Возз’єднання з юесбі-диском

Вчора ввечері мені зателефонували з нюрнберзької авіагавані та сказали, що мій багаж прилетів, і я можу його забрати в будь-який час у Lost&Found-і летовища. Сьогодні з’їздив до Нюрнберґа, забрав багаж, повернувся в Байройт — все ціле. Плюс подарунок від служби безпеки летовища Бена Ґуріона — пухирчастий поліетилен, у який був дбайливо загорнутий вінчестер. Такого вистачить ще на 10 пляшок баварського пива.

Я зрозумів, ще до того, як забрав пакунок, що мене наїбали. Ніяких додаткових перевірок цього диску не було. Ну, тобто, його забрали в окрему кімнату, ймовірно вставили в комп, переконалися, що це таки 500-ґіґовий вінчестер SATA 2.5", загорнутий у коробку з USB-дротом, яка не відчиняється, але на рентґені чудово видно, що всередині саме вінчестер, а не тротил з детонатором.

Відразу після того, як мене повідомили, що вінчестер забирають, його при мені загорнули в пухирчастий поліетилен, а потім — у велику картонну коробку, яку заклеїли скотчем і наклеїли мою адресу. Потім пані з безпеки пішла зі мною на чекін, і на коробку авіакомпанія наклеїла стандартну бірку з багажем. Але він не пішов на конвеєр, його пані забрала після цього з собою. Нібито на додаткову перевірку, якої не було: коробку просто пустили наступного дня найближчим рейсом на Нюрнберґ (через Дюссельдорф, тому вона прилетіла увечері, ай ґесс).

Який був сенс цього всього цирку? Переконати мене та інших, що в Бен Ґуріоні дуже безпечно? Але це зовсім не так:
«On May 30, 1972, in which three members of the Japanese Red Army, on behalf of the Popular Front for the Liberation of Palestine (PFLP), killed 26 people and injured 80 others at Tel Aviv's Lod airport (now Ben Gurion International Airport).[5] Two of the attackers were killed, while the last survivor was captured after being wounded.»

Ну, неважливо. В Ізраїль з багажу треба брати тільки труси і шкарпетки. Особливо, брудні труси і шкарпетки. Хай конфісковують.