Захист диплома в Німеччині

Дипломна робота по-німецьки буде, ви не повірите, Diplomarbeit, а людина, що його захистила, має право ставити перед своїм прізвищем почесний титул Dipl., який отримується через 5 років навчання і є аналогічним нашому спеціалісту/маґістру. Власне, Німеччина теж підписала Болонську гівноконвенцію, і ніби почала впроваджувати дебільну подвійну систему бакалавр/маґістр (вони тут називаються англійською — Bachelor/Master), але процес ще не завершився.

Ну, менше з тим, сьогодні був уперше на захисті диплома. Відбувається це так: студент зробив презентацію хвилин на 30, потім ми ще стільки ж часу позавалювали його питаннями — все, він маґістр. Остаточне рішення приймає керівник цього ж диплома, презентація була, по суті, для краси.

Це дуже контрастує з Україною, де керівникам прийнято не довіряти, і диплом мусить захищатися перед комісією, в якій 99% людей не мають зеленого поняття, про що цей диплом (ну, просто не їх спеціалізація), але саме вони і ставлять оцінку.

Ще по темі: Захист докторської дисертації в Польщі

Day 0

Сране оновлення сраного андроїда розрутилого його і витерло українські літери, так шо в найближчі тижні пости будуть переважно на Ukrenglish-і. Відпустка почалася із чотиригодинного катання на лижах уночі. Траса в Мельмайзелі у п’ятницю працює аж до 23-ї і гарно підсвічується. Додатково, і вгорі, і внизу, наливають каву, сосиски і глінтвейн.

Нічне катання від денного не відрізняється нічим, тіки краєвиди трохи інші. Народу було просто дохуїща, включно з малими дітьми, які їздять настільки швидко і вправно, що усвідомлюєш ти свою убогість і з розгону їбашишся в сніг.

Свято наближається

Що мені подобається у байройтській версії різдва, так це класичні, мінімалістичні прикраси:






А не подобається те, що після 23-ї всю красу вимикають, а після нового року всі різдвяні атрибути разом із ярмарками прибирають. Це дуже погано, бо в січні-лютому теж холодно і теж хочеться святкового настрою і глінтвейну, а хуй.

Зимове село (Winterdorf) — дерев’яне містечко, де горять вогні, і наливають глінтвейн, де можна ним насолодитися на вулиці:


Єдине це також місце, яке в Байройті працює вночі (крім барів/нічних клубів).

Day 1: Munich - Reykjavik

When I was booking my ticket for the US, I wanted to have a small stopover somewhere I've never been to. London and Dublin are good for that, but I didn't understand their shitty paranoid visa rules, so I decided to go for Schengen country. That's how I ended up with Icelandair.

So, 4 hours and 2680 km, and I'm in Reykjavik. Although it is a world's most northern capital and most northern city I've ever been to, there is absolutely zero snow and the temperature is +2, thanks to Gulfstream. Landing in Iceland is fatastic experience: first you see a wild ocean and no signs of the ground, you even think that the plane is going to land on water, but suddenly you see the ground. But this is not a ground of this planet. It looks like Mars or Venus, but not Earth. There are no any signs of life, not mentioning the human civilization. When the plane is just 200 m high, you suddenly see the roads and landing strip. An airport on Mars, amazing!

Iceland is in Schengen, but not in the EU, so there is no passport control, but there is customs. When I was going with a poker face towards green corridor, an officer stopped me and asked for ID. A man with a beard, no luggage in winter: he MUST be a terrorist. So, he asked where my checked luggage was and I told that it would go to New York tomorrow.
- But they never keep they luggage overnight, never, - an officer scared me.
So, after contacting the luggage service I discovered that it will go to NYC, but tonight, without me. Probably.

First impressions of the city: who said this is Scandinavia? No way, absolutely no way. My room had heating on and the window open at the same time, cause Icelanders get heating from geothermal sources for free and don't give a fuck about energy saving. Can't imagine this in Germany or Scandinavia.