Ліндау ІІІ: місто

У Ліндау часто дощить, тому будинки трохи виступають за основну стіну і тримаються на колонах, забезпечуючи пішоходу захист:




Друга особливість міста — це отакі арки, вони розраховані на гномів:




Називається це Лимонний провулочок:


Ось іще приклад:




Такі провулочки, з одного боку, дають подвір’ю затишок, менше людей зважуються туди зайти, хоча прохід тут наскрізний. З іншого, сюди можна зайти:


Чиєсь подвір’я:


Ширина вулиць доставляє іноді:








Поговоримо тепер про забудову історичного міста сучасними будинками. Ось як можна робити:


Цей будинок:
а) охуєнний,,
б) такої самої висоти, як і навколишні будівлі,,
в) колір не сильно виділяється від навколишніх будівель.

Так виглядає з іншого боку:


Що тут ще є? Ратуша в австро-баварському стилі:


1436 рік, до речі. Чомусь вона дуже густо забудована навколо, немає єдиного великого ринкового майдану:


Оце сподобалось:


Звіт про Ліндау був би неповним, якби я вам не показав дві речі. Перше, це публічний туалет — обличчя міста:


Можна було б більше нічого і не показувати: баварські міста завжди можна оцінити за їх головним публічним туалетом (у Байройті він теж виглядає охуєнно).

Але тут є ще щось: гаражі для яхт:


Це яхт-клуб, якщо що.

Іще про Ліндау я не сказав, що повна його назва — Ліндау на Боденському озері (Lindau am Bodensee), хоча переплутати його можна хіба шо з однойменним передмістям Цюриха і нечисленними селами в Німеччині. Після війни тут почали проводити щорічні зустрічі молоді (студенти та аспіранти) з нобелівськими лавреатами, спершу лише з природничих наук, потім підтягнулася й економіка. Початкова мета була відновити контакти німецьких науковців зі світом, які перервалися внаслідок нацистської диктатури та війни, зараз це шось типу мотиваційних зустрічей для популяризації професії науковця. Ну, в принципі не дивно, для зустрічі було обране саме Ліндау, правда?

© Edda Praefcke / Wikipedia