Очнулся — гипс

Піднявся на гору. В альпійській Швабії, як часто буває це.
Спустився з гори. Ніхуя не спустився з йобаної гори, це так бісить: ти бачиш дороги, навколишні села і все інше, а дістатися не можеш, лише жопа їде джинсами по траві, і десь у далині літають жовті рятувальні гелікоптери для тих, чия жопа остаточно втратила з цією травою контакнт.

Прокинувся — а навколо кімната з білими стінами. І тисячі голосів усіма мовами світу, починаючи зі «Шмерцен?» (нім. «шось болить?») і закінчуючи з «Всё в порядке, Юрий?!» Виявляється, існує загальнонімецький номер, куди дзвониш, а тебе з’єднують з тією лікарнею, де перебуває пацієнт (ну, якщо він перебуває, звісно).

Виписали через тиждень, обладнавши мене тисячею речей, які до цього часу не дожили, а саме трусами і верхнім одягом. У цій ситуації я би може і спробував FKK, але без трусів їхати додому було якось незручно.

Відчуття дуже дивні, наче в мене закинули відро наркотиків і запхали у паралельний всесвіт. Ну і кріпатура скрізь, хоча це мав бути «лише» струс мозку.

Fakultät für Ingeneurwissenschaften

Так давно обіцяне перейменування сталося: тепер наш факультет називається офіційно інженерним, а ще цікаво, шо «інженьор» в німецькій це слово французького походження і читається воно по-французьки. Це ніби глобальна тенденція і піар, з одного боку, а з іншого — просто назву підрихтували до того, шо є насправді, а це трапляється рідко.

Як це не дивно, бути інженером в Німеччині все ще модно (не тільки в плані престижу, а й у фінансовому плані теж), це її відрізняє від інших розвинених країн, де уже наярює активно постіндустріалізація та супутні їй financial services.

Ну, але абсолютно невідомо, як довго ця тенденція протримається, і на шо можуть розраховувати нинішні абітурієнти. Побачимо.