Про програми лояльності

Всі програми лояльності — це наїбалово. Крім, звичайно, простих акцій в стилі «замов два пива, третє безкоштовно», де хоч і найобують, але «чесно». Всі інші схеми, де від мене вимагають накопичувати якісь милі, бонуси та іншу хуйню, я ігнорую.

У німецької залізниці теж є програма лояльності — картки BahnCard. Здавалося б, все просто: купуєш BahnCard 25 за 60 єврів і отримуєш знижку 25% на рік. BahnCard 50 коштує 240 єврів і дає знижку в 50%. Здавалося б, якщо часто їздиш залізницею, то вигідно. Тільки варто уважно прочитати умови:
«50% auf den Normalpreis innerhalb Deutschlands»

Normalpreis — це вартість одноразового квитка, яку ви сплатите перед відправленням. Наприклад, потяг ICE «Нюрнберґ—Мюнхен» коштує 52 євра. Якщо у вас є картка BahnCard 25, ви сплатите 39 єврів, а якщо BahnCard 50, то 26 єврів. А тепер дивимось, скільки коштує цей квиток на 10 березня (через 2 тижні від сьогодні): залежно від часу виїзду, 19, 24, 29 або 34 євра. За 24 євра можна в будь-який час виїхати, за 19 лише один потяг. Читайте перше речення цього посту. І це ми ще не згадали про знижки на регіональний транспорт, наприклад, баварський квиток, на який BahnCard, ясен перець, не діє.

Так от, блять, треба мені в кінці березня бути в Берліні. Дати і час відомі заздалегідь, всі умови для того, щоб купити дешеві квитки. Минулого тижня це коштувало 90 єврів туди-назад. Наш університет має «корпоративну знижку» у 10%, яка працює приблизно так само, як і BahnCard. І купувати всі квитки на відрядження треба обов’язково із зазначенням нашого номера, інакше повернуть лише різницю між ціною зі знижкою і без. Як це зробити, спитав я у нашої секретарки? Виявилось, що треба або пиздувати на вокзал (ліньки), або створити мені «корпоративний» акаунт. Поки те да се, зробили мені акаунт аж сьогодні. Залогінююсь, сайт Дойчебана каже: «Вітаємо, герр ноддет із фірми Вільний Штат Баварія». Замовляю квитки, і ось що пропонує мені залізниця:


Отже, квиток у першій класі «для простих смертних» коштує дешевше, ніж «корпоративний» квиток у другій класі спеціально для працівників контори. Квиток, що коштував 89 єврів минулого тижня, сьогодні коштує 113. Читайте перше речення цього посту.

Вищенаписане, звісно, не стосується BahnCard 100 — це вже не програма лояльності, а проїзний на рік, що діє на всю залізницю ФРН. Він і коштує відповідно, майже 4000 єврів.

Верхній Пфальц: залізниця

До Верхнього Пфальцу я приїхав на одновагонному дизелі Agilis-а, який mischko обізвав рейковим автобусом:


Головний офіс Agilis-а знаходиться в Рєґенсбурзі, а володіють ним дві гамбурзькі залізниці — Hamburger Hochbahn (власник — місто Гамбурґ) та Benex (приватна контора). Так виглядає аґілісівська тривагонна електричка до Ульма:




А цією електричкою я їздив до Ноймаркта:




Аґіліс вирізняється двома речами: гіперпунктуальністю (майже як у Швейцарії) та автоматом, що продає квитки в потязі. На жодному потязі Дойчебана автоматів немає.

Від Вайдена до Ноймаркта я їхав потягом alex контори Vogtlandbahn:




Цей потяг їздить за маршрутом Хоф—Мюнхен, через усю Баварію на її сході. У цьому потязі є автомат, але лише один, у вагоні під назвою «alextreff» (я там не був). Іще в цьому потязі є рівно один двоповерховий вагон:




Фоґдляндбан — це це контора-дочка компанії Regentalbahn, якою колись володіла британська Arriva. Але в 2010 році Арріву купив Дойчебан, і Європейська Комісія попрохала його продати німецьку частину Арріви, щоби, блять, конкуренція була. Отож Arriva Deutschland була куплена італійською залізницею Ferrovie dello Stato разом з якимись люксембурзькими інвесторами, і була перейменована на Netinera. Ви все ще читаєте? Так от, назва потяга alex колись означала Allgäu Express: він їздив у південнобаварському регіоні Альґеу (це там, де летовище Меммінґена знаходиться), але згодом Арріва вирішила поширити назву на інші потяги, і вона стала означати Arriva Länderbahn Express. Що в світлі зміни власника тепер не має сенсу.

Значна частина потягів Фоґтляндбана їздить під власною назвою:






Ці потяги їздять, крім Баварії, ще у деяких землях Східної Німеччини, а також у Чехію. Всі вони вважаються регіональним транспортом, на них діють відповідні земельні квитки.

Іще нагадую про свій попередній пост про Аґіліс

Geistfahrer

Німецька мова продовжує дивувати: виявляється, є спеціальне слово для людини, що їде по зустрічній змузі — Geistfahrer («водій-привид»).

Враховуючи типові швидкості на автобанах, діамантова цегла — це те, чим ви будете срати, якщо колись побачите цього «привида». До речі, карається п’ятьма роками тюрми, але зловити таку людину практично неможливо: на автобані відбійники, а мєнти ж не будуть їхати по зустрічній, створюючи ще одну небезпеку чолового зіткнення.