Uni Regensburg: Anarchia muss sein

Зараз я вам покажу шось, шо ви не бачили ще. Отже, для початку рекомендую прочитати мій минулорічний звіт про Рєґенсбурґ. Це типове середньовічне відпідарашене баварське містечко, оплот католицизму, орднунґу, сосисок і пива:


Європа в її ідеалізованому уявленні православного громадянина. Тут нічого не відбувалось протягом років. І от, у 1965 році баварський уряд засновує тут університет. Це дуже цікаво, я чомусь думав, шо Байройт є чи не єдиним молодим уні в Баварії (1975), але це не так. У 60-70 роки університети засновано також в Ауґсбурзі (1970), Пассау (1973). Тоді ж з’являються численні фахові виші (Fachhochschule) майже в кожному місті і містечку: це був золотий час німецької економіки, і країні дуже не вистачало фахівців.

Так от, Рєґенсбурзький університет був одним з перших нових вишів, його розташування у столиці Верхнього Пфальца мало допомогти цьому на той час бідному і аграрному регіону розвиватися. Але, досить пиздіти, поїхали на кампус. Виходимо на автобусній зупинці:


Навколо — бетонні корпуси:




Ну поки шо нічого дивного: бетон був дуже модним матеріалом в ті часи. По той бік озера — Рехенцентрум (Обчислювальний центр), там традиційно знаходяться серверна і обчислювальні кластери. Поруч факультет інформатики, звісно:


Природфак зазвичай є найгарнішим будинком в уні, але тут мене спіткало розчарування:


Скло і бетон, абсолютно весь кампус, бетона більше, ніж скла. Багато корпусів з’єднані переходами:


Біологічні науки тут, здається. Будівлі, однак, містять багато деталей:


Зайдемо всередину. В усіх корпусах — металеві шафи з замками, видно, для студентів:


Всі стіни і стеля — голий бетон:


Офіси факультету математики: відрізняються лише потретами великих математиків:


Факультет економіки і права. Тут має бути якийсь гламур:


Однак, він якраз виявився найбільш «анархічним» з усіх корпусів:


Бетонні стіни так просяться, шоб їх обмалювати:


Крейдою пишуть інфу про загальний збір студентів:


Політичні погляди вислювлюють просто на стінах:




І в туалеті. Аж сльозу пустив, згадуючи могилянські вбиральні:


Є шо почитати, коли среш. Чорним маркером написано: «Гівняний уні, гівняні викладачі, і шо далі? Стати таксистом?»


Ідем в інший корпус. Вулична бруківка в корпусі? Тут вона зустрічається часто:




Іще туалет:


Тут усе поцивільніше (до речі, зацініть злив):






Менза (їдальня), там же знаходяться кілька великих лекційних зал:


Лекційна зала №2. У 2009 році по всій Німеччині відбулися страйки за демократизацію освітнього процесу і проти болонської системи. В цей час залу №2 було захоплено студентами:


У 2011 році з’явився ще один корпус з лекційними залами. Його збудували в тому самому стилі:


Теж голі бетонні стіни, але більше сонця, більше простору:


Коли я вперше побачив цей університет, моя перша реакція була «о Боже, шо за жах? в них нема грошей на ремонт?» Такий собі ефект бабусі. Ну, коли ви приїжджаєте в глибоке село в дірявих джинсах, і бабуся вас жаліє та намагається їх зашити. Пояснити їй, що дірка на джинсах випливає зовсім не з неможливості зашити чи купити нові джинсі, неможливо. Тут так само: ну, уже в кінці дня, роздивившись, я побачив тут купу деталей і стиль, через 5 днів мені стало подобатися. Ну, архітектура насправді на любителя, але тут це саме стиль, а не відсутність грошей на штукатурку:




Рєґенсбурзький університет виглядає як анархічний сквот, але його таким збудували, і продовжили будувати в наші часи. Анархія тут починається від самого ректора, який наказав повісити по всьому кампусу отакі попередження:




Тут написано: «Проходу немає, небезпека нещасного випадку. Цю дорогу не прибирають і не чистять, університет не поносить жодної відповідальності. Дер ректор.» Ну, тобто сама табличка є стандартною для німецьких міст, але ж їх ставлять в парках взимку і на другорядні дороги, які невигідно прибирати. А тут це на головній вулиці кампусу висить:


Які люди виходять з цього університету? Такі ж, як і скрізь. Вони підуть в офіси і заводи, вдягнуть піджаки і светри, матюкатимуться в пробках. А вечорами сидітимуть в бірґартенах і потягуватимуть пивко з сосисочками. І це все до моменту, коли політики знову вирішать покращити життя німецьких бюрґерів. І тоді вони згадають свою університетську юність...

Ordnung ist das halbe Leben. Unordnung ist die andere Hälfte.
Порядок — це половина життя. Непорядок це друга половина. Німецьке народне прислів’я