noddeat

Щоб зрозуміти глибину драми, нагадаю, що в Гонконзі гонконзькі долари, а в Китаї — ~~ренмінбі~~ женмінбі (rénmínbì, RMB), курс 1 RMB = 1.25 HKD = 1.30 UAH. Словом «юань» (yuan, 元) у Китаї називають довільну грошову одиницю, наприклад європейський юань — це 1 євро, американський юань — 1 долар етц. Ціни пишуть у грошових одиницях, маючи на увазі женмінбі, що і призвело до того, що іноземці називають китайську грошову валюту юанем. Я буду надалі, як і в дописах про Гонконг, використовувати код валюти — RMB.

Так от, блять, квиток тре купити в автоматі, для чого треба мати місцеву валюту:

І не будь-яку, а лише банкноти 5 і 10 RMB, монети 1 і 0.5 RMB:

У мене нічого із цього, звісно, не було. Однак на станції є будка з черговим, який розмінює купюри, але квитків не продає, тре іти в автомат і обирати на мапі потрібну станцію:

Проїзд коштує від 2 до 11 RMB, що вдвічі дешевше, ніж у Гонконзі. Одноразовий квиток на перший погляд виглядає як жетон у київському метрополітені:

Виявилось, що це RFID-жетон, який треба прикласти до зчитувача, як електронну картку, а на виході — кинути в щілину, так відбувається recycling. Що трапиться, якщо загубити жетон по дорозі, я не знаю.

Уважний читач міг помітити на одній з попередніх світлин логотип гонконзької транспортної компанії MTR. Вона є оператором і шенженського метра, яке має схоже лого (хай пробачить мені читач за невинний жарт про літеру «Ж» в попередньому пості):

Відтак, місцевий метрополітен є по суті клоном гонконзького:

Є, однак, одна суттєва різниця — у навігації використовується кольорове кодування ліній (те, на відсутність чого я скаржився у пості про метро Гонконга):

На вході завжди видно, яка це лінія:

Тут так само агітують триматися за поручень ескалатора:

У потязі замість гонконзьких лампочок іноді над дверима висить цілий монітор:

Надземна станція:

Тут я хотів сфоткати потяг, перекинувши руку через паркан, і в цей момент черговий по станції засвистів у свисток:

Взагалі, до безпеки тут ставляться аж занадто серйозно, як у США. Наприклад, після того, як двері зачинилися, потяг стоїть і дрочить секунд ще десь 30. Типу, а раптом хтось між дверима застряг. Дрочать теж потяги в метрополітенах Гунчжоу і Шанхая, а от у Гонконзі ні.

Так виглядає схема ліній, сірим кольором — метро в Гонконзі:

П’ять, як бачите ліній, які мають три способи ідентифікації — колір, номер і власну назву. Метро збудовано у 2004 році, і у найближчі 10 років планується збільшити кількість ліній до десяти. Зараз там 137 станцій, всі їх назви продубльовані як ієрогліфами, так латинкою, китайською, прошу помітити, латинкою, а не транслітерацією на англійську мову. Однак, деякі ключові для туриста станції перекладені англійською, зокрема вокзали (напр. Shenzhen North Station замість Shenzhenbei) та аеропорт. Іноді це, однак, не покращує життя, а створює додаткову плутанину: наприклад, є на зеленій лінії дві станції — OCT та Qiaocheng East. Так от, блять, абревіатура OCT (Overseas Chinese Town) — це англомовний переклад району міста Qiaocheng, тобто логічніше було б їх назвати або OCT/OCT East, або Qiaocheng/Qiaocheng East.

Чи існує аналог безконтактної картки Octopus? Так, вона називається Shenzhen Tong, теж діє на весь транспорт у Шенжені, теж поповнюється лише готівкою у автоматах, і на мінімальну суму в 50 RMB. Загалом, планується ці дві картки об’єднати, але найбільша в цьому проблема — це курс RMB/HKD, який є змінним, а тому турнікети в обох містах мають якимось чином вміти здійснювати конвертацію.

Що хрінового у метрі? Немає потягів-експресів, або аналога європейським міським електричкам, що дозволяли б долати великі відстані. З центра міста до летовища їхати години так дві. Тому, надземний транспорт у Шенжені активний, а зокрема автобуси. Які на іноземців не розраховані узагалі:

Автобуси бувають локальні, де проїзд коштує 2 RMB, їх треба або кинути в коробочку біля водія, або прикласти до зчитувача картку Shenzhen Tong,, а бувають далекого сполучення, де проїзд залежить від відстані, а продає квитки/зчитує картку кондуктор. На китайських дорогах пріоритет має той транспорт, який більший, а оскільки всі автобуси великі, вони і мають пріоритет. Утім, в автобусах їздити не страшно, на відміну від таксі, тре тіки за поручень триматися.