Електричка «К’яссо—Мілан»

На квитковому автоматі у К’яссі висить табличка для тупих (тобто, для мене) з докладною інструкцією, як купити квиток до Мілана:


На вокзалі мене чекав ретропотяг Trenitalia-ї:




Усередині:


Крім мене, до вагону зайшло ще четверо людей, вони розмовляли галицькою українською. Потяг рушив. На одній за станції зайшла бабуся в циганському національному строї і сіла навпроти. Ну, довге червоне плаття з візерунками до підлоги, хустка і тп. Незадовго до Мілану вона виходила, і хустка впала з голови, я кинув на бабусю погляд, і в той момент у мене впала щелепа: «бабуся» виявилася молодою гарною дівчиною.

Мілан

Крім вокзала, в місті особливо нічого цікавого немає. Дуомо — головний собор міста:


Головний майдан:


Місцевий ЦУМ:




Вуличні таблички, як і скрізь в Італії, на рівні:




Особливість міста — це колони:






Колись я вважав, що Італія — це Україна через 50 років. Знижую свій прогноз до 30 років. Ну, тобто рівень життя тут доволі високий, але зберігається слов’янське розпиздяйство і похуїзм. Дрібна деталь: скутер зайняв місце на парковці для велосипедів:


У двох метрах при цьому — величезна порожня стоянка для скутерів:


Відвідаємо якийсь нецентральний район:


Тут цікаві вікна:


Їдемо далі.