Deutsches Museum Verkehrszentrum ІI: залізничний транспорт

Залізнична секція Центру транспорту поменше, звичайно, ніж в Нюрнберзі, але тут є цікаві експонати, яких там немає. Наприклад, модель кабіни машиніста берлінського S-Bahn-а:


Усередині іграшка, яку б зацінив thepiktor: можливість покерувати берлінською електричкою майже в реальних умовах:


А так виглядали перші потяги S-Bahn-а в Берліні, 1924 рік:


Тоді ще це був Deutsche Reichsbahn, який і вирішив живити електричку від контактної колії, як метро:


Усередині:


А це — перший потяг S-Bahn-а в Мюнхені, 1968 рік:



Він потрапив у цей музей в 2004 році з пробігом 3,47 мільйона кілометрів.

Крім електричок, тут є ще вагони метрополітена, ну але їх можна побачити і вживу:


І старий нюрнберзький трамвай:


Це спільне виробництво Siemens-а і MAN-а, 1926 рік. Він їздив від Нюрнберґа до Фюрта (зараз між цими містами їздить метро та міська електричка). У 1963 році його зняли з пасажирського сполучення і зробили з нього технічний вагон (Arbeitswagen), який використовувався при будівництві та ремонті колій:


Тролейбус MAN Solo Obus, 1987 рік:


Цей транспорт малопоширений у Німеччині. Цей тролейбус їздив у Солінґені, Північний Рейн—Вестфалія, зараз він замінений на більш сучасні моделі, хоча пару таких, здається, все ще їздить (поїду туди колись, перевірю особисто). В цьому тролейбусі є також резервний дизельний двигун, себто, коли рога злітають, тролейбус може їхати далі.

Переходимо в залу з потягами далекого сполучення:


В баварських залізничних музеях, як бачите, дуже полюбляють ставити поруч паровий локомотив із локомотивом ICE. Цей цікавий тим, що був першим експериментальним локомотивом IntercityExperimental (ICE V), збудований в 1985 році. В 1988 році цей потяг досяг швидкості 406 км/год, що на той час було світовим рекордом. Потяги першого покоління ICE 1 базувалися саме на цьому локомотиві. У 1998 році він вийшов з експлуатації і перейшов у залізничні музеї. Так виглядають нутрощі:


А це так званий «крокодил» Ретийської залізниці (Rhätische Bahn), Швейцарія, 1925 рік:




Цей потяг їздив у швейцарських Альпах аж до 2000 року, і був переданий до цього музею в 2001 році з пробігом у 4,5 мільйона кілометрів:


Вагон першого класу, для курців:


Усередині як в польських регіональних потягах:


Купе розраховане на шість людей:


А це зубчаста гірська залізниця, теж Швейцарія, 1937 рік:

Додаткова зубчаста рейка зроблена тому, що потяг цей пензлював по найбільш нахиленій залізниці в світі Pilatusbahn, чотири з гаком кілометри якої мають нахил 48%. Потяг цей піднімає пасажирів з Фірвальдштетського озера до вершини гори Пілатус (2128 м).

А ще колись пошту теж перевозили потягами (в нинішньому столітті поштові вагони я бачив лише у Чехії):

Microsoft Surface

Після піврічного користування трансформером не можу зрозуміти людей, що юзають голий планшет: без клавіатури він зручний лише в режимі мап/навігатора GPS. Екранна клавіатура — повне гівно для мазохістів.

Тим часом, з’явився ще один такий пристрій — Microsoft Surface. Виглядає симпатично, кріплення екрану до клавіатури там більш зручне (на магнітиках), ніж у мене, хоч не факт, що більш надійне. По технічних специфікаціях ніби то само, тіки немає ніякої згадки про 3G (ну, але пристрій ще не доступний в продажу).

Екран, судячи з фоток, буде глянцевий: невидима рука ринку росте із жопи, на жаль.

Єдине, що в цьому пристрої напружує — це Windows 8. Ну, але це моє власне упередження, може вона й юзабельна.