Істанбул: навігація та написи

Офіс Катерини:


Дурень:


Банкоматик:


Таблички з назвами вулиць у Істанбулі червоно-зелені. На червоному фоні — назва вулиці, на зеленому — район міста:




Особливо зручно це те, що на табличці вказано, в який бік як номери будинків знаходяться:




Трапляються й такі таблички:


Азійський бік Істанбула має теж свою власну навігацію:


Ксерокс у Туреччині зненацька називають фотокопіром:


Окремий шедевр — це райони, де тусуються військові. Вони огороджені парканом, на якому вішають такий знак:


На вході у військову частину завжди лежать мішки та стоїть вартовий з автоматом, готовий застрелити тебе прямо зараз. Фотографувати це я не наважився.

Дорожні знаки
Туреччина — одна з небагатьох країн, що вирішила локалізувати знак «STOP»:


Фірмова кнопка для пішохідних світлофорів:

upd.: expialidociouz каже, шо це канадська кнопка

Попередження про радар:


Велодоріжки теж присутні. Виглядають приблизно так:






Така розмітка дає підстави думати, що доріжки намалювали для понтів, але от є навіть паркінги:


І автоматизована оренда:


Тобто, не можна сказати, що для понтів.

Істанбул: місто

— Ёб твою мать!

broken_alley, розчулений красою Стамбула

Найбільша окраса міста — це тераси на дахах:








Коти скрізь. Утім, то само можна сказати про Грецію та Ізраїль:




Фірмовий знак смертельної небезпеки:


Фірмовий істанбульський люк:


І море:


Отакі кораблики курсують між азійським та європейським боком:


Вокзал турецької залізниці Ґайдар Паша:


Звідси їздять потяги на Анкару та інші міста на схід Туреччини.

Море:

Кошерна хавка

Вся хавка у Ізраїлі — кошерна. Навіть м’ясо в макдональдсі у Ізраїлі є кошерним. Шо це таке, до кінця мені так і не ясно, однак одне правило є залізне: комбінувати м’ясо з молочними продуктами, зокрема, з сиром, суворо verboten. Навіть у шлунку: якщо ти випив капучіна, то тре 6 годин не жерти нічого м’ясного. І навпаки. Чізбурґер за визначенням кошерним, відтак, не є, тому є спеціальні макдональдси з блакитним логотипом, де його немає, і де кашрут суворо дотримується.

У релігійних ізраїльських родинах це доходить до маразму: кошерним, як виявилось, є не тільки їжа, а й посуд. Окремі келихи, в які можна наливати молоко (капучіно, лате, вотева), і окремі, в які суворо не можна. Такі келихи називаються «м’ясними».

Загалом, кошерна їжа смачна, але проблема в тому, що іноземна їжа в Ізраїлі теж кошерна. Хавали колись кошерні суші? А я хавав. Це не те, щоб погано, але смак зовсім не той, шо треба.

З іншого боку, philosofff безумовно порадіє, дізнавшись, що горілка «Finlandia» вважається кошерною і продається у Ізраїлі скрізь.