Пограбування століття

Це найбільш охуєнне пограбування банку, про яке я чув: чувак у Варшаві відкрив у певному банку рахунок для фірми, за фальшивими документами, ясен перець. Це дає право поповнювати рахунок на великі суми грошей, кидаючи їх у спеціальну камеру. Оскільки передбачається, що туди будуть кидати пачки грошей, вони не перевіряються на справжність. Не довго думаючи, чувак кинув туди валізу охайно посіченого паперу, і «поповнив» рахунок на півтора мільйони єврів, які, ясен перець, відразу зняв з рахунку і з’їбався.

Камери зареєстрували його пику, але вона «середньостатистична».

Два роки тому було теж цікаве пограбування, у Вроцлаві: чувак приїхав за п’ять хвилин перед інкасацією, у відповідному спорядженні, й узяв у касирки мільйон з гаком єврів. Документів у нього ніхто не перевірив.

Polak potrafi, як то кажуть!

Zitterbewegung, Bremsstrahlung і «надсвітлові» нейтрино

Disclaimer: цей пост я написав у кінці жовтня, зберіг в чернетках і забув про нього. Тим часом, прочитав у RSS-стрічці новини з екперименту OPERA, і згадав, що в мене ж тут пост протух. Тому, публікую його як є, з апдейтом щодо сьогоднішнього стану речей у кінці.

Німецька мова дала світу два фізичні терміни, що не мають англійських аналогів: Zitterbewegung (ціттербевеґунґ) та Bremsstrahlung (бремзштралюнґ).  Перший з них мав ілюструвати те, як квантова механіка ніби накривається пиздою, натомість другий має стосунок до того, як нібито по пизді пішла спеціальна теорія відносності.

Отже, Zitterbewegung (zittern — дригатися, труситися, Bewegung — рух) — це «дригання» частинок, що рухаються зі швидкістю, близької до швидкості світла. Взяти хоча б чистий, вільний, ніким не зіпсований електрон. Шляхом нехитрих маніпуляцій з рівняннями Гайзенберґа виявляється, що внезапно цей електрон «дригається» з єбічеською частотою або інакше кажучи, у електрона з нікуди виникає прискорення, що можна побачити з виразу для оператора його положення:

Такий ефект ніколи не був, звісно, спостережений у експерименті. Chto za huinya? — як питав батько російської інтеліґенції Френк Заппа.

Здавалося б, ефект цей означає, що квантова механіка пішла по пизді. Але, ні: саме ціттербевеґунґ доводить її слушність, як би парадоксально це не звучало. Адже, як ми знаємо, ніяких траєкторій у квантовому світі нема, а положення частинки підлягає принципу невизначеності Гайзенберґа: чи точніше ми знаємо місце локалізації її, тим більша невизначеність імпульсу, що означає — невизначеність енергії. А це призводить до того, що немає ніякого одного-нещасного електрона, а маємо електрон-позитронну пару, і саме тому спроба описати цю пару рівнянням для однієї частинки призводить до булшіту! І справді, якщо від квантової механіки ми перейдемо квантової теорії поля, «заточену» під систему багатьох частинок, ефект зникає.

Якщо ви все ще читаєте цей пост, то тепер я би хотів прокоментувати (не-)опубліковане нещодавне відкриття нейтрино, що рухаються зі швидкістю, рівною 1.00002 швидкості світла у вакуумі. Здається, я не помилився з кількістю нулей, їх має бути п’ять. Таке ніби незначне перевищення, а накриває пиздою трохи більше, ніж усю теоретичну фізику. Chto za huinya?

Отже, діло було так: пучок високоенергетичних нейтрино (~10–15 GeV десь) хуярить із ЦЕРНа, що під Женевою, на відстань  730 км до Італії, і ловиться детектором OPERA, що знаходиться глибоко під землею, десь у горах. Результат настільки несподіваний, що першою версією був — булшіт. Багаторазове повторення, ретельна перевірка ніц не дала — нейтрино прилітали раніше, ніж повинні були. І тоді колаборація OPERA, що нараховує 160+ науковців, вирішила це опублікувати, ніхуйово потроливши наукову громадськість. Точніше, вони виклали препринт, який офіційною публікацією не вважається (колись я напишу, чому). І ще, частина науковців колаборації були проти цієї пре-публікації результатів, а тому відмовилися поставити під статтею своє ім’я. Таких було десь 10.
 
Жовта преса, звичайно ж, підхопила й видала на гора гарні заголовки, а науковці почали чухати репу. Варіантів відповідей пропонується кілька, серед них найбільш поширений — це «булшіт». Тобто, помилка вимірювання. Несинхронні годинники чи шось таке. Ті, хто розробляли різні «патчі» до теорії відносності, взялися до роботи й цього разу. Цифра у 80 статей з часу публікації результатів експерименту вражає.

Одним з найбільш гарних пояснень результатів Опери і є явище Bremsstrahlung-а. Що це таке? Все просто: будь-яка заряджена частинка, що летить із величезною швидкістю, близькою до швидкості світла, коли вона пролітає повз іншу заряджену частинку, внаслідок (кулонівської) взаємодії  між ними вона пригальмовує. При цьому випромінюється випромінювання (так, я майстер стилю, я знаю), яке і називається гальмівним. Щось схоже на те, що відбувається при гальмуванні велосипеда чи авта: колодки впираються в колесо, воно зупиняється, при цьому колодки нагріваються — механічна енергія переходить в тепло.

На явищі бремзштралюнґа побудовані детектори частинок. Ну да, блять, а як ви думали фізики-експериментатори їх бачать? Саме за цим гальмівним «світінням». Береться, блять, рідкий аргон, і хуярять в нього частинками, що пролітаючи повз ядра, бремзштраляться.

Ви це прочитаєте, і тихо охуївши, спитаєте: а до чого тут нейтрино? Воно ж не має жодного зарядку, і взагалі йому через планету Земля пролетіти, це як нам на Октоберфесті в туалет сходити. Ну, в смислі, якщо туалет буде зачинений або зламається, ми все одно сходимо.

Так от, теоретики Коген і Ґлезґов з Бостонського університету швидко порахували, що нейтрино з експерименту OPERA, рухаючи зі швидкістю, що перевищує швидкість світла, протягом 730 км з Женеви в Італію, втратили б значну частину своєї енергії на гальмівне випромінювання електрон-позитронних пар, йоптить! Експериментатори не забарилися: чуваки з експерименту ICARUS, що знаходиться десь глибоко під італійськими альпами, поміряли енергію нейтрино, що хуярили з ЦЕРН-а, тобто, зі схожої відстані. Я досить давно читав їх статтю, а тому забув, шо саме вони поміряли, але суть в тому, що ніяких електрон-позитронних пар у кількості, передбаченій Когеном і Ґлезґовом, знайдено не було.

Так от, блять, останні новини: чуваки з OPERA-и повідомляють, що сигнал з GPS-ів був хуйово синхронізований з їхнім годинником (про це теж різні люди писали кілька місяців тому), що призвело до помилки вимірювання часу у 60 наносекунд, відтак, експеримент потрібно повторити, що і буде зроблено цього року.

І ще update: коментар фахівця щодо повідомлення OPERA.