Ізраїль: пустеля Неґев І

Приблизно половину Ізраїля займає пустеля Неґев. Вона починається десь між Беер-Шевою та Дімоною, і тягнеться на південь, аж до Червоного моря:


Враження, коли туди потрапляєш, дуже неймовірні, адже це такий контраст із заселеною північчю країни. Від Хайфи до Беер-Шеви ти їдеш через нескінчені міста, що виглядають однаково стандартно, і тут хуяк — і трактор в полі дир-дир-дир:




Після цього починається пустеля. Я чомусь думав, що пустеля — це нескінчений пісок. Ну і дюни там всякі. Так от, тут ніхуя такого нема. Неґев — це гори і каміння:


Час, від часу трапляються поселення. Як ось це, в якому ми ночували:




Або ось:


Якщо комусь подобається самотність, то жити тут самий жирок. Особливо крутий у пустелі захід сонця. Я раніше бачив тільки в шпалерах на робочу стільницю:






Хтось прохав мою фотку, ось вона:

Паспортний контроль

Поїхали ми вчотирьох у Ґоттом забуте місце вчитися їздити на лижах (first time in my life). Спершу пані, в якої ми орендували обладнання, дуже захотіла побачити мій аусвайс, якого я не маю. Потім нас побачила власниця школи і каже до пані:
— Ці чуваки з Уні, все гаразд.

Нас було четверо, і аусвайс був лише у Л. з Каталонії:
— Як? Ви не носите айді з собою? У Іспанії можуть за це оштрафувати!

Хуй його знає, що там у Іспанії, може вони з тероризмом боряться, але в решті Унії одне з небагатьох прав, які лишилися у людей — це право ходити по вулиці без документів. Цим правом я користуюся з 2006 року, відтоді, як переїхав жити до Кракова, і паспорт з собою ношу лише тоді, коли збираюсь перетинати кордон.

Німецьке законодавство в цьому плані просте:
1. Громадяни Німеччини та ЄС зобов’язані мати аусвайс (Personalausweis), іноземці — паспорт плюс візу чи дозвіл на перебування, якщо такий треба. Мати не є тотожним до «носити з собою» (якщо якийсь мєнт скаже вам протилежне — шліть його нахуй), достатньо, що він лежить десь вдома у шухляді, і цей дім знаходиться десь в Німеччині.
2. На вимогу мєнтів ви зобов’язані показати посвідчення особи. Однак, жоден закон не зобов’язує вас це зробити відразу. Тобто, якщо ваші документи не з собою, ви можете повернутися додому, прийти до відділку, показати паспорт чи аусвайс.
3. Мєнти, в принципі, мають право забрати вас до відділку, якщо ви без документів, але в них для цього має бути обґрунтована причина. Наприклад, ви вчинили правопорушення. Або дуже схожі пикою на особу, що перебуває в розшуку.
4. Навіть якщо ви вчинили правопорушення, мєнти можуть просто спитати ваші дані (ім’я-прізвище, адресу етц) і повірити вам на слово. Бази даних громадян у них немає, але їм нескладно в разі чого подзвонити в ратушу і перевірити, чи за такою-то адресою мешкає людина з вашим прізвищем. Якщо ви в Німеччині не мешкаєте, то радше на слово вам не повірять, а заберуть до відділку.

Оскільки я не планую вчинювати правопорушень, то і документів із собою не ношу. Проблеми з цим були лише двічі: одного разу мене не хотіли селити у ґестхаусі університету в Варшаві, але після заюзання communication skills проблема зникла, другого разу — не хотіли перетворити 500-євровий чек на готівку в португальському банку. Ну так, для фінансових операцій документи треба. А, забув, у Тель-Авіві ще на залізницю не хотіли пускати, але там я сам винен, шо попер через металошукач і не звернув уваги на якийсь там контроль багажу. Але, потім пустили все одно.

У Польщі законодавство є ще більш ліберальним: документи з собою можуть не носити не тільки пішоходи, а й водії автівок. Але тут є один момент: в разі аварії чи порушення правил ти зі своєї кишені сплатиш за проїзд у блакитному таксі від місця аварії додому. Тому більшість народу право з собою таки носить, крім випадків «ой, права вдома забув. ну хуй з ними, буду обережно їхати». У Німеччині за проїзд без фюрершайна штраф, але невеликий: 10 чи 20 єврів. Утім, в межах свого міста, в принципі, можна забути права вдома: контроль і так доволі рідкий.

Загалом, я можу витримати будь-які дебільні закони, навіть заборону на бухло, але якщо в якійсь країні від мене вимагають носити з собою документи, я в ній знаходитися не можу (якщо це не зона воєнних дій, а я не працюю в ООН).