Нові відкриття

До приватності в Німеччині ставляться серйозно. Разом з тим, Дойче Пост не доставить вам листа, якщо на поштовій скринці не буде вашого прізвища, а кур’єр має право відмовитись віддати вам посилку, якщо на дверях не буде таблички з вашим прізвищем. Це ніяк не забороняє йому лишити її сусідам, якщо вас не буде вдома. Навіть якщо сусіди у іншому будинку.
Крім того, у Німеччині є обов’язкова прописка. Попри конспірологію, існує вона зовсім не для того, щоб уряд міг слідкувати за вами (йому похуй, аби тіки податки платили), а для того, щоб вас швидко могли знайти ті, кому ви винні грошей. Отака приватність.

Нещодавно Бундестаґ прийняв закон, який дозволяв муніципалітетам продавати базу даних зареєстрованих громадян компаніям. Обговорення і прийняття закону зайняли 57 секунд, у залі були присутні близько 60 депутатів. Цей закон забанив Бундесрат.

Так от, щодва тижні в мою поштову скриньку падає муніципальна газета «Міські новини». Бла-бла-бла, електрифікація лінії «Дрезден—Нюрнберґ» до 2020 року, бла-бла-бла Ваґнер для дітей, бла-бла-бла Байройту далі перше місце в номінації «місто без бар’єрів», бла-бла-бла мультикультурний діалог, і тут я розгортаю одну з останніх сторінок, де зазвичай оголошення про всякі тендери і ремонти, а там — краса!

А саме — список всіх, хто одружився, народився і помер. З явками і паролями, в смислі, з адресами. У новонароджених пишуть імена і адресу батьків, у померлих — адресу, де ця людина мешкала до смерті. Всі, хто одружився, чомусь мешкають за тією самою адресою.

Тепер у мене буде шо почитати на вихідних.