Три міста ІІІ: Бірґу (Birgu)

1. Воно же Вітторіоза (Vittoriosa). Тут знаходиться форт Сен-Анжело, що був головним укріпленням лицарів Мальтійського ордену, саме звідси йшли перші пиздюлі тим, хто наважувався зайти у гавань:


2. Форт був зачинений на реконструкцію. За британською традицією, тут не просто написали «Zugang verboten», а пояснили, що вхід заборонено заради вашого здоров’я:


3. Пізніше я дізнався, що цей форт віддали Мальтійському ордену в оренду на 99 років, що дозволяє йому вперше повернутися до Мальти. Утім, форт має бути доступний для відвідування після реставрації.




5. Утім закритість форту мене не засмутила, адже Бірґу є фортецею сама по собі:


6. Тут можна побачити більше хрестів Мальтійського ордену, ніж де-інде:


7. Місто дуже круте:


8. Це була зразкова вулиця, якщо ви не зрозуміли:


9. Мальтійська особливість: всі, абсолютно всі навіть найдрібніші плани з модифікації будинку подаються у місцеву раду і протягом певного часу висять на самому будинку у ось такому вигляді, для загального ознайомлення:


10. Це я сфоткав для прикладу, але такі аркуші можна скрізь побачити. Це хтось хоче поміняти двері ось цього гаражу:


11. Сходи — цікавий спосіб зробити вулицю пішохідною:


12. Боротьба з криміналом:


13. Хіба не бачите, яка тут страшна злочинність?


14. І знову підписані під’їзди:




16. Поза тим, у Бірґу знаходиться велика стоянка для човнів:




18. Правила поведінки:

«Не на часі» не на часі

Найгірше, шо можна зробити, коли трапляється шось погане — це зациклитись на ньому. Неважливо, шо це: тяжка хвороба, бомбардування твого міста, масові репресії, йобнула атомна станція біля твоєї хати, а у водопровід вилили центнер ртуті, — зберігати спокій і продовжувати займатися тим, чим раніше — це найліпше, шо можна зробити, аби не з’їхати з глузду.

По мірі можливостей звісно, адже тепер ще треба дещо інше робити встигати: їбашити гебешників з рушниці, приймати хіміотерапію, гасити від пожежі реактор, нейтралізовувати ртуть, що потекла з крану. А у міжчасі — зберігати спокій і продовжувати займатися тим, чим раніше. У бомбосховищі малювати план озеленення вулиці, від якої лишилися руїни — це дозволяє не втратити людську подобу, не з’їхати з глузду, зарядити оптимізмом навколишніх: адже все йде як раніше, отже буде добре. Найвищий level — це під бомбами зі спокійним обличчям висаджувати квіточки або стригти траву газонокосаркою.

Не слухайте тих, хто каже, що це все «не на часі»: у цих людей вже з’їжджає дах, не дайте їм забрати себе з собою! Якраз навпаки, це їхнє «не на часі» зараз не на часі. Звичайно, 2004 рік складно порівняти з 2014, і все ж: тоді я з покер-фейсм їздив на роботу їбашити сайти, а по п’ятницях — на Феофанію обговорювати вторинне квантування з шефинею мого диплома. І так проходив час: майдан — РНР — вторинне квантування. Це дуже мені допомогло почати далі працювати, коли все скінчилося: я то особливо і не припиняв цього.

Зараз рівень стресу значно вищий, ніж 10 років тому, тому це стає більш актуальним. Keep calm and carry on!