![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Ceuta V: Алгесіра — Сеута
May. 2nd, 2012 10:59 amУ Сеуті, як і в Алгесірі, є геліпорт:
Гелікоптерне сполучення між Сеутою та материковою Іспанією відкрилося не так давно, але рік не підкажу. Геліпорти в Алгесірі та Сеуті побудували на гроші Унії (та хулі там будувати, це ж не летовище), і з того часу гелікоптери з Сеути стали регулярно літати в Алгесіру та Малагу. Оскільки остання є курортом, то мешканці Сеути, таким чином, отримали можливість зручно літати в будь-яку частину Європи.
Оскільки я ніколи не літав на цьому транпорті, було вирішено хоча б у один бік полетіти гелікоптером. However, блять, сайт компанії Inaer повідомляв, що з 25 березня обслуговування рейсів припиняється. А це і була єдина компанія, що там літала. Я засмутився, приїхав у Алгесіру, побачив зачинений геліпорт і запланував їхати паромом. Яке ж моє було здивування, коли виявлось, що вранці геліпорт був відчинений! Там було порожньо, але тітонька в касі сказала, шо все літає, от тільки проїбав я ранковий рейс, а наступний — о шостій вечора. А назад — о шостій з гаком. Охуєнно, назад і політаємо.
Так і вийшло:
Отож, гелікоптер літає двічі на день, вранці і ввечері, розрахований він на 15 місць. Здавалося, б — сів і полетів, хулі пиздостраждати. Не врахував я, що тут все по-дорослому: чекін, блять, який зробили відразу під час купівлі квитка, бо купував я його за 5 хвилин до кінця чекіна (який, в свою чергу, зачинявся за 20 хвилин до вильоту). Багаж, блять, довелося здати, бо я не врахував, що пляшку соку в ручну поклажу не пускають, як на «дорослих» рейсах. По прильоті я був єдиним дебілом, який чекав, аж багаж видадуть на конвеєр: самому забрати його не можна.
Потім «по-дорослому» проходиш металошукач і рентґен. А, забув, під час купівлі квитка документики відразу були проінспектовані поліціянткою, така собі багатозадачність. Поліціянтка чи не вперше в житті побачила Der elektronische Aufenthaltstitel (показувати паспорт я обламався), а тому не знайшлася нічого іншого, як спитати:
— Шо це за країна?
— Дойчлянд, — сказав я.
Після цього можна було втикати на приліт нашого гелікоптера:
Якогось хуя знімати в геліпорті заборонено, але про це мені сказали вже після того, як я зняв цей ролик, ггг. Ну, далі все просто: сідаєш в гелікоптер, пристібаєшся і летиш, йопта:
Відчуття зовсім не таке, як в літаку: злітає і сідає він майже миттєво. І дуже сильний галас. Приземляється він на дах геліпорту в Алгесірі:
Потім, як дебіл, чекаєш, поки зупиниться ґвинт. В залі геліпорту сидить сумний митник: Сеута, прецінь, є безмитною зоною, і тому по прильоті є митний контроль. Але він умовний, вважайте, що нема.
Особливо нічого не сфоткав через сонце:
Взагалі, сонце на півдні Іспанії — це якийсь пиздець: ніби температура 20, але сонце палить так, наче всі 50. У мене є підозра, що там є озонова дірка, бо ультрафіолету реально разів у 5 більше, ніж при такій самій температурі де-інде.
Алгесіра:
Дуже уважний читач помітить там місце, де алгесірці висловлюють своє ставлення до політиків
Геліпорт:
Гелікоптерне сполучення між Сеутою та материковою Іспанією відкрилося не так давно, але рік не підкажу. Геліпорти в Алгесірі та Сеуті побудували на гроші Унії (та хулі там будувати, це ж не летовище), і з того часу гелікоптери з Сеути стали регулярно літати в Алгесіру та Малагу. Оскільки остання є курортом, то мешканці Сеути, таким чином, отримали можливість зручно літати в будь-яку частину Європи.
Оскільки я ніколи не літав на цьому транпорті, було вирішено хоча б у один бік полетіти гелікоптером. However, блять, сайт компанії Inaer повідомляв, що з 25 березня обслуговування рейсів припиняється. А це і була єдина компанія, що там літала. Я засмутився, приїхав у Алгесіру, побачив зачинений геліпорт і запланував їхати паромом. Яке ж моє було здивування, коли виявлось, що вранці геліпорт був відчинений! Там було порожньо, але тітонька в касі сказала, шо все літає, от тільки проїбав я ранковий рейс, а наступний — о шостій вечора. А назад — о шостій з гаком. Охуєнно, назад і політаємо.
Так і вийшло:
Отож, гелікоптер літає двічі на день, вранці і ввечері, розрахований він на 15 місць. Здавалося, б — сів і полетів, хулі пиздостраждати. Не врахував я, що тут все по-дорослому: чекін, блять, який зробили відразу під час купівлі квитка, бо купував я його за 5 хвилин до кінця чекіна (який, в свою чергу, зачинявся за 20 хвилин до вильоту). Багаж, блять, довелося здати, бо я не врахував, що пляшку соку в ручну поклажу не пускають, як на «дорослих» рейсах. По прильоті я був єдиним дебілом, який чекав, аж багаж видадуть на конвеєр: самому забрати його не можна.
Потім «по-дорослому» проходиш металошукач і рентґен. А, забув, під час купівлі квитка документики відразу були проінспектовані поліціянткою, така собі багатозадачність. Поліціянтка чи не вперше в житті побачила Der elektronische Aufenthaltstitel (показувати паспорт я обламався), а тому не знайшлася нічого іншого, як спитати:
— Шо це за країна?
— Дойчлянд, — сказав я.
Після цього можна було втикати на приліт нашого гелікоптера:
Якогось хуя знімати в геліпорті заборонено, але про це мені сказали вже після того, як я зняв цей ролик, ггг. Ну, далі все просто: сідаєш в гелікоптер, пристібаєшся і летиш, йопта:
Відчуття зовсім не таке, як в літаку: злітає і сідає він майже миттєво. І дуже сильний галас. Приземляється він на дах геліпорту в Алгесірі:
Потім, як дебіл, чекаєш, поки зупиниться ґвинт. В залі геліпорту сидить сумний митник: Сеута, прецінь, є безмитною зоною, і тому по прильоті є митний контроль. Але він умовний, вважайте, що нема.
Особливо нічого не сфоткав через сонце:
Взагалі, сонце на півдні Іспанії — це якийсь пиздець: ніби температура 20, але сонце палить так, наче всі 50. У мене є підозра, що там є озонова дірка, бо ультрафіолету реально разів у 5 більше, ніж при такій самій температурі де-інде.
Алгесіра:
Дуже уважний читач помітить там місце, де алгесірці висловлюють своє ставлення до політиків
Геліпорт:
