noddeat

Маастріхт (нідерландською Maastricht, німецькою Maastricht, французькою Maastricht, англійською Maastricht) — це місто у єврорегіоні Рейн—Маас та столиця нідерландської провінції Лімбург:

Сміх сміхом, а Аахен нідерладською Акен, а французькою — Е-де-ля-Шапель. Льєж німецькою Люттіх, а нідерландською Люік. І тільки Маастріхт, шо знаходиться в цьому ж регіоні, називається у всіх мовах однаково:

Зона для куріння на станції. Як виявилось, це типово для всіх вокзалів у країні:

Зала очікування на платформі. Характерна фіча північної Європи, а в Німеччині відсутня. Хоча в Нідерландах тепліше:

Вокзал нідерландською називається станцією:

Синьо-жовті автомати нідерландської залізниці:

Коли виходиш з вокзалу, не лишається сумнівів, у якій ти країні:

А вокзал симпатичний:

Ширина велодоріжок теж не лишає сумнівів, у якій ти країні. Зверніть увагу, шо автомобільна стоянка знаходиться справа від велодоріжки: не слухайте ідіотів-урбаністів, які пропагують ідею, шо велосипедисти потребують «захисту» від автомобілів, а тому велодоріжку треба об’єднувати з тротуаром і розташовувати справа від стоянки. Ніхуя вони не потребують. Велосипед — це учасник дорожнього руху, а не тротуарно-парковочного:

Як і в Бельгії, у Нідерландах малюють стоп-лінію трикутничками для позначення, шо треба дати дорогу:

Пам’ятник:

Загалом, типова нідерландська атмосфера:

Де, як не в Нідерландах, шарять, як робити велостоянки:

Всі думали, шо я фоткаю машину, але ні: я звертаю увагу, шо там, де стоянка дозволена на тротуарі, місце для стоянки викладене окремою плиткою:

Дуже дивний спосіб дозволяти велосипедам рух «під цеглу» на односторонній вулиці. Знаки пишуть, шо вони діють тільки на машини та мотоцикли:

Велосипедно-пішохідний частково розвідний міст. Чомусь пішохідна частина не піднімається. Не вкурив, як то:

Тільки ця частина мосту піднімається для кораблів:

Коли я це фоткав, я подумав «о, молодці нідерландці, зобразили дівчину в штанях на світлофорі». Вдома вже я побачив, шо вона в мініспідниці та на паскудних підборах. А шкода: