Deutsches Museum Verkehrszentrum І: автівки та велосипеди

Про німецький «лувр» техніки в Мюнхені я вже писав. Крім основної будівлі на музейному острові, в нього є ще два відділення в інших районах міста. Одне з них — це Центр транспорту (Verkehrszentrum), який знаходиться недалеко від того місця, де відбувається Октоберфест:


Тут є все, що зв’язано з транспортом, як приватним, так і публічним. Починається експозиція з електромобілів:

Pöhlmann EL — електромобіль збудований інженером Пьольманом на замовження енергетичної компанії RWE, 1981 рік. Максимальна швидкість — 120 км/год. Це один з перших німецьких електромобілів для приватного використання.

BMW 750hl на водні:

Точніше, там є два двигуни, бензиновий і водневий, адже поки що в Німеччині є дуже мало водневих заправок. Таких автівок випустили аж сто штук

Є тут трохи і старих автівок:




Оце особливо охуєнна — автобус для перевезення вантажів. За місткістю він більший, ніж сучасні van-и, але менший, ніж фура:


Деякі автівки виглядають так:


Це, як ви зрозуміли, crash-тест був. У дизайнерів автівок задача доволі непроста: з одного боку, передок має бути м’який, щоб збитий пішохід вижив. З іншого, при зіткнення з іншими транспортними засобами вижити повинен водій та його пасажир. Особливо challenging зробити безпечний маленький автомобіль типу Smart-а. Це — результат crash-тесту на швидкості 60 км/год, який провів німецький автомобільний клуб ADAC:


Подушки:


Спортивні автівки:


«Від „Месершмідту“ бензобаки, жовнірські сапоги і різні лахи»:


Ця пофарбована у французькі кольори ракета — мотоцикл:


А цей експонат нагадав мені щасливі роки автошколи:

Колись я знав кожну дірочку в двигуні ЗІЛ-130. Все забув нахуй. Карданна передача і циліндри — це все, що зміг впізнати, ага.

Заправки:


Перші заправки були механічними, себто, треба було крутити насос руками, щоб накачати бензин:


Одна з перших заправок самообслуговування, 1973 рік:


Фраза «винайти велосипед» означає «придумати щось, що вже давно існує». Однак, не зрозуміло, за що так роверу дісталося: раніше він же виглядав зовсім не так:


Висота переднього колеса в цьому агрегаті, на хвилиночку, сягає рівня моїх очей:

Він був дуже популярний на початку 20 століття. Як люди на нього залазили і злізали??

Еволюція шин:

Перші дві зліва (A, B) — сталеві, 1916 рік. Решта — 1945. С — шина з корку, D—G — ґумові.

Ровери типу «Christiania Bike», в них зручно перевозити пиво:




А цей ровер придумав якийсь студент, здається, з Кьольна:


Як бачите, винайти велосипед зовсім не означає «придумати щось неоригінальне».

Науково-технічний прогрес не оминув і таку просту річ, як лижі. Було:


Стало:


В наступному пості буде про залізницю та громадський транспорт.

Австрійський автомат

Австрійський автомат набагато зручніший від німецького для купівлі квитка. Він відразу пропонує купити квиток з деякою стандартною конфігурацією (1 людина, 2 клас, без знижки, на зараз), та зручні кнопки для зміни опцій:


У німецькому автоматі треба продиратися через десятки «кроків» тільки для того, щоби купити сраний квиток (так, є кнопка «Direkt zur Fahrkarte», але вона мало рятує).

В усьому іншому, крім купівлі квитка, австрійський автомат — повне гівно.

В баварському Пассау та австрійському Зальцбурзі (обидва прикордонні) є і німецькі, і австрійські автомати. В австрійських автоматах можна купити Bayern Ticket, а в німецьких — його австрійський аналог Einfach-Raus-Ticket, без комісії. Однак, одноразові квитки по Австрії у німецьких автоматах на пару єврів дорожчі (а для власників німецьких BahnCard — навпаки, дешевші). Австрійські же автомати квитки у міжнародному сполученні не продають в принципі. Крім квитків до Пассау, який вони чомусь вважають австрійським містом.