Шлях до посвідчення водія. Частина І: теорія

Теорія в Німеччині схожа на те, з чим ви можете стикнутися у інших країнах:
— це тест. 30 питань, з них 20 є спільними для всіх, а 10 — специфічними для вашої категорії. Хто здає на А, того там питають всяке на мотоцикли, хто на С — про фури, ну а для категорії B там будуть питання про те, як перевозити дитину 5 років, або про те, що взимку треба очистити від льоду, якщо у вас дзеркала з підігрівом. Так, ви мене правильно зрозуміли: відкриваєте нову категорію — здаєте знову тест;
— питання відомі заздалегідь, їх 978, з яких рендомно обереться 30. Але періодично їх модифікують чи додають нові. Поки я готувався, було впроваджено новий тип питань — «відеопитання», яких має бути на тесті мінімум два. І тоді додатково довелось готуватися і до них;
— правильних відповідей може бути від одного до трьох. Вгадати можна, але для цього треба зрозуміти логіку тесту, шо від тебе хочуть почути його укладачі. В принципі у цьому полягає ідея: якщо допер логіку і німецький підхід до безпеки — вважай, половина справи зроблена;
— допускається помилитися десь від одного до трьох питань. Річ у тім, що залежно від складності кожне питання має від 2 до 5 «помилкових балів», дозволяється набрати 10 балів, але не можна неправильно відповісти на два питання по 5 балів. Якщо ви проходите тест на кілька категорій одночасно, то для кожної категорії будуть окремо сумуватися помилки з базової частини та частини, специфічної для кожної категорії. Відповідно, можна одночасно здати тест на одну категорію, але не здати на іншу;
— можна здавати різними мовами, про що треба заздалегідь повідомити і свою автошколу, і амт, в якому подаєш документи. Потім ця інфа пересилається далі, і на моєму комп’ютері мене вже чекала англійська мова. Перемкнути мову під час тесту не можна. Чесно кажучи, якщо ви знаєте німецьку хоча б на А2, рекомендую готуватися німецькою: переклад термінів не завжди адекватний буває;
— екзамени (і теоретичний, і практичний) проводить компанія TüV, чиновники з ратуші лише пересилають їй інфу на тему, чи не позбавили вас прав за алкоголь і тп. У великих містах є ще DEKRA, я не знаю, чи між ними можна обирати, чи ні, у нас в місті лише TüV. Це означає, що їхати здавати екзамени треба зовсім не туди, де ви подавали документи на права, ось і все, шо вам треба знати;
— в кімнаті — шось типу планшетів (ноутбуки з сенсорними екранами явно допланшетної епохи), які керуються з комп’ютера екзаменатора. Він перевіряє у вас документи, після чого шось клікає, і на вашому комп’ютері з’являється тест із вашим ім’ям-прізвищем, тією мовою, яку ви заздалегідь вказали;
— обмеження по часу — 45 хвилин. Там було багато «електровіників», які не знаю скільки мілісекунд витрачали на питання, але буквально за кілька хвилин виходили. Я побоявся так і перечитував питання уважно, навіть коли точно знав, яка там відповідь. Коли здаєш, то, ясен перець, пише — здав/не здав, а у екзаменатора результат друкується на принтері. На листочку написано «відріжте цю частину і передайте вашому інструктору», а нижня частина з детальним результатом, де і шо неправильно, то для себе. Я ше подумав, от німці бюрократи: все автоматизували, а не можуть без паперів усе одно. Але я був неправий: інструкторка сказала, шо нахуй їй не треба ніяких паперів, у базі то зберігається в TüV, і досить того.

Тепер слід сказати, ( шо було в тесті )