noddeat

У 1980 році в Істанбулі мешкало 2.4 мільйони людей, а вже за п’ять років — 5.6 мільйонів. Це був найбільший приріст за всю історію міста. Зараз у місті тринадцять мільйонів людей, що робить його другим у світі після Шанхая, хоча це дещо найобка: якби Париж так само позначав свої межі, як Істанбул, там би було 15 мільйонів. Ну похуй, в будь-якому разі це пиздець як велике місто, але цього ти не відчуваєш, особливо взимку, коли народу на вулицях ну немає майже. Де ж мешкають ці 13 мільйонів? Більшість — на європейському боці, де мешкає 8 з гаком мільйонів, найбільш заселений район — Gaziosmanpaşa (мільйон з гаком). Решта — на азійському боці, куди дістатися можна лише на паромі. Сьогоднішній звіт — про азійський район Кадикьой:

Щоб туди потрапити, треба переплисти через Босфор:

Ні, це не азійський район Кадикьой, а просто фотка Босфорської протоки й Галатської вежі

Для цього треба сісти на корабель, що за дві срані ліри довезе до станції Кадикьой:

Паром з європейського боку на азійський. Хтось на такому їздить щодня на роботу

Перше, що ви побачите — це залізничний вокзал Гайдар Паша (Haydarpaşa Garı):

Деякі пароми там зупинку роблять, а деякі — ні. Це основний возкла, звідки можна доїхати углиб Туреччини. Але нам далі:

Ось сюди, на станцію Кадикьой:

Цікаво, шо у Істанбулі на паромних станціях не пише назву цієї станції, а пише, куди звідки їдуть кораблі. Це станція Кадикьой, звідси — кораблі на європейські станції Каракьой та Еміноню:

На азійському боці ціни на все удвічі нижчі, ніж на європейському. Good to know. І взагалі, ти опиняєшся у іншому світі. Основний транспорт тут — маршрутки: