Байройт

Вони розмножуються:

Порівняйте з моїм попереднім візитом

На залізничному мості немає традиційної для європейських міст сітки: як я вже писав, у Німеччині значна частина залізничних лінії не електрифіковані, отже, і немає високовольтних дротів — можна помилуватися краєвидами:


У Байройті зараз Великдень:


Вперше побачив тут будинок, що має трьох власників, як у Білій Церкві:


Одна з найбільш затишних вулиць у центрі міста — Бісмаркштрасе:


Оцей струмочок — це ніщо інше, як річка Червоний Майн (Roter Main):


У центрі міста Червоний Майн проходить частково під землею, частково — через бетонні канали. Десь під Кульмбахом, що на захід від Байройта, Червоний Майн зливається з Білим Майном і утворює славнозвісну річку Майн (коли я поїду туди і сфоткаю це діло).

Ваґнероманія
У Байройті довгий час мешкав і працював Річард Ваґнер, тому не дивно зустріти в місті вулицю його імені. Більш дивним однак для мене було відкрити, що вулиць Ваґнера у Байройті аж три, і вони перетинаються!

Так виглядає ріг вулиць Річарда Ваґнера та Козіми Ваґнер — його дружини, директорки Байройтського фестивалю класичної музики та дочки відомого піаніста Франца Ліста:


А це — вулиця режисера і оперного сценографа Вілянда Ваґнера, онука Річарда Ваґнера:


Якби цього було мало, мужика у байройтському ауслєндерамті (відділу у справа іноземців), який займається моєю справою, звати герр Ваґнер :)

А це ніщо інше, як Festspielhaus (Фестивальний дім) — будинок опери, призначений для щорічного Байройтського фестивалю:


В це складно повірити, але розрахований він на майже 2000 людей:


Що вам ще показати? Велосипедистів тут як собак нерізаних. Ну, не настільки багато, як у Данії чи Нідерландах, але значно, значно більше, ніж у Польщі. А велодоріжки якісь дивні: вони ніби є майже скрізь, але то виглядають як смуга руху на дорозі, то просто беруть тротуар і ставлять там знак «дорога для пішоходів і велосипедів». А ось такого я не бачив: дуже широка велодоріжка, по якій дозволено їздити автомобілям (насправді, лише з метою припаркуватися):


Далі, звісно, буде

Donndorf/Eckersdorf

Сьогодні ми відвідаємо села Дондорф і Екерсдорф, що під Байройтом:


Дорога до них веде через отакий лісок:


Чого я туди поперся? В Дондорф тому, що там знаходиться замок Фантайзі (Schloss Fantaisie), що належав маркграфині Вільгельміні Байройтській:


...А Екерсдорф просто знаходиться по сусідству. У замку теж Великдень:


Табличка в замковому парку мотивує прибирати собаче гімно:

«Вільгельміна каже „дякую“. Пакети для собачих ексрементів знаходяться біля кас.»

Крім замку, у Дондорфі є ще гарні кам’яниці з пластиковими, блядь, вікнами:


Оцей будинок взагалі викликає оргазм, він двоповерховий, але перший поверх знаходиться нижче від рівня вулиці, з якої я фоткав:


Ратхаус (себто ратуша) теж з каменю:


Пожежна служба:


Екерсдорф
Дондорф закінчується, і починається трохи більше село Екерсдорф. Тут, в принципі, нічого, крім житлових будинків немає:


Білі стіни і темний черепичний дах — це в принципі типовий стиль будинків для цього регіону.

А це дах з найбільшою кількістю сонячних панелей, який я за все життя бачив: