвідати. Третя причина — це прекрасні краєвиди.

Четверта причина: якщо ви заїжджаєте у країну, коли на півночі йде дощ, то можна фігачити до Бальцерса у сподіванні, шо дощ за той час закінчиться. Власне, це в моєму випадку була головна причина відвідання цього міста:


Домен Ліхтенштейна .li через особливість граматики дуже популярний у РФ. Не так ли?


Зупинка місцевої мережі автобусів. Хоч до країни і непросто дістатися на громадському транспорті, тут абсолютно можна переміщуватися без автомобіля:


Не забуваємо, шо ми в монархії. Вулиця Князя має бути. Ну, хоча б вулиці чинного князя нема, і то хліб:


Усі інші вулиці не потребують власних назв, ми ж на селі, кінець кінцем. «Провулочок» — от і вся адреса:


Так, я обіцяв не сміятися більше над любителями тищукілометрових країн, в яких свербить у дупі, шо така мала територія має суверенітет. І все ж не можу не продемонструвати місцеві виноградники, саркастично порівнюючи їх площу з площею виноградників самі знаєте, де:




А ось так захищають перехрестя від тих, хто хоче зупинитися просто на ньому (руху-то особливо немає, тож бажання таке є):


Ліхтенштейнці їздять чуть менш охайно, ніж прийнято в німецькомовних країнах, але дуже ввічливі та пропускають тебе в суцільному потоці, майже завжди.

Анрі Ґіза (Henri Guisan) — легендарний генерал, що зупинив Гітлера

У швейцарській армії найвище військове звання у мирний час — це «командувач збройних сил» (Korpskommandant/Commandant de corps). У час, коли є загроза війни, Федеральна Рада обирає генерала армії. Останнім генералом був з 1939 до 1945 року Анрі Ґіза, він вступив на посаду 30 серпня 1939 року, буквально за пару днів до початку війни.

2 вересня 1939 року Швейцарія мобілізувала 450 тисяч солдат. Нагадаю, в АТО зараз служать близько 50 тисяч солдат. Однак, країна була не сильно готова до війни, не маючи толком протитанкової оборони та маючи застарілу авіацію. Тому генерал планував пиздити Гітлера разом із французами, існував так званий план H. Однак, невдовзі німці захопили всю Францію, Швейцарія виявилась оточеною ворогами з усіх боків. Існування такої малої країни викликало лютий батхерт у імперців, тому нацистська Німеччина запланувала операцію «Ялинка». Цю операцію, однак, ніколи не було виконано.

Існують спекуляції на тему, чому, але нема сумнівів у тому, шо бойовий дух швейцарців був головною причиною, чому Гітлер опустив Швейцарію в своєму списку TODO на одне з останніх місць. Війна в горах з тими, хто люто не бажає здаватися, це завжди довготривала операція, приклади чому ви можете і самі згадати.

Однак, швейцарці під керівництвом генерала Ґіза не сиділи на місці. З 1940 року вони почали копати тунелі в горах, вибудовуючи фортифікаційну систему «національний редут» (Reduit National). Генерал розумів, шо в разі нападу рівнину доведеться лишити, тому Цюрих, Женеву, Базель тощо довелось би евакуювати до Альп.

Про цю систему фортифікацій ходять легенди, бо хоча багато з них відкрили публіці та перетворили на музеї, значна частина використовується і досі. По всьому периметру в горах були викопані бійниці з гарматами та усією амуніцією. Бійниці копалися з урахуванням доступу до альпійської питної води, усередині кожної бійниці був електрогенератор, ба навіть цілий польовий шпиталь. Ходять легенди також про цілі приховані аеропорти.

Додатково, заміновувалися усі шляхи, якими могли прийти німці. І зараз у Швейцарії негусто з автобанами, а тоді їх не було. Гірських доріг було небагато, тож у ключових містах в повітря висаджувалися мости і шляхопроводи.

Існували також спеціальні батальйони солдат-лижників, шо пострілами викликали снігові лавини.

Коротше, з одного боку, німці могли виставити мільйони гарматного м’яса. З іншого боку, тоді б у Гітлера більше не було ніяких інших справ, крім як колупатися в Альпах. Хтозна, як би пішов хід війни, якби у 1941 році він вирішив би «швидко» захопити Швейцарію, а потім вже рватися далі на схід.

Відкриття східного фронту означало для Швейцарії однозначний захист від нападу. Тим не менш, генерал Ґіза не припиняв розбудовувати Національний Редут, який у часи Холодної Війни спішно переобладнали на випадок ядерної війни...

Генерал помер у 1960 році. З оказії 100-річчя його народження швейцарське телебачення випустило ці документальні кадри: