Дубай і візи
Apr. 4th, 2013 07:08 amЗ візою в Дубай тема така: якщо є квиток на літак з інтервалом пересадки у понад 8 годин, можна отримати 96-годинну (4-добову) транзитну візу. Для цього потрібен «спонсор», ним може бути авіалінія або готель, якщо інших знайомих у Еміратах немає. Я обрав авіалінію, з нею найбільш надійно, бо вона гарантує, що я, власне, через ці 96 години з’їбуся. Все аплоадив через її сайт — копію паспорта, дозвіл на перебування в Німеччині і фотку власної пики.
Далі заповнюєш анкету з даними, дійшов до поля Husband name, яке було позначене зірочкою як обов’язкове для заповнення, задумався. Невже Емірати вже настільки ліберальна країна? Вирішив все-таки не заповнювати його. Система подумала і пропустила. Далі релігія: іслам, християнство, індуїзм, буддизм, сікх. Культу Ктулху немає, довелося стати християнином. Потім професії, теж вибір зі списку. Мого фаху там не виявилось, довелось стати вчителем. Наступного дня мені на пошту прийшов отакий pdf, який і є візою:

Яка прогресивна країна, подумав я, електронна віза. По прильоті мене чекали прикордонники в арабському національному одязі. Мені це відразу не сподобалось. Мужик в будці спитав, де я буду жити, хоч це було у них в базі даних, потім сфоткав мою рожу і відпустив з Богом. Чи то пак з Аллахом.
Потім обов’язковий рентґен митниці. Потім ретельна перевірка мого маленького рюкзака, як колись було в летовищі Бена Ґуріона. У мене склалося враження, що митники були під впливом заборонених речовин, і шукали, де б дістати ще. Після цього я вже майже дійшов до виходу, аж тут з’явився ще один митник, який знову захотів ретельно перевірити мій маленький рюкзак, мої пояснення, що це вже зробив його колега, не допомогли, видно на цьому шматку летовища інша юрисдикція. Якби це був якийсь Єгипет, я б подумав про корупцію, але тут це точно не входило до гри. Треба було, звісно, це бачити, ці сповільнені рухи, цю сповільнену наркоманську мову, я просто охуївав від цього цирку.
Цікаво, що в зворотній бік на виліт нічого такого не було, всі процедури пройшов швидко. Ну, коротше, не найліпше це місце для стоповера, тре було хуярити в Йорданію їхніми королівськими авіалініями.
Далі заповнюєш анкету з даними, дійшов до поля Husband name, яке було позначене зірочкою як обов’язкове для заповнення, задумався. Невже Емірати вже настільки ліберальна країна? Вирішив все-таки не заповнювати його. Система подумала і пропустила. Далі релігія: іслам, християнство, індуїзм, буддизм, сікх. Культу Ктулху немає, довелося стати християнином. Потім професії, теж вибір зі списку. Мого фаху там не виявилось, довелось стати вчителем. Наступного дня мені на пошту прийшов отакий pdf, який і є візою:
Яка прогресивна країна, подумав я, електронна віза. По прильоті мене чекали прикордонники в арабському національному одязі. Мені це відразу не сподобалось. Мужик в будці спитав, де я буду жити, хоч це було у них в базі даних, потім сфоткав мою рожу і відпустив з Богом. Чи то пак з Аллахом.
Потім обов’язковий рентґен митниці. Потім ретельна перевірка мого маленького рюкзака, як колись було в летовищі Бена Ґуріона. У мене склалося враження, що митники були під впливом заборонених речовин, і шукали, де б дістати ще. Після цього я вже майже дійшов до виходу, аж тут з’явився ще один митник, який знову захотів ретельно перевірити мій маленький рюкзак, мої пояснення, що це вже зробив його колега, не допомогли, видно на цьому шматку летовища інша юрисдикція. Якби це був якийсь Єгипет, я б подумав про корупцію, але тут це точно не входило до гри. Треба було, звісно, це бачити, ці сповільнені рухи, цю сповільнену наркоманську мову, я просто охуївав від цього цирку.
Цікаво, що в зворотній бік на виліт нічого такого не було, всі процедури пройшов швидко. Ну, коротше, не найліпше це місце для стоповера, тре було хуярити в Йорданію їхніми королівськими авіалініями.