Staatssekretär

Зі здивуванням дізнався, що заступник міністра у Російській Федерації називається «статс-секретарь», що є дещо спотвореною транскрипцією німецького «штатссекретер» (Staatssekretär) — «державний секретар».

А «госсекретарь» — це тіки в США, де літера «Ш» — це теж запозичення з німецького слова Staat.

Умом не понять.

Фоґтландія (Vogtland) I: Райхенбах (Reichenbach im Vogtland)

Фоґтландія, нагадую, це регіон, більшість території якого займає Фоґтландський район зі столицею у Пляуені, що в Саксонії. Однак історична Фоґтландія також займає прикордонні території Баварії та Тюрингії.

Слово «Vogt» українською перекладається як «війт» і походить з латинського (ad)vocatus, початкове значення якого не було пов’язане із юриспруденцією, а означало «охоронець», себто чувака зі шляхти, який контролював певну територію. Таким чином, назва Фоґтландія (латиною Terra advocatorum) сучасною українською мовою перекладається як Паханат (з посту про Пляуен).

Райхенбах (повна назва — Райхенбах у Фотґтландії) — то є друге за величиною місто у цьому регіоні, після Пляуена. Знаходиться він трошки південніше від Цвікау:


Вокзал 1845 року завеликий як для такого малого містечка. Це тому, шо Райхенбах був колись вузловою станцією, що сполучала Саксонію і Баварію (тоді це були дві країни в Німецькій Конфедерації):


У вокзалів Фоґтландії є одна фіча, якої нема в жодному іншому німецькомовному місті: головний вокзал тут називається верхнім (oberer Bahnhof), а вокзалів, що б називалися нижніми, немає. У Райхенбаха, в принципі, вокзал узагалі один, але він називається Верхнім:

Якщо ви наберете на bahn.de в формі пошуку станцій «ob Bf», ви побачите усі вокзали Фоґтландії.

Це цікаво, бо зазвичай у Німеччині (Австрії, Швейцарії) вокзали називаються або за назвою района, або за стороною світу (Південний, Східний тощо), або просто виділяють головний вокзал. У Фоґтландії це за рельєфом, а головний вокзал називається Верхнім — це і справді є найвища точка у місті, а це теж пов’язано з особливостями розташування залізничних ліній. Про це буде згодом.

Спускаємось до міста і бачимо правильний перехід для пішоходів:


Зазвичай такі острівці безпеки є капітальними, робляться з бетону і бруківки/плитки, але тут це явно зроблено на коліні з пластмаси: грошей в регіону небагато. Це я до того, шо у тому, шоб дбати про безпеку пішоходів, перше, шо треба — бажання.

Іноді замість острівця безпеки роблять зебру. В німецьких правилах зебра — це не хуйня якась, яку можна без зупинки проїхати, а вимога знизити швидкість і крутити головою на предмет наявності пішоходів з обох боків дороги:


Однак, дорожні служби стараються зебрами не зловживати, інакше всі почнуть їх ігнорувати. Острівець безпеки — це краще.

Школа:


Зупинка шкільного автобуса. На американському континенті у шкільних автобусів оригінальний і красивий дизайн, бо вони їздять тільки до/зі школи. У Німеччині це звичайний рейсовий автобус, який перед і після занять їздить за «шкільним» маршрутом:


Знак обмеження швидкості, де швидкість написана словами, а не числом:


Річ у там, шо Schritt в німецьких правилах строго не визначена: це «швидкість, з якою рухається пішохід», а пішоходи можуть рухатися з різною швидкістю. Загалом вважається, шо це швидкість, з якою буде їхати автомобіль на першій передачі без педалі газу.

Взагалі чомусь багато де на подвір’ях стоять такі обмежувачі швидкості, хоча в принципі вона така є за замовчуванням:


«Більше ніколи!»


Хрущовки. У гедеерівських архітекторів норми паркування були по ходу набагато більшими, ніж у радянських, тому на районі достатньо місця для стоянки:


На такій стоянці можна два смарта припаркувати один за одним, нє?


Плитка з дірочками — це ніби для того, шоб у них зелень росла, але по ходу не особливо росте.

А ще біля кожного будинку передбачено місце чи то для сушіння білизни, чи ше якихось маніпуляцій з нею: