Щодо відомих подій

Щодо відомих подій у мене є один коментар: http://jamendo.com
Злізайте з наркоманської голки замість того, щоб скиглити, як же вас притискають ці кляті корпорації. А в Німеччині до цього всього є GEMA — така охуєнна організація, що цензурує увесь копірастичний контент на ютюбі:


Коли мені надсилають посилання на всяке гавно, я можу його не дивитися, дякуючи GEMA-і.

Істанбул: Ґранд Базар та східний маркетинг

«Бирамбирамбирамбирам, кебабсалаткебабсалаткебабсалат, бирамбирам, кебабсалаткебабсалат, Бирамбирамбирамбирам, кебабсалаткебабсалаткебабсалат, бирамбирам, кебабсалаткебабсалат, Бирамбирамбирамбирам, кебабсалаткебабсалаткебабсалат, бирамбирам, кебабсалаткебабсалат», — скоромовкою кричить мужик біля ресторації. У кожного закладу є мужик, єдиною функцією якого є adverstisement. А в кого нема, в того це робить сам продавець. Варто тобі повернути голову в бік якогось магазину, як двері в нього відчиняються, і тебе запрошують всередину. Ніхто не питає, чи тобі треба допомогти, а відразу показує товар. Не встигнеш озирнутися, як його вже запакують і погодяться на the best price for you. Втричі вищу за ринкову: на товарах ніколи немає цінників. Це — східний маркетинг.

Квінтесенцією цього є Ґранд Базар (Grand Bazaar) — найстаріший ринок Істанбула:


Ґранд Базар — це 58 накритих дахом вулиць з 4000 магазинів, де продається нікому не потрібна хуйня:


Щоб вижити тут, треба:
1. Знати, чого ти хочеш;
2. Знати, скільки воно насправді коштує;
3. Вміти вмикати ігнор.

Останній пункт дуже погано давався моїм друзям, і дуже добре давався мені: хто в Кракові мешкав, той розуміє. Якщо ви хочете уникнути надмірного harrasement-у, треба на товар дивитися боковим зором, уникати зорового контакту з продавцями та ігнорувати спробу з ним заговорити, unless вам потрібна його консультація.

NotDead's Newsletter: чи то лижі не їдуть, чи то я довбанутий

Кожну першу середу місяця наша уні-тусовка збирається з метою похавати франконської хавки та попити місцевого пивка. Перше лютого випало якраз на середу, єєєаах!
— Ну, шо, як лижі?
— Ми тепер вміємо кататися, як трирічні діти. Ні, навіть гірше.

Ми поїхали у природний парк Фіхтельґебірґе. Там гори не-гори, але на лижах є де кататися. Найскладнішим з усього було це вдягнути лижі на взуття. З п’ятого разу вдалося. Ми вчилися на тій самій трасі, що й діти. Три-чотири роки їм на вигляд, ще читати не вміють, а на лижах тримаються впевнено, літають і гальмують майстерно. За два інтенсивних дні я їздити вмію значно гірше, ніж вони. На лижах «дитячої» довжини.

Який мудак придумав прислів’я «чи то лижі не їдуть, чи то я довбанутий?» У лижах найскладніше — це загальмуваааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааЄБЛИСЬ!-ти.

Сьогодні В. сказав, що він їздить лише на сноуборді, і шо ми лохи, що обрали лижі.

За майже місяць перебування в теплих країнах я встиг холєрно скучити за зимою. Приїхав до Байройта, а тут якась хуйня, дощить. «Хочу снігу»! — написав я у твітері, і наступного дня місто засипало снігом, був жирок.

Цього тижня температура щодня методично опускається на кілька градусів. Гей, там, нагорі, я вже наситився зимою! Давай назад терморегулятор!