![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Ліхтенштейн — це єдина у Європі конституційна монархія. Нє, країн, які мають короля (королеву) та номінально вважаються таким є чимало, але у всіх них монарх має роль дуже символічну, а де факто вони є республіками. Князівство Ліхтенштейн є монархією реальною: за конституцією джерелом влади є «князь і народ» (Ст. 2), народ обирає парламент і уряд, а князь виконує функції президента.
У Вадуці є обидві гілки влади — парламент і уряд, які представляють народ, та резиденція князя, що знаходиться в середньовічному замку: одному з небагатьох, який не є декорацією та використовується за прямим призначенням.
Перше, шо ти бачиш у Вадуці — це виноградники. Ліхтенштейн є дуже винною країною (на відміну від сусідів, які більше по пивасу), тут виноград росте на будь-якому вільному місці. При тому, шо більшість взагалі харчових продуктів імпортуються, вино у літенштейнців своє.
Замок князя знаходиться за старою феодальною традицією високо в горах:
Це мало як символічне значення (символ влади та ближчості до Бога), так і стратегічне (захист від ворогів). Утім, символічне значення, можливо, актуальне і досі. У 2003 році відбулася реформа конституції, що дещо збільшила повноваження князя: зокрема, він отримав право ветувати усі закони та право ветувати призначення суддів (будучи при цьому абсолютно непідсудним). Додатково у конституцію було вписано право народу оголосити недовіру князю та право скасувати монархію, але мені здається, шо ці пункти там лише для краси.
Табличка розповідає про всю княжу родину. У князя прізвище Ліхтенштейн (Ганс Адам ІІ фон унд цу Ліхтенштейн), дивно, правда?
Діти князя є принцами і принцесами, так само, як діти короля (зверніть увагу, шо у англійській та французькій мовах немає слова «князь» (німецькою Fürst), тому там такого розрізнення нема). Як я вже писав у статті «Галицький короледроч», немає ніякої принципової різниці між тим, як називається монарх, князем, царем чи королем.
Монархія в Ліхтенштейні базується на страху, що без батюшки-князя країні загрожує втрата суверенітету та її добробуту: за своєму економічною природою він не відрізняється від швейцарського кантону, але суверенітет дає ще додатковий бонус податкового раю, шо сильно впливає на зарплатні у країні та робить його багатшим за сусідів. Незважаючи на те, шо князь грає на цьому страху та маніпулює людьми, він загалом більш-менш турбується про свій народ, а за рівнем контролю над своїм урядом ліхтенштейнці виїбуть більшість так званих республік, хоча, треба визнати, референдуми у країні проводяться набагато рідше, ніж у Швейцарії (але частіше, ніж у Австрії): порівняйте сайт abstimmungen.li з gr.ch (вибори і референдуми в кантоні Ґраубюнден). Мовчу вже про те, шо мало де регіон з населенням 40 тисяч може похвастатися таким прямим контролем над центральним урядом і парламентом.
Замок князя можна подивитися лише зовні:
У 2003 році одним з аргументів голосувати за нову конституцію було, шо без князя туристи не приїдуть дивитися на цей замок. І справді, знаки «проїзд заборонено», «вхід заборонено», «паркування заборонено», «немає відвідування замку» дуже приваблюють туристів:
Утім, якщо чесно, я й неприватні замки радше не відвідую: там зазвичай якась унила експозиція, всі замки гарні тіки зовні.
А так красиво же:
Вид на Вадуц з замкової гори:
Рейн. Він є кордоном, так шо за ним Швейцарія:
Ліхтенштейнський автобус. Він їде до прикордонного австрійського містечка Фельдкірх:
Узагалі в мене склалося враження, шо місцевий народ більше нікуди, крім цього містечка, не їздить. Інакше як би їм вдалося зберегти кусок монархії часів Священної Римської Імперії тут у центрі Європи?
У Вадуці є обидві гілки влади — парламент і уряд, які представляють народ, та резиденція князя, що знаходиться в середньовічному замку: одному з небагатьох, який не є декорацією та використовується за прямим призначенням.
Перше, шо ти бачиш у Вадуці — це виноградники. Ліхтенштейн є дуже винною країною (на відміну від сусідів, які більше по пивасу), тут виноград росте на будь-якому вільному місці. При тому, шо більшість взагалі харчових продуктів імпортуються, вино у літенштейнців своє.
Замок князя знаходиться за старою феодальною традицією високо в горах:
Це мало як символічне значення (символ влади та ближчості до Бога), так і стратегічне (захист від ворогів). Утім, символічне значення, можливо, актуальне і досі. У 2003 році відбулася реформа конституції, що дещо збільшила повноваження князя: зокрема, він отримав право ветувати усі закони та право ветувати призначення суддів (будучи при цьому абсолютно непідсудним). Додатково у конституцію було вписано право народу оголосити недовіру князю та право скасувати монархію, але мені здається, шо ці пункти там лише для краси.
Табличка розповідає про всю княжу родину. У князя прізвище Ліхтенштейн (Ганс Адам ІІ фон унд цу Ліхтенштейн), дивно, правда?
Діти князя є принцами і принцесами, так само, як діти короля (зверніть увагу, шо у англійській та французькій мовах немає слова «князь» (німецькою Fürst), тому там такого розрізнення нема). Як я вже писав у статті «Галицький короледроч», немає ніякої принципової різниці між тим, як називається монарх, князем, царем чи королем.
Монархія в Ліхтенштейні базується на страху, що без батюшки-князя країні загрожує втрата суверенітету та її добробуту: за своєму економічною природою він не відрізняється від швейцарського кантону, але суверенітет дає ще додатковий бонус податкового раю, шо сильно впливає на зарплатні у країні та робить його багатшим за сусідів. Незважаючи на те, шо князь грає на цьому страху та маніпулює людьми, він загалом більш-менш турбується про свій народ, а за рівнем контролю над своїм урядом ліхтенштейнці виїбуть більшість так званих республік, хоча, треба визнати, референдуми у країні проводяться набагато рідше, ніж у Швейцарії (але частіше, ніж у Австрії): порівняйте сайт abstimmungen.li з gr.ch (вибори і референдуми в кантоні Ґраубюнден). Мовчу вже про те, шо мало де регіон з населенням 40 тисяч може похвастатися таким прямим контролем над центральним урядом і парламентом.
Замок князя можна подивитися лише зовні:
У 2003 році одним з аргументів голосувати за нову конституцію було, шо без князя туристи не приїдуть дивитися на цей замок. І справді, знаки «проїзд заборонено», «вхід заборонено», «паркування заборонено», «немає відвідування замку» дуже приваблюють туристів:
Утім, якщо чесно, я й неприватні замки радше не відвідую: там зазвичай якась унила експозиція, всі замки гарні тіки зовні.
А так красиво же:
Вид на Вадуц з замкової гори:
Рейн. Він є кордоном, так шо за ним Швейцарія:
Ліхтенштейнський автобус. Він їде до прикордонного австрійського містечка Фельдкірх:
Узагалі в мене склалося враження, шо місцевий народ більше нікуди, крім цього містечка, не їздить. Інакше як би їм вдалося зберегти кусок монархії часів Священної Римської Імперії тут у центрі Європи?
