noddeat

Вони розмножуються:

Порівняйте з моїм попереднім візитом

На залізничному мості немає традиційної для європейських міст сітки: як я вже писав, у Німеччині значна частина залізничних лінії не електрифіковані, отже, і немає високовольтних дротів — можна помилуватися краєвидами:

У Байройті зараз Великдень:

Вперше побачив тут будинок, що має трьох власників, як у Білій Церкві:

Одна з найбільш затишних вулиць у центрі міста — Бісмаркштрасе:

Оцей струмочок — це ніщо інше, як річка Червоний Майн (Roter Main):

У центрі міста Червоний Майн проходить частково під землею, частково — через бетонні канали. Десь під Кульмбахом, що на захід від Байройта, Червоний Майн зливається з Білим Майном і утворює славнозвісну річку Майн (коли я поїду туди і сфоткаю це діло).

Ваґнероманія
У Байройті довгий час мешкав і працював Річард Ваґнер, тому не дивно зустріти в місті вулицю його імені. Більш дивним однак для мене було відкрити, що вулиць Ваґнера у Байройті аж три, і вони перетинаються!

Так виглядає ріг вулиць Річарда Ваґнера та Козіми Ваґнер — його дружини, директорки Байройтського фестивалю класичної музики та дочки відомого піаніста Франца Ліста:

А це — вулиця режисера і оперного сценографа Вілянда Ваґнера, онука Річарда Ваґнера:

Якби цього було мало, мужика у байройтському ауслєндерамті (відділу у справа іноземців), який займається моєю справою, звати герр Ваґнер :)

А це ніщо інше, як Festspielhaus (Фестивальний дім) — будинок опери, призначений для щорічного Байройтського фестивалю:

В це складно повірити, але розрахований він на майже 2000 людей:

Що вам ще показати? Велосипедистів тут як собак нерізаних. Ну, не настільки багато, як у Данії чи Нідерландах, але значно, значно більше, ніж у Польщі. А велодоріжки якісь дивні: вони ніби є майже скрізь, але то виглядають як смуга руху на дорозі, то просто беруть тротуар і ставлять там знак «дорога для пішоходів і велосипедів». А ось такого я не бачив: дуже широка велодоріжка, по якій дозволено їздити автомобілям (насправді, лише з метою припаркуватися):