![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Швидкісний транспорт Істанбула об’єднаний у єдину мережу, до якої входять метро, швидкий трамвай, фунікулер, (при-)міська електричка та метробус, на якому я не їздив, а тому нічого не можу сказати. Про електричку я вже розповідав, вона йде вздовж від вокзалу Сіркеджі на захід у європейській частині міста, та від вокзалу Ґайдар Паша на схід у азійській частині. Європейську та азійську частину міста розділяє босфорська протока, по якій між вокзалами Сіркеджі та Ґайдар Паша курсують кораблі, але скоро побудують підземний тунель. Поки тунеля нема, єдиним неводним зв’язком між двома частинами міста є один міст, по якому їздить метробус. Як ви бачите з цієї мапи (клікабельно) у азійській частині швидкого транспорту практично немає, метро знаходиться лише там, де туристи ходять:
Загалом, можна сказати, що у європейській частині міста транспорт розвинений, як у Європі, а в азійській — як у Азії. Сьогодні — про швидкий транспорт європейської частини.
Проїзд у всьому транспорті коштує 2 ліри (~8.6 грн), це вартість одноразового жетона, який треба купувати щоразу при посадці. Жетони продаються у жетономатах, що приймають монети і банкноти номіналом до 10 лір (іноді — до 20 лір, але рідко), і не приймають платіжні картки:
В жетономат можна кинути довільну кількість грошей і спеціальною кнопкою обрати, скільки жетонів ви хочете купити. Інтерфейс простий, як двері:
Жетони для трамвая і метра однакові, а от на корабель по Босфору і електричку відрізняються, хоч вартість проїзду та сама. Крім жетонів, є ще електронні картки Akbil (виглядає, як ключ до домофона) та Istanbulkart (пластикова RFID-картка), які можна поповнювати в спеціальному автоматі:
Якщо юзати ці картки, то проїзд виходить дешевшим (1.75, здається), але сама картка коштує 10 лір — це застава, яку неясно, де і як повертати. Словом, для мешканця, не для туриста.
Жетони означають турнікети. Вхід і вихід як до метра, так і до трамваю, відбувається через турнікети:
При цьому станція трамвая огороджена низьким скляним парканом, який закінчується у кінці платформи. Судячи з цього, таке явище, як зайці, тут практично відсутнє:
Лавки на станції Еміноню
Трамваї itself сучасні, я спостеріг дві моделі, на одній з яких зображений логотип метра:
Усі трамваї складаються з вдох довгих вагонів:
Крім трамваїв, є ще підземний фунікулер, який називається «тунель»:
Тунелів-фунікулерів дві лінії (фіолетові на мапі транспорту), вони дозволяють доїхати до майдану Таксім:
Вхід до станції фунікулера
Перший тунель везе не зовсім до Таксіма, а до вулиці Істікляль (щось на кшалт Хрещатика), звідки на радість туристам їздить історичний трамвай «Тунель—Таксім». Він безкоштовний, здається:
Метро у Істанбулі нічим не відрізняється від будь-якого іншого метрополітену в Європі. Просте в дизайні, чисте, швидке, і їздить до летовища:
Станція Аеропорт
Тоді як у багатьох інших містах за проїзд до летовища беруть втричі більшу плату, тут такого нема: за 2 ліри від аеропорту можна доїхати до міста без проблем. Ачкільвік, щоб потрапити у самий центр (Султанахмет), треба пересісти на трамвай T1 і сплатити ще 2 ліри. Але я от ходив від Аксарая пішки на Султанахмет, це не зайняло багато часу.
Станція Аксарай, кінцева лінії M1
Bitte zurückbleiben по-турецьки:
В київському та багатьох інших пострадянських метрополітенах немає смітників на станціях, бо туди нібито можна покласти тротил. У Істанбулі проблему вирішили так:
Загалом, можна сказати, що у європейській частині міста транспорт розвинений, як у Європі, а в азійській — як у Азії. Сьогодні — про швидкий транспорт європейської частини.
Проїзд у всьому транспорті коштує 2 ліри (~8.6 грн), це вартість одноразового жетона, який треба купувати щоразу при посадці. Жетони продаються у жетономатах, що приймають монети і банкноти номіналом до 10 лір (іноді — до 20 лір, але рідко), і не приймають платіжні картки:
В жетономат можна кинути довільну кількість грошей і спеціальною кнопкою обрати, скільки жетонів ви хочете купити. Інтерфейс простий, як двері:
Жетони для трамвая і метра однакові, а от на корабель по Босфору і електричку відрізняються, хоч вартість проїзду та сама. Крім жетонів, є ще електронні картки Akbil (виглядає, як ключ до домофона) та Istanbulkart (пластикова RFID-картка), які можна поповнювати в спеціальному автоматі:
Якщо юзати ці картки, то проїзд виходить дешевшим (1.75, здається), але сама картка коштує 10 лір — це застава, яку неясно, де і як повертати. Словом, для мешканця, не для туриста.
Жетони означають турнікети. Вхід і вихід як до метра, так і до трамваю, відбувається через турнікети:
При цьому станція трамвая огороджена низьким скляним парканом, який закінчується у кінці платформи. Судячи з цього, таке явище, як зайці, тут практично відсутнє:
Лавки на станції Еміноню
Трамваї itself сучасні, я спостеріг дві моделі, на одній з яких зображений логотип метра:
Усі трамваї складаються з вдох довгих вагонів:
Крім трамваїв, є ще підземний фунікулер, який називається «тунель»:
Тунелів-фунікулерів дві лінії (фіолетові на мапі транспорту), вони дозволяють доїхати до майдану Таксім:
Вхід до станції фунікулера
Перший тунель везе не зовсім до Таксіма, а до вулиці Істікляль (щось на кшалт Хрещатика), звідки на радість туристам їздить історичний трамвай «Тунель—Таксім». Він безкоштовний, здається:
Метро у Істанбулі нічим не відрізняється від будь-якого іншого метрополітену в Європі. Просте в дизайні, чисте, швидке, і їздить до летовища:
Станція Аеропорт
Тоді як у багатьох інших містах за проїзд до летовища беруть втричі більшу плату, тут такого нема: за 2 ліри від аеропорту можна доїхати до міста без проблем. Ачкільвік, щоб потрапити у самий центр (Султанахмет), треба пересісти на трамвай T1 і сплатити ще 2 ліри. Але я от ходив від Аксарая пішки на Султанахмет, це не зайняло багато часу.
Станція Аксарай, кінцева лінії M1
Bitte zurückbleiben по-турецьки:
В київському та багатьох інших пострадянських метрополітенах немає смітників на станціях, бо туди нібито можна покласти тротил. У Істанбулі проблему вирішили так:
