Ейлат - Єрусалим

Від Ейлата рушили ми в бік кордону з Єгипетом, не доїхавши до нього пару кілометрів, до підводної обсерваторії. Подивилися на корали і рибки та похерачили на Єрусалим. Джіпіес вперто прокладав дорогу через Зону B. Однак, було вже темно, і хуй його знає, шо там і як, тому ми послали джіпіес нахер і поїхали знову через гори, тоїсть через Арад, звідки, минувши Беер-Шеву, похерачили на північ по тель-авівській трасі. На Єрусалим заїхали, таким чином, із заходу, проїхавши 380 км.

Майже без пригод, навіть паркінг знайшли біля хостела, хоча всі попереджували, шо з цим жопа. О 23 годиніми були на місці. Тут все гарно, тільки, блять, бухло після 23-ї не продають, а я ж якраз завтра не буду за кермом.

В суботу - на Кейсарію, останній пункт нашої подорожі. В неділю - на Берлін. В цілому виходить пиздато, хоч трохи шкодую, що не було часу подивитися Західний Берег та Йорданію.

Вже скоро повернуся і почну засирати ваші стрічки фотозвітами :)

Istanbul I: міська електричка та пішки до летовища Ататюрка

Всі нормальні люди їздять до летовища на метрі, але так нецікаво. Поки народ займався богопротивним шопінгом, я попензлював до залізничного вокзалу Сіркеджі (Sirkeci):


Він дуже гарний, але на реставрації, тож показати можу його лише зсередини. Вокзал тупиковий:






Звідси їздять потяги по європейській частині Туреччини, а також міжнародні потяги кудись в бік Болгарії. Ну і приміські електрички тут їздять:


Прикольне табло, що показує, з яких колій зараз відправляться електрички:


Це електричка старого покоління, ось так виглядає усередині:


Електричка нового покоління:




Назви станцій ніяк не оголошуються, але над дверима висить схема руху, як у метрі:


Щоб потрапити до аеропорту, треба вийти на станції Єшіл'юрт, що теж видно на схемі вище. Насправді звідти до летовища іти майже годину. З краєвидів - автобан, військове містечко (казарми або квартири, хз) і, що найцікавіше - стоянка таксі:


Це не та стоянка, де таксівки очікують на пасажирів, а закритий паркінг за терміналом. Усі машини без водіїв, але при цьому у всіх них увімкнений мотор. Так і не зрозумів, у чому прикол: бензин у Туреччині недешевий, щоб його просто палити, та навіть якби був, який сенс?

Це перший похід до летовища, куди я дістався без жодних пригод, навіть розповісти нема шо :)

Палестинське пиво

Купив у єрусалимському хостелі пляшечку темного пива Taybeh, і охуїв від того, наскіляьки воно смачне. Іще більше охуїв, коли на етикетці було написано, що вироблено воно в Палестині, недалеко від Рамалли. Хміль, щоправда, вони в Німеччині купують, і юзають якийсь німецький рецепт, але похуй: я жодного дункеля з таким гарним смаком у Німеччині не можу пригадати. Десь побачите - беріть відразу.