Єрусалим - Кейсарія - Беер-Яаков

У Єрусалимі цілий день хуярила злива. Ми записалися на якусь безкоштовну екскурсію, але витримали заледве її половину, змокнувши до нитки. Концентрація конфесій у Єрусалимі вражає. Наприклад, ми там бачили таку екзотику, як сирійська православна церква. Типу ікони, хрести, але написи всі арабською. Коли ми біля неї зупинилися, двері церкви відчинилися, і звідти вийшла якась пані і сходу спитала:
- Ты с какого раёна, дружище To which church do you belong?
- All over the world, - відповіли ми.
Бабця не заспокоїлася і настирливо повторювала питання, якої ми церкви. Люди почали шось там називати: католики, лютерани, блаблабла.
- We accept everybody, - зраділа бабця після цього. - We have the same God. If you want to enter, pay 5 shekels, and you are welcome.
Ми сказали, що не збираємося заходити, може пізніше. Бабця повторила про "велкам" і "5 шекелей" разів, напевно, п"ять. Коли ми вже йшли, вона все ще казала:
- 5 shekels. And you are welcome.

Після заходу сонця у Єрусалимі починається шабат. Я думав, що це коли всі бігають по вулиці й кричать "шабат шалом", але все виявилось не так: на шабат місто просто вимерло. Зачинилися всі магазини і ресторації, припинив ходити транспорт, люди зникли. Ну і плюс дощ, тому туристи теж зникли. Гуляти ввечері у шабат по старому місту пиздато. Взагалі нема людей при тому, шо вдень їх дохера, ну як у Парижі десь. Плюс, виявилось, що приблизно половину старого міста займає базар. Шось на кшалт Ґранд Базара в Істанбулі. Тільки він був зачинений, тому ходити вулицями було приємно. Тиняючись зачиненими торговими рядами, ми зненацька опинилися в Храмі Гроба Господнього. Це те місце, де регулярно пиздяться священики вірменської, грецької та грузинської церков. Там навіть бар"єри поліційні лежать штабелями, хоча людей в храмі практично не було. По храму ходять священики і постійно махають кадилом. Я тут подумав, чому вони досі не зробили кадильні автомати, розвішавши їх по храму. Загалом, мені там не сподобалось: якась дуже напружена там атмосфера.

Після того ми ще потинялися мусульманським кварталом, де спостерігалася підвищена концентрація мєнтів з автоматами. Їм, однак, було абсолютно похуй на двох фріків з фотоапаратом, що тинялися безлюдними вулицями.

Сьогодні ми ніяк не могли виїхати з Єрусалима, бо, блять, бензин був на нулі, а заправки у шабат теж не працюють. По дорозі траплялися також заправки з самообслуговуванням, але вони замість пінкоду хотіли номер ізраїльського айді, якого в нас нема. Врешті, ми знайшли одну у 10 км від Єрусалима. Мужик, що нас заправляв, попрохав додатково 3 шекеля (~ 6 грн) за те, шо він працює в шабат. "Без проблем", - сказали ми й відсипали йому на радощах жменю монет. Нарешті, можна їхати далі.

У Кейсарії подивилися на мажорів, римський акведук та розвалини збудованого Іродом (тим самим) міста, яке він назвав на честь римського імператора.

Від Кейсарії ми рушили на Беер-Яаков, біля якого знаходиться наше останнє житло. Затарився в супермаркеті хумусом. Завтра - на Берлін.