Паспорт

Слово «паспорт» походить від слів «pass» (фр. passe) — перепустка, та portus — брама. Є також версія, що йдеться, про морський порт, а не міську браму, однак ця версія є не дуже логічною: порти були зоною вільної торгівлі, і для перебування в них не потрібно було жодних документів. В початковому своєму значенні паспортом був документ, що давав дозвіл потрапити до оточеного муром міста, а пізніше — до подорожі всіма володіннями певного княза, короля чи графа.

Сучасне й загальноприйняте значення слова «паспорт» — це документ, що посвідчує громадянство і дозволяє подорожувати за кордон. У деяких країнах, зокрема в Україні, паспортом також називають національне посвідчення особи, що створює плутанину (я свого часу намагався марно пояснити словену, нашо нам два паспорти), адже «внутрішній паспорт» не є паспортом у класичному розумінні цього слова. Але, поговоримо, про справжній паспорт, який офіційною мовою називається «паспорт громадянина України для виїзду за кордон».

Не так давно дизайн цього документу зазнав суттєвих змін. Було/стало:


Було:
— обкладинка бордового кольору, такого ж, як і у багатьох країнах ЄС, зокрема Польщі. Свого часу поляки у Шегинях дуже обурилися, коли я поліз без черги в українську будку, думаючи, що в мене теж польський паспорт,,
— вгорі — напис «ПАСПОРТ», внизу — напис «УКРАЇНА», посередині герб. Зверніть увагу, що дизайнер не забув збільшити інтервали між літерами у слові «ПАСПОРТ», а от у слові «УКРАЇНА» літери зліплені докупи, що виглядає неохайно.

Якщо ви подивитися на обкладинки паспортів інших країн, то ви побачите, що на більшості порядок слів зворотній: вгорі пишеться назва країни, внизу пишеться слово «паспорт». У країн-членів ЄС вгорі пишеться «Європейська унія», під низом назва країни і внизу — слово «паспорт». Ось так виглядає паспорт тримовної Бельгії:


А так виглядає паспорт одномовної Польщі, де слово «паспорт» написано польською, англійською та французькою:


За правилами діловодства назва країни має бути вгорі, документ, який вона видала — внизу. Але розташування навпаки не є такою страшною помилкою. Найгірше — це те, що ми бачимо на новій обкладинці паспорта:
— обкладинка стала синього кольору, як у Сполучених Штатів,,
— герб угорі, внизу грубим шрифтом, розтягнутим, як на попереджннях МОЗ на рекламі цигарок, напис «ПАСПОРТ УКРАЇНА. PASSPORT UKRAINE».

Паспорт Україна, блять. Шо це? Шо таке «паспорт Україна»?? Де пунктуація, нахуй? Стиид...

Слова «паспорт» і «Україна» не пов’язані між собою ніяк, це окремі речення, які є заголовками, тому коли відділені невидимим символом переведення каретки, можуть не відділятися крапкою. Однак, коли ці заголовки написані на одному рядку, мусить бути крапка: «Паспорт. Україна». Ну або кома, в гіршому випадку. Або родовий відмінок: «паспорт України», хоч це і трохи рагульно звучить, бо пропущене слово «громадянина».

Отож, дизайнеру, який додумався поставити слова «паспорт» і «Україна» в один рядок, треба відрубати сокирою руки.

Заглядаємо всередину. Критикувати рагульний дизайн головної сторінки я не буду, бо, схоже, вона стандартизована якоюсь міжнародною конвенцією. Зокрема, прізвище латинськими та українськими літерами (а ля АНДРІЙ/ANDRIY) пишеться в одному рядку, що ускладнює читання паспорта тими, хто бачить його вперше. Мені доводилось тикати пальцем і показувати, де у мене в паспорті ім’я, а де прізвище. Правильніше було б кирилічний та латинський варіанти писати в різних рядках, або хоча б відділити їх табуляцією. Не зрозуміло також, чому в графі «місце народження» українською мовою пише область, а латинськими літерами — UKR. Чому не назву міста (див. польський паспорт)? Чому не Ukraine?

Далі маємо 32 сторінки, як і в старому паспорті. Перша сторінка — це «passport message», де міністр іноземних справ просить мєнтів у інших країнах не їбати в дупу власника цього паспорта, тоїсть мене. Англомовний варіант не змінився, натомість в українськомовному виправили помилку: замінили «подати допомогу» на «надати допомогу», що не може не тішити. Наступні 2 сторінки старого паспорту називалися «діти», потім було 2 сторінки «особливі відмітки». У новому паспорті «дітей» нема, всі 4 сторінки називаються «особливі відмітки». І правильно: у старому паспорті було 20 рядків для дітей. Трохи забагато навіть як для 19 століття, нє?

27 сторінок — для віз, як і в старому паспорті. Якраз вистачило, щоб на кожній намалювати герби всіх 25 областей, міст Києва та Севастополя.

У старому паспорті я маю 1 вільну сторінку + трохи місця для штампів на інших сторінках. Я от думаю: коли ж, блять, країни скасують нахуй ці штампи, а паспорт стане пластиковим і розміром, як права? Як же ж заїбали ці папери...