Мюнхен дякує

Цей плакатик висить вже рік на головному вокзалі, а побачив я його тепер лиш:


Тут зображена класична турецька філіжанка з міцним чорним чаєм і традиційний німецький прецель (в Баварії — »бреце«, в Німеччині »брецель«, в українську мову потрапила австрійська вимова «прецель»). Реальність виглядає трохи інакше: більше чаю німці пити не стали, тому насправді на плакаті має бути зображений кебаб і баварський літровий келих пива. Кебаб, до речі, був винайдений у Берліні і сам у собі є турецько-німецькою стравою: в самій Туреччині це друга страва, яка хавається з тарілки, фастфудний варіант у лаваші з овочами там невідомий.

50 років тому, 30 жовтня 1961 року була підписана угода між Німеччиною та Туреччиною, згідно з якою турецькі працівники могли працювати в Німеччині. Через 40 років після цього німецький термін «гістьовий працівник» (Gastarbeiter) якимось чином потрапить до лексикону росіян і набуде зневажливого відтінку.

На початку використовувався принцип ротації: термін контракту обмежувався двома роками, сім’ю з собою не можна було привозити, через два роки працівник мав їхати додому, а замість нього шукали когось нового.

У 1973 році почалася нафтова криза, і федеральний уряд припинив дію угоди. На той час у країні лишалося близько 750 тисяч турецьких громадян, яким запропонували вибір: поїхати назад або лишитися. Зрозуміло, шо більшість із них обрали друге.

В 70-х роках почалася друга хвиля міграції, на цей раз дружин, це збільшило кількість до майже 2-х мільйонів. Станом на сьогодні в Німеччині мешкає близько 2,9 млн людей з турецькими коренями, в цю цифру входять німецькі громадяни-нащадки гістьових працівників 60-х років, а також турецькі громадяни, це робить турецьку діаспору найбільшою серед 6-мільйонів іноземців та німців з міграційним фоном.

Клімат у країні суттєво змінився: якщо раніше до турецьких працівників ставилися холодно, то зараз це є невід’ємною частиною країни (хоча, напевно, зарано дивитися на це через рожеві окуляри). Серед усіх політичних партій найбільше осіб турецького походження є, шо цікаво, у партії зелених, один з двох керівників якої — це Джем Ьоздемір (Cem Özdemir) із Бонна, що належить до другого покоління міграції.

У Баварії з’явився свій домен

Донедавна туристичне бюро Баварії використовувало домен Білорусі для свого сайту http://bayern.by та його англомовної версії bavaria.by, бо суто випадково BY є офіційним кодом Баварії.

Баскам же пощастило більше: європейський домен .eu чудово підходить до сайтів, шо знаходяться в Euskara-і (Країні Басків), тож не треба домовлятися з вусатим диктатором. Каталонія, здається, юзала іспанський домен .es, але як тільки ICANN дозволила домени першого рівня для регіонів та міст, вона відразу вибила для себе домен .cat, на якому висять всі сайти міст, наприклад, barcelona.cat.

Природно, шо і Баварія захотіла свій домен .bayern, а перший сайт на ньому http://whois.nic.bayern/ з’явився у травні цього року. Відсьогодні домен .bayern продається для широкого загалу за доволі ненизький кошт: 24 євра на рік. Утім, я не думаю, шо він набуде великої популярності: все-таки Баварія — не Каталонія, регіональна гордість тут не настільки велика, шоб міняти дволітерний домен .de на п’ятилітерний .bayern. Ну, побачимо.

Були теж репорти, шо Берлін і Нью-Йорк отримали свої домени, але поки шо я не бачив сайтів з їх використанням.

Гонконг

Цікаво, ті, хто демонстративно обурюється, шо ЄУ не спішить з санкціями проти РФ, підтримали б санкції проти КНР, якби вона розстріляла демонстрантів у Гонконзі? Відмовилися б від усіх китайських товарів? Корисно іноді ставити себе на місце інших.

У Гонконзі 30 тисяч ментів і 7 мільйонів населення, його територія трохи більша від Києва, але більшість її то ліси: якщо інвертувати Київ, тобто там де ліси, поставити хмарочоси, а там, де будинки — ліси, ми отримаємо Гонконг. Величезна густина населення на малій території дозволяє швидко стягнути на територію розміром з Хрещатик 100500 тищ людей, у ментів просто нема шансів, тож вони швидко відступили.

Метро ніхто в Гонконзі не додумався закрити, але люди би прийшли пішки: взимку там, я нагадаю, +17, єдине шо сезон дощів може завадити, але це у січні десь починається.

Отож, Китай може ввести армію, але вона може тіки по континентальній частині просуватися, а на острів вони мости нахуй позносять, самі все одно по тунелях на метрі їздять між островом і континентом.

Ну, напевно, не введуть армію, Гонконг — це бабки для КНР, а вона собі не може дозволити їх похерити. Хіба шо у тамтових лідерів прокинеться параноя, бо посипалися заяви в стилі російського царя, шо типу Occupy Central організували «зовнішні країни». Ну не можу тоталітаристи зрозуміти, як це люди беруть і виходять на протест самі, це поза їх розумінням.

Зараз цікаво, доб’ються вони свого (а вимагають зовсім і небагато, в принципі — вільні вибори керівника (Chief Executive), який зараз призначається КНР), чи китайцям бахне параноя, і вони таки введуть армію? В принципі їм, як і Путіну, насрати на ГК, але дуже бояться, шоб аналогічні протести не вибухли в Шенжені.