Істанбул: мечеті

У перший день мого перебування в Істанбулі я прокинувся від пронизливого крику рано вранці: «Аааааааааааа! Аааааааааа! Аааа-аааа-аааа-ааа!» Це був муедзин з Блакитної мечеті, що запрошував на намаз. І так п’ять разів на день. Спершу звук дуже дратує, але з часом звикаєш. Коли у певному місці знаходиться кілька мечетей, виникає какофонія:

Мечеті біля Ґранд Базара

Софія (тур. Ayasofiya, гр. Ἁγία Σοφία, лат. Sancta Sofia) — колись це був кафедральний собор православної церкви у Константинополі, з 1453 до 1931 року — мечеть. Від часів першої Турецької республіки і досьогодні будівля стала музеєм:




Блакитна мечеть (мечеть Султана Ахмета). Тут аж шість мінаретів:

Світлина з Вікіпедії, автор Deraadet









Усередину я зайшов, однак, у іншу мечеть, яка виглядає попростіше, і туди немає черги з туристів:


На вході — коробки з целофановими пакетами. Знімаєш взуття, складаєш його в пакетик і ходиш, значить, по мечеті в шкарпетках і з пакетиком, в якому лежать кросівки. На виході процедура зворотня. Пакетик треба покласти там, де взяв, щоб інші парафіяни могли ним скористатися. У мечеті скрізь килими м’які, ходити ногам приємно.

Отож, коли заходиш у мечеть, справа і зліва — зона для жінок, вона загороджена дерев’яними перегородками, з дірочками. Потім — спільна зона, в якій можна знаходитись і туристам.

Енергозбереження в мечеті:




Утім, це скрізь у Туреччині: я за весь час перебування в Істанбулі не бачив жодної лампи розжарювання. Вони заборонені?

І нарешті, зона для чоловіків. Як ви здогадуєтесь, вона займає більшу частину мечеті. Коли я зайшов, там акурат люди намаз справляли. У кінці зали сидить мужик в білому (імам?) і співає (як муедзин: «аааааа! ааааа!»). Зверніть увагу на знак «туристи, не ходіть туди»:




Далеко не всі жінки молилися в зоні для жінок. Дехто робив це у спільній зоні, біля плоту, що розділяє спільну зону та зону для чоловіків.

Наступні пости про Істанбул будуть на тему:
Азійський бік Істанбула (Каракьой)
Фенер — грецький район, резиденція православного патріарха
Таксівки, маршрутки та автобуси
Ґранд Базар та східний маркетинґ
Туалетокультура

Дохуя, словом, фотоматеріалу.

Наступний пост — не про Істанбул.

Справжній кошт футбола

Одним з поширених міфів є те, що чемпіонати з футболу, хокею чи там, блять, олімпійські ігри, їбать як вигідні для мешканців міст, де вони відбуваються, бо для них будують купу об’єктів інфраструктури. І справді, будують. Але як:
«
A bridge leading to Berlin's central train station needs repairs costing at least €10 million because of a cheap construction job done in a rush to get the station finished for the 2006 football World Cup.

The track – and particularly the base on which it is fixed – should have been custom made along the curved bridge which leads to the station, the Berlin daily Tagesspiegel reported on Thursday.

But there was not enough time to do this if the Hauptbahnhof was to be ready for the World Cup, and Deutsche Bahn, which was building the station, got permission from the authorities to skip the procedure. Only those parts of the track which are pretty much straight were mounted on the supporting bases, the paper said.

Now it appears that a number of screws securing the track have worked loose, and some have even broken off. Deutsche Bahn said it was not clear why this happened, but it could not rule out that mistakes were made due to time pressure, the paper reported.
»