Кордон між Гонконгом і континентальним Китаєм

Через непросту історію, що досі не закінчилася, автомобільних доріг, що б з’єднували б ці дві країни, немає, точніше, десь одна дорога є, але Google Maps стверджує, що потрапити на автомобілі в Китай неможливо. А навіть як можливо, все одно для цього треба пройти процедуру отримання китайських номерів і китайських прав. Коротше, єдиний для туриста спосіб перетину кордону — це метро. З гонконзького боку до Китаю веде блакитна лінія, що потім розгалужується на дві. Одна з них їде до переходу Лок Ма Чу/Футьєн Чекпоінт (Lok Ma Chau/Futian Checkpoint), а друга — Ло Ву/Луоху (Lo Wu/Luohu). На Луоху є також головний вокзал Шенженя, тому якщо вам треба їхати кудись далі, то є сенс рухатися в бік Ло Ву.

Вгадайте, дивлячись на цю мапу, де проходить лінія кордону

Отож, станція метра Луоху:


Навігація тривіальна:


На паспортному контролі три черги — Mainland visitors (громадяни КНР), Hong Kong residents та Visitors (other than mainland visitors) (відвідувачі, що не є громадянами КНР). Нам треба в останню чергу, що позначена рожевою табличкою:


Черги. Залежать від часу доби, але загалом чекати недовго:


Шенген? Не чули про таке, після гонконзького контролю є невеличка «нейтральна» територія, після чого починається Китай зі своїм власним візовим режимом і паспортним контролем:


Тут тільки дві черги — «громадяни Китаю» та «іноземці»:


Як і в Гонконзі, треба спершу підійти до столу з міграційними картками, взяти і заповнити її, потім стати в чергу:


На кордоні фотографують тебе, як у США. Загалом, рівень параної тут вищий, ніж у Гонконзі, але прикордонники так само не задають жодних питань. Віза є — проходь, не затримуй чергу. Після цього ви потрапляєте на залізничний вокзал Луоху, звідки є перехід уже в шенженське метро. Тепер є нова проблема — як купити квиток?



4. Шенжень:
А) Про візи на Китайщині

3. Макау: деталі, місто

2. Гонконг
А.) Центр: Вступ, центр, парки, Мон Кок
Б.) Транспорт: надземний транспорт і деталі, метро ч. 1, метро ч. 2
В.) Нові Території: острів Лантау

1. Сполучені Штати Америки та Рейк’явік

Шенжень І: метро

Щоб зрозуміти глибину драми, нагадаю, що в Гонконзі гонконзькі долари, а в Китаї — ренмінбі женмінбі (rénmínbì, RMB), курс 1 RMB = 1.25 HKD = 1.30 UAH. Словом «юань» (yuan, 元) у Китаї називають довільну грошову одиницю, наприклад європейський юань — це 1 євро, американський юань — 1 долар етц. Ціни пишуть у грошових одиницях, маючи на увазі женмінбі, що і призвело до того, що іноземці називають китайську грошову валюту юанем. Я буду надалі, як і в дописах про Гонконг, використовувати код валюти — RMB.

Так от, блять, квиток тре купити в автоматі, для чого треба мати місцеву валюту:


І не будь-яку, а лише банкноти 5 і 10 RMB, монети 1 і 0.5 RMB:


У мене нічого із цього, звісно, не було. Однак на станції є будка з черговим, який розмінює купюри, але квитків не продає, тре іти в автомат і обирати на мапі потрібну станцію:


Проїзд коштує від 2 до 11 RMB, що вдвічі дешевше, ніж у Гонконзі. Одноразовий квиток на перший погляд виглядає як жетон у київському метрополітені:

© wiki

Однак, у турнікеті не було щілини, в яку його треба кидати:


Виявилось, що це RFID-жетон, який треба прикласти до зчитувача, як електронну картку, а на виході — кинути в щілину, так відбувається recycling. Що трапиться, якщо загубити жетон по дорозі, я не знаю.

Уважний читач міг помітити на одній з попередніх світлин логотип гонконзької транспортної компанії MTR. Вона є оператором і шенженського метра, яке має схоже лого (хай пробачить мені читач за невинний жарт про літеру «Ж» в попередньому пості):


Відтак, місцевий метрополітен є по суті клоном гонконзького:






Є, однак, одна суттєва різниця — у навігації використовується кольорове кодування ліній (те, на відсутність чого я скаржився у пості про метро Гонконга):




На вході завжди видно, яка це лінія:




Тут так само агітують триматися за поручень ескалатора:


У потязі замість гонконзьких лампочок іноді над дверима висить цілий монітор:


Надземна станція:


Тут я хотів сфоткати потяг, перекинувши руку через паркан, і в цей момент черговий по станції засвистів у свисток:




Взагалі, до безпеки тут ставляться аж занадто серйозно, як у США. Наприклад, після того, як двері зачинилися, потяг стоїть і дрочить секунд ще десь 30. Типу, а раптом хтось між дверима застряг. Дрочать теж потяги в метрополітенах Гунчжоу і Шанхая, а от у Гонконзі ні.

Так виглядає схема ліній, сірим кольором — метро в Гонконзі:


П’ять, як бачите ліній, які мають три способи ідентифікації — колір, номер і власну назву. Метро збудовано у 2004 році, і у найближчі 10 років планується збільшити кількість ліній до десяти. Зараз там 137 станцій, всі їх назви продубльовані як ієрогліфами, так латинкою, китайською, прошу помітити, латинкою, а не транслітерацією на англійську мову. Однак, деякі ключові для туриста станції перекладені англійською, зокрема вокзали (напр. Shenzhen North Station замість Shenzhenbei) та аеропорт. Іноді це, однак, не покращує життя, а створює додаткову плутанину: наприклад, є на зеленій лінії дві станції — OCT та Qiaocheng East. Так от, блять, абревіатура OCT (Overseas Chinese Town) — це англомовний переклад району міста Qiaocheng, тобто логічніше було б їх назвати або OCT/OCT East, або Qiaocheng/Qiaocheng East.

Чи існує аналог безконтактної картки Octopus? Так, вона називається Shenzhen Tong, теж діє на весь транспорт у Шенжені, теж поповнюється лише готівкою у автоматах, і на мінімальну суму в 50 RMB. Загалом, планується ці дві картки об’єднати, але найбільша в цьому проблема — це курс RMB/HKD, який є змінним, а тому турнікети в обох містах мають якимось чином вміти здійснювати конвертацію.

Що хрінового у метрі? Немає потягів-експресів, або аналога європейським міським електричкам, що дозволяли б долати великі відстані. З центра міста до летовища їхати години так дві. Тому, надземний транспорт у Шенжені активний, а зокрема автобуси. Які на іноземців не розраховані узагалі:


Автобуси бувають локальні, де проїзд коштує 2 RMB, їх треба або кинути в коробочку біля водія, або прикласти до зчитувача картку Shenzhen Tong,, а бувають далекого сполучення, де проїзд залежить від відстані, а продає квитки/зчитує картку кондуктор. На китайських дорогах пріоритет має той транспорт, який більший, а оскільки всі автобуси великі, вони і мають пріоритет. Утім, в автобусах їздити не страшно, на відміну від таксі, тре тіки за поручень триматися.


4. Шенжень:
А) Про візи на Китайщині, кордон з Гонконгом

3. Макау: деталі, місто

2. Гонконг
А.) Центр: Вступ, центр, парки, Мон Кок
Б.) Транспорт: надземний транспорт і деталі, метро ч. 1, метро ч. 2
В.) Нові Території: острів Лантау

1. Сполучені Штати Америки та Рейк’явік