Мадрид: Парк Ріо і не тільки

Минуло два перельоти, і от я на вокзалі Аточа:


Колії розташовані на двох поверхах у нього, і у той час як у Берліні (де три поверхи) преферують вішати знаки, тут додатково до цього, ще й на табло пишуть, на якому поверсі знахоодиться потяг. Пишуть словами іспанською, але нам це не перешкоджає:


Що я не помітив минулого разу, це любов іспанців, а зокрема мадридців, до травелаторів:


В цьому я не можу з ними не погодитися — по травелатору пересуватися набагато приємніше, ніж по ескалатору:


Найбільше, шо я виніс для себе з цієї подорожі — це балкони:


Про них буде ще окремий пост. Однак, вже зараз слід зазначити, що засклені балкони придумали не в країнах СНД:


Задраєний засклений балкон — це ніби додатковий захист від сонця (мешкав у приміщенні без такого балкона, тому не перевіряв):


До цієї фотки слід додати лише коментар про те, що її зроблено десь о сьомій вечора, в цей час тут 34 градуси, це вересень. І вологість:


Про проект «парк Ріо» я колись писав, цього разу вдалося побачити його особисто:


Так виглядатиме Набережно-Хрещатицька через 30 років:


На набережній з обох боків зробили велодоріжки, парки, дитячі майданчики:




У нас би цю набережну засрали рибалки, але тут і для них передбачили спеціальні містки:


Знак повідомляє роверистам, що херачать 30 км/год, що у пішоходів пріоритет:


Отаке:


А найголовніше, що цей парк ніяк не заважає автобану, який проходить під землею (і під річкою) у тунелі імені Бонапарта:




В принципі, ідея ховати дороги під землю не нова, її пропонували ще на початку 20 століття як концепцію «місто майбутнього», але, як бачите, це починає реалізовуватися лише зараз і то частково.