Chiasso I: К’яссо

Чи бачить тут шановний читач кордон між Швейцарією і Італією?


А він є — потяги, які ви бачите на цій світлині, фізично знаходяться в Італії, тоді як вокзал, якому належать колії, є у Швейцарії. К’яссо — це остання станція швейцарської залізниці на маршруті «Цюрих—Луґано—Мілан»:


Так виглядає вокзал:




Тут є дві групи колій. Одна для Швейцарії:


І друга з перетином кордону — для поїздки до/з Італії:


Щось таке є на вокзалі в Базелі, тіки там «французькі» колії все-таки фізично в Швейцарії знаходяться. Так от, помаранчева лінія — це митний кордон між Швейцарією і Італією, після перетину її митники мають право тебе обшукати:


Ця ж лінія зовні:


Будка паспортного контролю:


За будкою стоять два митники, здається, вже італійські. Перед посадкою на потяг я привітався, сказав «Буона сєра». Митники на мене подивилися як на гівно і сказали: «Бон джорно». Ох вже ця снобістська Європа! Звідки я, блять, знаю, коли у вас там закінчується джорно і починається сера.

Ну шо ж, подивимось тепер краще місто, благо до потягу на Мілан є ще годинка з гаком:


Ця стіна відділяє К’яссо від італійського міста Комо. Незважаючи на те, що обидві країни у Шенґені, кордон між ними зовсім не відсутній: перетнути його можна тіки у двох місцях, там активно працює митниця і періодично когось шманає, правда, пішоходів ніхто не чіпає. Однак, місто пишається своїм прикордонним статусом:


Швейцарські правила, за містом ліміти на 10 км/год нижчі, ніж в середньому по Європі:


Увага, діти:


За парканом — Італія:


Багатомовний знак «бухати заборонено». І показано, що саме не можна бухати:


І голубів не тре годувати:


Місцева сучасна архітектура з бетону:






Стара архітектура теж є:




Ну, місто як місто:


Сходимо тепер в Італію.

Про мови у Швейцарії

«Звісво, що людські породи (або по римському наці і, національности) найбільше відріжняються проміж себе мовами. У швайцарських краінах є людности мови німецькоі, французької, італіянськоі та ще небагато мови романської, хоч подібної до мови Італіянців, але все таки осібної. Навіть в деяких кантонах живуть люде з ріжними мовами. Отже по великих державах Европи, де живуть люде ріжних мов, звичайно одна мова вважаєся за державну та панську і єі одну вживають в урядах та школах. У Швайцаріі не так. Там у федеральній констітуціі написано, що „найголовніші мови в спілці: німецька, французька й італіянська, мають рівне право". Федеральний уряд держить урядників, котрі знають усі три мови, і до него можна однаково обертатись на кождіи з тих мов. В кантонах учать по школах у такій мові, якою в кантоні говорять. Окрім того кожда громада може закласти собі всяку школу з якою хоче мовою. В великій технічній школі в Цюриху, котру удержує федерація, виклади робляться на трьох мовах*. Кожда громада може й у своїм уряді вживати своєї мови. Через се й люде, котрі говорять мовою романською, хоч і мало, всего коло 40 тисяч, а не впосліджені, бо в своїх громадських школах і урядах вживають своєі мови. Йіх посли можуть говорити своєю мовою і в радах кантональних і федеральній і звичайно говорять так присяги й початкові промови, хоч нарешті, аби йіх ліпше розуміли товариші, вживають мов, більше відомих — німецької або італіянськоі.

Через се у Швайцаріі нема суперечок між людьми ріжних пород чи мов, і хоч навколо Швайцаріі лежать великі держави : німецька, французька й італіянська, та Швайцарці ріжних мов не думають приставати до тих держав, а тримаються своєі спілки й дивляться на неі як на свою спільну батьківщину. »
М. Драгоманов, «Швайцарська республіка»

Мови у Швейцарії регулюються статтею 18 федеральної конституції 1999 року, яка гарантує свободу мови:
«
Art. 18 Sprachenfreiheit
Die Sprachenfreiheit ist gewährleistet.

Art. 18 Liberté de la langue
La liberté de la langue est garantie.

Ст. 18 Свобода мови
Свобода мови гарантується.
»

Ця стаття знаходиться у розділі «Фундаментальні права» (Grundrechte/Droits fondamentaux). Крім того, у розділі «Загальні положення» (Allgemeine Bestimmungen/Dispositions générales) є стаття четверта, що встановлює офіційні мови у країні:
«
Art. 4 Landessprachen
Die Landessprachen sind Deutsch, Französisch, Italienisch und Rätoromanisch.

Art. 4 Langues nationales
Les langues nationales sont l’allemand, le français, l’italien et le romanche.

Ст. 4 Мови країни
Мовами країни є німецька, французька, італійська та ретороманська
»

Далі ми скролимо до розділу «Освіта, наука та культура» (Bildung, Forschung und Kultur/Formation, recherche et culture), а саме до статті 70, де докладно пояснюється, що мається на увазі в статті 4:
«
Art. 70 Sprachen
1 Die Amtssprachen des Bundes sind Deutsch, Französisch und Italienisch. Im Verkehr mit Personen rätoromanischer Sprache ist auch das Rätoromanische Amtssprache des Bundes.

2 Die Kantone bestimmen ihre Amtssprachen. Um das Einvernehmen zwischen den Sprachgemeinschaften zu wahren, achten sie auf die herkömmliche sprachliche Zusammensetzung der Gebiete und nehmen Rücksicht auf die angestammten sprachlichen Minderheiten.

3 Bund und Kantone fördern die Verständigung und den Austausch zwischen den Sprachgemeinschaften.

4 Der Bund unterstützt die mehrsprachigen Kantone bei der Erfüllung ihrer besonderen Aufgaben.

5 Der Bund unterstützt Massnahmen der Kantone Graubünden und Tessin zur Erhaltung und Förderung der rätoromanischen und der italienischen Sprache.

Art. 70 Langues
1 Les langues officielles de la Confédération sont l’allemand, le français et l’italien. Le romanche est aussi langue officielle pour les rapports que la Confédération entretient avec les personnes de langue romanche.

2 Les cantons déterminent leurs langues officielles. Afin de préserver l’harmonie entre les communautés linguistiques, ils veillent à la répartition territoriale traditionnelle des langues et prennent en considération les minorités linguistiques autochtones.

3 La Confédération et les cantons encouragent la compréhension et les échanges entre les communautés linguistiques.

4 La Confédération soutient les cantons plurilingues dans l’exécution de leurs tâches particulières.

5 La Confédération soutient les mesures prises par les cantons des Grisons et du Tessin pour sauvegarder et promouvoir le romanche et l’italien.

Ст. 70 Мови
1 Офіційними мовами Федерації є німецька, французька та італійська. У комунікуванні з ретороманськомовними людьми офіційною є також ретороманська мова.

2 Кантони визначають їхні офіційні мови. Задля збереження гармонії між представниками лінгвістичних спільнот, кантони повинні поважати традиційний територіальний розподіл мов і брати до уваги атохтонні мовні меншини.

3 Федерація і кантони повинні сприяти обміну і порозумінню між представниками лінгвістичних спільнот.

4 Федерація повинна підтримувати багатомовні кантони у виконанні їх спеціальної ролі.

5 Федерація повинна підтримувати кантони Ґраубюнден і Тічіно у збереженні та промуванні італійської та ретороманської мов.
»

Як це працює в житті, а не в параграфах?
Так виглядає мовна мапа країни. Я не був у багатомовних кантонах, але на більшості території країни говорять якоюсь однією мовою:


За переписом 2000 року для 63.7% населення рідною мовою є німецька, 20.4% французька, 6.5% італійська, 0.5% ретороманська. 9% населення — це так звані мови імігрантів, з них найбільш поширеними є сербська/хорватська, албанська, португальська, іспанська та англійська (по ~1% носіїв кожна). Бюрократи, які збирали статистику, пишуть у звіті «під іспанською слід також розуміти каталонську і галіцийська, під російською також білоруську та українську». Носіїв російської, білоруської та української у Швейцарії 0.1% (9003 особи).

Так от, у Швейцарії внутрішня міграція та змішані шлюби, звісно, є, ну і трохи іноземців, але вони радше не хотять, аби ця мовна мапа в майбутньому змінилася. Кожен швейцарець зобов’язаний як мінімум розуміти всі три мови, і між собою кожен спілкується своєю мовою, для натуралізації треба знати всі три федеральні мови. То само стосується, наприклад, сфери послуг: на мову клієнта ніхто не переходить, ну хіба шо клієнт мови не розуміє. З англійською все так само, як і в решті континентальної Європи: її не дуже люблять. У Цюриху, коли я там був і не володів ще німецькою, у народу спрацьовував якийсь тумблер в голові, і вони переходили зі мною на французьку.